Спірідон Степанович Вангелі
Народ. 14.06.1932
«Я просто писав про того малюка, який жив у моїй душі».
(Спірідон Вангелі)
Молдавський письменник Спірідон Степанович Вангелі, автор збірок “Гугуце – капітан корабля”, “Панталонія – країна диваків”, “Соловей”, повісті-казки “Чубо із села Туртурика”, народився у селі Гринеуці, у селянській родині.
Дитинство його не було легким. Він дуже рано осиротів, та й дорослішати його вчила війна. Як Спірідон Степанович неодноразово згадував, він дуже рано відчув себе дорослим. Початкову школу хлопчик закінчив у рідному місті. Потім були наступні класи у місті Бельці та у комуні Пелінія. У 1950 році Спірідон вступає до Бєльцького педагогічного інституту (який не закінчує), а через півроку переводиться до державного педагогічного інституту ім. Іона Крянге у Кишиневі. У 1955 році, після закінчення педінституту, Спірідон Вангелі рекомендований до абітурієнтів до Літературного інституту в Москві.
Цього ж року він одружується на Елеонорі Попа, колезі по коледжу, уродженці села Непедень Унгенського району.
Потім була служба в армії, а згодом – працює вчителем у маленькій сільській школі.
Спілкування з дітьми не пройшло для письменника задарма. Саме з ними Спірідону Степановичу захотілося поділитися пережитими відчуттями дитинства.
“До 29 років дорослі ігри мені порядком набридли, потягнуло знову стати дитиною і ще раз, тільки трохи інакше, прожити дитинство. Адже стільким речам ми не надаємо значення в дитячі роки! Поспішаємо вирости, як мандрівник поспішає засвітло прийти до гори, але, піднявшись на вершину, він розуміє, що найпрекраснішою була долина, що розкинулася біля підніжжя”.
І головним показником того, що у світі з’явився ще один чудовий дитячий письменник, стало дитяче зізнання.
“Як зараз бачу обличчя другокласників – я читав про пригоди нового героя, а їх живий, радісний сміх не замовкав, немов у тридцяти лататтях гуляв веселий вітерець…”
У газетах та журналах стали з’являтися перші публікації молдавського письменника. А незабаром, 1955-го року, у складі збірки “Молоді голоси” було опубліковано його перші твори.
У 1958 році в сім’ї народжується перша дитина – Раду, а в 1961 – друга дитина, Родіка.
З 1960 року Спірідон Степанович працює редактором у видавництві “Cartea moldovenească”, потім старшим редактором у видавництві “Lumina”.
Перша книга – “У країні метеликів” – побачила світ 1962 році, а казка “Пригоди Гугуце” (1966) принесла письменнику заслужену славу. У 1970 році ця книга була відзначена Другою Всесоюзною премією з дитячої літератури.
У Спілку письменників Спіридона Вангелі приймають у 1964 році.
Зараз всі молдавські діти добре знайомі з творами письменника: «Сонце» (1963), «Про мир» (1964), «Хлопчик у синій хатці» (1964), «Балади» (1966), «Подвиги Гугуце» (1967), «Міністр Добра» (1971), «Колумб в Австралії» (1972), «Прийми огидне» (1975), «Гугуце – капітан» (1979), «Зірка Чуботея» (1981), «Блакитноокий кінь» (1981), “Спостерігач” (1985), “Панталонія – країна гномів” (1989), “Гіочика” (1991), “Гугуце та його друзі” та ін.
Спірідон Степанович перекладав вірші та універсальну прозу для дітей: «Блакитний кролик» (1968), «Маленька дівчинка з Хіросіми» (1981), «Пітер Пен та Венді» Джеймса Баррі (1975, 1988) та «Довга шкарпетка Пепі» Астрід Ліндгрен (1973, 1984). Вангелі – один із співавторів «Абетки» (1970, 1990). У 2006 році виконав масштабний проект «Книга для читання та роздумів» для I-IV класів у 4-х томах.
Найпопулярнішою стала серія дитячих книг про пригоди маленького хлопчика на ім’я Гугуце. Книги про Гугуце настільки полюбилися маленьким читачам, що їхній персонаж став національним символом.
Спірідона Вангели, «поета Всесвіту дитинства», вирізняє оригінальний спосіб інтерпретації, погляд на дитинство через універсальну призму.
Його героя, Гугуце, полюбили і маленькі читачи, і зрілі. «Подвиги Гугуце та Зірка Чубота» перекладені 40 мовами і видані в 70 країнах світу тиражем у мільйони. Він отримав безліч національних та міжнародних нагород: Міжнародний почесний диплом Андерсена за книгу «Міністр добра» (Ріо-де-Жанейро, 1974 р.), диплом Іона Крянге Румунської академії (1996), Спеціальна премія Союзу румунських письменників (2002) та багато інших .
«Оповідач і поет мають приголомшливу уяву, надзвичайну епічну винахідливість, почуття композиції, дар оповіді, він гідний провідних молдавських оповідачів, які вміють досконало передати жвавість і серйозність, гумор і ніжність, чудовий опис і напруженість драматизму, комічне оповідання та пунктуацію трагічного моменту». (Дмитру Міку)
У 1970-1995 рр. Спірідон Вангелі працює літературним консультантом у Спілці письменників Молдови. Його обирають президентом ПЕН-клубу Молдови – відділення Всесвітньої асоціації письменників у 1991 році.
Письменник, а зараз – професор, редактор видавництв «Cartea Moldovenească» та «Lumina», був удостоєний Міжнародної премії Ганса Християна Андерсена, медалі «Михай Емінеску», Ордену Республіки, премії Румунської академії «Іон Крянге», звань «Майстер мистецтв» Народний художник».
З нагоди ювілею міністр культури Серджіу Продан передав послання, в якому йдеться про те, що Спірідон Вангелі є цінністю народу Молдови.
«Окрім того, що Спірідон Вангелі є прозаїком, поетом, перекладачем та редактором, він вчить тому, як створюється та розвивається персонаж, і цей персонаж може зайняти почесне місце у світовій літературі та у посібниках для батьків», — сказав міністр, кажучі про чудове вміння Спірідона Вангелі писати зрозуміло, підкорити серце дитини своєю мовою, а також зробити так, щоб вас розуміли і цінували більш ніж 40 мовами та шукали на полицях бібліотек у більш ніж 70 країнах: «Спірідон Вангелі зумів включити Гугуце до міжнародної галереї персонажів, що надихають дитинство, поряд з Піноккіо, Міккі Маусом, Людиною-павуком, Дюймовочкою та іншими персонажами».