Велике повстання 1648 року почалося з теренів Вольностей Війська Запорозького. 16 травня 1648 року козацьке військо Богдана Хмельницького завдало нищівної поразки польському війську біля Жовтих Вод.
У кінці 1647 року на острів Томаківка у Великому Лузі, де до 1590 року містилася Січ, прибув переслідуваний польською владою сотник Чигиринського полку реєстрового козацького війська Богдан Хмельницький. З ним було лише кілька десятків однодумців. На острові Томаківка було украплення, що охоронялося залогою з Черкаського полку реєстрового козацького війська. Старшина цієї залоги була у змові з Богданом Хмельницьким, дала йому притулок і приєдналася разом з усією залогою до нього.
У січні 1648 року до них приєдналася й залога Корсунського полку, яка стояла в укріпленні на Микитиному Розі (тепер у межах міста Нікополь Дніпропетровської області). Полк з трьома пушками прибув до Богдана Хмельницького на острів Томаківка.
Розуміючи, що без кінноти йому не вдасться подолати війська Речі Посполитої, Богдан Хмельницький звернувся по допомогу до кримського хана Іслама Гірея-Джучида. Після вдалих переговорів йому, у кінці березня, вдалося укласти Бахчисарайську україно-кримську угоду 1648 року, за якою хан узявся допомогти українському війську у війні з Річчю Посполитою.
У останній третині квітня до Богдана Хмельницького, під проводом якого зібралося до 5000 війська, прибуло кримське військо, очолюване Перекопським намісником Князем Тугаєм Аргіном. Дочекавшись підходу 3-4-тисячного загону Туган-бея, а також з`ясувавши у загальних рисах стратегічні задуми М. Потоцького, Хмельницький вирішив не очікувати приходу на Запорожжя коронної армії, а вийти їй назустріч й одразу ж перехопити ініціативу. На відміну від своїх попередників – козацьких полководців, котрі полюбляли оборонну тактику, Хмельницький був беззастережним прихильником наступальної стратегії й за кожної зручної нагоди не вагався атакувати ворога.
26 квітня 1648 року україно-кримське військо виступило з Томаківки назустріч польському війську, що вже рухалося на Запорожжя. Чи ризикував Богдан, виходячи з Січі? Поза всяким сумнівом так, адже він мав під своєю орудою приблизно 8 тисяч козаків і татар проти 15-16 тисяч жовнірів і козаків Потоцького. Розгромити таку армію у відкритому бою було неможливо.
29 квітня 1648 року україно-кримське військо біля ріки Жовті Води (тепер це ріка Жовта, лівий доплив ріки Інгулець) заступило дорогу 7-тисячному польському війську, очолюваному Стефаном Потоцьким, що рухалося Чорним шляхом на Січ.
Тут між верхів`ям Жовтих Вод та урочища Княжі Байраки відбулася Жовтоводська битва 1648 року, що 16 травня 1648 року скінчилася нищівною поразкою польського війська. Це була перша велика переможна битва української армії під проводом Богдана Хмельницького проти польських військ на початку Національно-визвольної війни, яка згодом отримала назву Хмельниччина.
Джерела інформації:
1. Коваленко Сергій. Україна під булавою Богдана Хмельницького. Енциклопедія у 3-х т. – Том 2. – К. : Стікс-Ко, 2008. – С. 96 – 97.
2. Смолій В., Степанков В. Богдан Хмельницький: полководець, дипломат, державотворець. Вид. 3-тє, допов. Тп перероб. – К. : Парлам. вид-во, 2020. – 94 – 100. – Іл., ім. пок. – (Політичні портрети).