Стрітення за українськими народними звичаями

15 лютого – свято Стрітення. У цей день зима, кажуть, іде туди, де було літо, а літо – де була зима. Дорогою вони зустрічаються і говорять між собою.

Зиму, стару, сиву й зігнуту, попід руки веде Дід Мороз. Натомість Літо – весела вродлива дівчина. У Зими одяг подертий, хустка на голові в дірках, торба за плечима порожня, а в Літа одяг новий, гарний, квітами мережений, а в руках – сніп пшениці.

Посвячена на Стрітення свічка, яка називалась «громівниця», виставлялась перед образами під час грози, щоб оберігати людей і худобу від грому. Якщо стрічки тріскотіли, то вважали, що літо буде громове. Коли свічки горіли тихо, то знали, що жнива будуть погідливими.

Принесену з церкви громницю запалювали перед обідом. Члени сім`ї гуртом виголошували молитву, обтиралися стрітенською водою і частувалися стравами.

До обіду неодмінно готували круглі млинці, пшоняну кашу, сир, пироги. Основною обрядовою стравою на свято вважався куліш або суп. На відміну від куті, куліш готувався не з цілого зерна, а з круп, приправлявся різноманітними прянощами та олією. Після частування свічку гасили, клали за образами.

Господарі ворожили на майбутній урожай, виставляючи на ніч тарілку з зерном за поріг. Якщо зранку зерно вкрите росою, значить, урожай буде добрий, а якщо роси немає, значить, поганий.

У цей день в церквах України святили воду, що, як і йорданська, вважалась у народі сильнодіючим лікувальним засобом. Набирали воду в нову – ще не вживану – посудину, приносили додому і пильно берегли. Цій воді приписувалась магічна сила. За народним уявленням це – цілюща вода. Нею натирали хворі місця і вірили, що «поможе». Найкраще ця вода ніби помагала від хвороби, що спричиняло «погане» око.

Нею кропили вулики, щоб добре розводились бджоли, її давали пити худобі під час хвороби.

Колись, як чумак виходив у дорогу, господар давав йому хліб, сіль і кропив стрітенською водою волів, воза і самого чумака, примовляючи: «Боже тобі поможи!»

Як син ішов на війну, батько, благословляючи, кропив його стрітенською водою і промовляв: «Боже тебе збережи!»

Напередодні свята Стрітення жінки випікали обрядове печиво – «жайворонків» (у вигляді пташок), давали дітям, щоб ті закликали весну, допомогли їй збороти зиму. Діти бігали по селу, підіймали вгору «пташок» і співали:

«Весна, весна – днем красна,

Що ти нам, весна, принесла?» –

«Я вам принесла літечко,

Ще й зеленеє житечко,

А вам, дівчатка, по вінку

Із хрещатого барвінку».

  1. Воропай, О. Звичаї нашого народу : етногр. нарис / Олекса Воропай. – К. : Велес, 2009 . – С. 121 – 122.
  2. Українці: Свята. Традиції. Звичаї / уклад. : І. Коверець. – Донецьк : Альфа-Прес, 2004. – С. 130 – 133.
  3. Шкода, М. Н. Традиції і свята українського народу / М.Н. Шкода. – Донецьк : БАО, 2007. – С. 61 – 63.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *