Галина Вдовиченко “Бора”.
Хто вірить у щастя, добро, світло, щасливий випадок, ця книга – для вас!
А Бора – це просто прізвище головної героїні Христини, редакторки журналу, авторки одного єдиного роману, написаного кілька років тому.
І раптом з нею трапляється ось така нетривіальна історія – вона отримує у спадок особняк у Львові. Старовинний, ще довоєнний, схожий на равлика, з каміном і садом, повний таємниць.
І від кого? Від давнього знайомого Володі. З превеликими труднощами пригадала його прізвище, а риси обличчя ніяк не спливали у пам‘яті.
Не встигла Христина оговтатися від цієї події, як несподівано до оселі починають “прибиватися” інші мешканці. ЇЇ подруга, мати трьох дітей, 14-річна дівчина, яка на комп‘ютерах розуміється краще, ніж на стосунках з людьми, немолодий чоловік, якого пасербиці виставили з дому після смерті дружини, самовпевнений дивак Гордій, що прийшов попиляти повалене дерево і якось непомітно залишився.
Цілком випадкові люди і дуже різні, а, начебто, вже й сім‘я…
Роман має відкритий фінал, але ми знаємо, що все буде добре, бо кожен з цих людей вже зробив свій крок до щастя. (Світлана Чучко).