Томас Енсті Гатрі: до 165-річчя від дня народження англійського письменника, драматурга

Томас Енсті Гатрі

08.08.1856 – 10.03.1934

Майбутній письменник був найстаршою дитиною в багатодітній родині успішного військового лондонського кравця Томаса Енсті Гатрі і британської органістки і автора духовних гімнів Августи Амрест Остен.

Першу освіту Томас Енсті отримував в школі Сербітона (вона послужила прообразом Крайтон-хаусу в першому романі автора), продовжив – в Королівському коледжі в Лондоні (1872-1875 рр.) і коледжі Трініті Холл в Кембріджі (1876). Вже під час навчання в Кембриджі на старших курсах він почав писати гумористичні замальовки. У 1878 році відбулися його перші публікації в журналах «Mirth» і «Ye Rounde Table» (під псевдонімом А.Є. Housman).

Юридична кар’єра Гатрі в компанії «Lincoln’s Inn» на посаді барристера була недовгою і, починаючи з 1881 року, тривала близько півтора року.

Його перша ж книга мала успіх. Роман «Шиворот-навиворіт, або Урок батькам» (1882), весела історія про батька й сина, які помінялися місцями (роман витримав 19 видань протягом року), дозволила автору остаточно залишити юриспруденцію.

Твори, які написав Енсті в наступні роки, закріпили його успіх. Перший роман був поставлений на сцені «Gaiety Theatre» в Лондоні. Великого успіху не мав лише реалістичний роман «В панцирі велетня».

З 1886 року письменник почав свою 20-річну співпрацю з журналом «Панч». Саме в цей період максимально розкрився його гумористичний талант, майстерне вміння передавати колорит і мовні особливості щоденних розмов лондонців, які він  відображав в жанрі бурлеску і пародії. В результаті помилки в друкарні при наборі його ініціалів виник псевдонім Ф. Енсті, яким він надалі підписував всі свої твори.

Публікації, що виходили в журналі, склали вісім авторських збірок, які виходили з 1888 по 1925 роки.

Перший роман «Парія» був зустрінутий холодно. Вихід його був затьмарений низкою трагедій, що сталися в сім’ї – смерть батька, а потім – і чоловіка сестри.

Єдиним позитивним моментом, про який пізніше згадував письменник в автобіографії, була поява йоркширського тер’єра Брана, що стало початком великої дружби письменника з собаками, яка тривала близько сорока п’яти років. Всього в житті Ф. Енсті було сім собак. Працюючи в редакції журналу «Панч», Ф. Енсті продовжував писати великі твори, намагаючись знайти себе в різних напрямках. Так, до кінця дев’ятнадцятого століття, він написав п’ять романів в різних популярних  на той час жанрах. Незмінним в них була наявність впізнаваного авторського гумору: науково-фантастичний роман про тимчасові парадокси «Чекова книжка» (1891); твір у жанрі «гумористичних подорожніх нотаток» «The Travelling Companions» (1892); комедія моралі “Lyre and Lancet: A Story in Scenes» (1895) і «Love Among the Lions» (1898), а потім вийшов роман з колоніальним відтінком «Baboo Jabberjee B.A.» про життя адвоката індійського походження і вплив на нього англійської цивілізації (тема, до якої автор звернеться ще раз в романі «A Bayard from Bengal»).

Окремо стоїть умовно реалістичний роман «The Statement of Stella Maberly» (1897), спочатку опублікований анонімно. Автор зобразив персонажа, який втрачає розум через хворобу. Ф. Енсті дав опис його спадкової патології укупі з маренням і галюцинаціями. Робота вже неіснуючого розуму була відтворена з такою майстерністю, що звичайний читач бачить тільки просту історію англійської сільського життя, що завершується жахливою трагедією. Фахівці з історії медицини вважають цей твір одним з найбільш ранніх описів лікування шизофренії: настільки ретельно і точно Ф. Енсті пропрацював характерні міркування, які ведуть параноїка до насильницького діяння.

З 1900 по 1902 роки письменник бере  участь у Другій англо-бурській війні в складі добровольчого корпусу. У цей період були видані найбільш відомі його твори – «Мідний глечик» (1900) і «Людина з Бленкліс» (1901), вдалий фарс, заснований на правдивій історії з журналу «Punch». Твір пізніше поставили на сцені Театру принця Уельського.

Енсті продовжував писати і співпрацювати з «Punch», надрукувавши чотири романи і ряд збірок, в тому числі твір «Only Toys!» в незвичному для себе жанрі дитячої літератури, але його популярність на той час була вже не надто великою.

У 1914 році, через два дні після оголошення Великобританією війни Німеччині, Енсті вступив у допоміжний ветеранський корпус, який займався підготовкою молодих людей, які представляли одну з чотирьох юридичних корпорацій Англії, до військових дій. Воювати його не пустили через солідний  вік.

Останній роман Ф. Енсті – «In Brief Authority» (1915), заснований на німецькому фольклорі, був зустрінутий читачами вельми холодно: війна з Німеччиною тривала. Переваги твору були визнані значно пізніше.

Останні роки життя письменник присвятив перекладу на англійську мову чотирьох п’єс Мольєра, які також вийшли окремими виданнями.

У 1893 році вийшла збірка п’єс в переказі письменника – «Mr Punch’s Pocket Ibsen – A Collection of Some of the Master’s Best Known Dramas».

Спеціально для театральних постановок Ф. Енсті були написані п’єси за двома найбільш популярними  творами – «Шиворот-навиворіт» і «Мідний глечик», які пізніше були екранізіровані.

Карикатура на Т.Е. Гатрі авторства Гаррі Фернісса

Повість «Мідний глечик» послужила джерелом основних мотивів для повісті-казки Лазаря Лагина «Старий Хоттабич» (1938) і її продовження «Мідний глечик старого Хоттабича».

 Все своє життя Ф. Енсті прожив в Лондоні, але багато подорожував по Велікобрітаніі разом  з іншим відомим письменником – М.Р. Джеймсом.

Головними захопленнями письменника, який так і не створив сім’ю, були  колекціонування вітражів і малювання. Крім копіювання  робіт майстрів старої школи, він малював улюблених собак, яким присвятив останній розділ своєї уїдливої автобіографії «A Long Respect», що вийшла через два роки після його смерті.

Томас Енсті Гатрі помер в своєму будинку в Кенсінгтоні через важку пневмонію. Він був похований на кладовищі Блетчінгтон в Сассексі.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.