Вадим Петрович Скомаровський
01.06.1937 – 06.12.2020
“Приходять літні і старі,
Ведуть онуків – юну зміну,
Щоб ті на канівській горі
Відчули серцем Україну.”
(Вадим Скомаровський)
Рідне село Вадима Петровича – Балико-Щучинка (Кагарлицький район на Київщині) , в якому він і народився, лежить у дивовижному, покраяному ярами, високому правобережжі Дніпра з чудовими лісами та озерами. Багата природа розвивала творчу уяву майбутнього поета, чиє дитинство припало на роки Вітчизняної війни. Під час фашистської окупації він втратив двох менших братів. У січні 1944 року під Ленінградом поліг на полі бою батько Вадима — Петро Якимович Скомаровський, колишній директор сільської школи, вчитель української мови та літератури.
Події 1943 року, а саме – те, що відбувалося на героїчному Букринському плацдармі, в епіцентрі якого знаходилося рідне село поета, на все життя вкарбувалися у його пам’яті. Часто згадувала про воєнне лихоліття і мати Вадима – Федосія Василівна, яка все життя працювала в сільській школі вчителькою початкових класів. По батьківських стопах пішов і Вадим: після закінчення семирічки, а потім Ржищівського педучилища працював учителем у Бородянській школі на Київщині. Згодом Вадим Скомаровський закінчив Ізмаїльський педінститут. І подальша його журналістська робота, робота головним редактором і директором видавництва «Молодь» була тісно пов’язана зі школою, з дітворою та молоддю.
У журналі „Піонерія” Вадим Скомаровський надрукував свій перший вірш для дітей, тобто у 1956 році він зробив свій вибір: став на літературний шлях, розкривши природний дар розповідати про дітей і для дітей, поетично змальовувати природу. Уже перші книжечки Вадима Скомаровського „У сестрички радість” (1959) та „Зірочка” (1961) присвячені юним читачам.
Шана до відомих письменників, творами яких зачитувався у дитинстві поет, залишилася у Вадима Скомаровського на все життя. Про їхнє незвичайне життя поет захотів розповісти сучасним юним читачам. Так з’явились талановиті поеми «Зошит у лінійку», «Багряний листок» та «Вітер мандрів», наскрізь пронизаними романтикою подвигів.. 
Поему «Багряний листок» автор присвятив Аркадію Гайдару , розповів про його участь в обороні Києва, про останні хвилини його життя.
Миколі Трублаїні, теж одному з найвідоміших українських дитячих письменників, присвячена поема «Вітер мандрів». Це — хвилюючі та захоплюючi картини зростання, змужніння головного героя, його життєлюбства, овіяного романтикою пізнання життя, підпорядкованого високим помислам…
Тематика творів Вадима Скомаровського з роками розширилась. До образів земляків, до чарівних пейзажів рідного краю додалися нові герої — діти й дорослі, нові краєвиди.
Поету не раз доводилося бувати в Каневі, де височить пам’ятник на могилі великого Кобзаря. І вже тоді народилася в нього думка написати про Тараса Шевченка. Його книга віршів для дітей «На Тарасовій горі» побачила світ у 1963 році. Вірші цієї збірки розповідають про народну любов до геніального Кобзаря, повагу до його пам’яті самих різних народів світу.
Одне з кращих віршів цієї книги, «Райна», – про болгарську дівчинку, яка у себе на батьківщині прочитала «Кобзар» по-болгарськи і приїхала до Канева на могилу Тараса Григоровича Шевченка. З великою любов’ю звучать слова поета про вічну дружбу з болгарськими друзями: «Ми тепер одна сім’я – Райна, я, сестра моя».
До образу Великого Кобзаря поет часто звертався неодноразово. У 1973 році він видав збірку «Тарасова криниця», а в 1979 — створив поему «Тарасові птиці», за яку поетові було присуджено літературну премію ім. М. П. Трублаїні. Це одні з найбільш яскравих, натхненних сторінок у творчості Вадима Скомаровського. 
Поема «Тарасові птиці» — одна з найяскравіших поем про Великого Кобзаря в українській дитячій літературі. Поема складається з окремих розділів-віршів, в яких автор змалював життя Тараса Шевченка в роки заслання на півострові Мангишлак. Поет в зажурі, в спогадах про Україну, але його серце відкрите простим добрим людям казахам і насамперед дітям. А закінчується поема розповіддю про сучасний Мангишлак і про те, як «землею Казахстану ходить слава Кобзарева». Скомаровському поталанило створити живий образ українського генія в поемі «Тарасові птиці».
І Тарасові сниться
Латка жита густого,
Де колосся доспіле
Нагинає стебло.
І здається, що птиця,
Повернувшись до нього,
На чоло розпашіле
Опускає крило.
Картини Другої Світової війни з особливим хвилюванням зображено у біографічних поемах Вадима Скомаровського.
За книгу вибраних творів «Свіжа борозна» та збірку віршів «Завтра в школу» Вадим Скомаровський отримав Літературну премію імені Лесі Українки (тепер Премія ім. Лесi Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва) у 1989 роцi.
Книга «Свіжа борозна» вмiстила однi з найкращих творiв поета і складається з кількох циклів віршів: «Червоний бант», «Степові дзвіночки», «Горіховий дощ», «Вінок», цикл віршованих казок «Нічний гість» та поема «Свіжа борозна». Цикли – «Степові дзвіночки» та «Горіховий дощ» – це захоплююча поетична розповідь автора про природу та дітей. До постаті Тараса Шевченка поет повертається у циклі з тринадцяти поезій «Вінок». 
За народними мотивами створена казка «Чому в морі вода солона», інші – «Нічний гість», «Чому Лютий короткий», «Де поділися зірки?» – цілком оригінальні. Добро в казках Скомаровського, герої яких– люди, звірі, птахи, бореться зі злом, висміюються людські вади. Вони цікаві та повчальні.
Останній цикл творів збірки – це поеми.
Новою гранню творчості Вадима Скомаровського стали гумористичні та сатиричні поезії, мініатюри, шаржі. Вони й склали основу книги «Трасти і контрасти» (1999). Невеличкі за обсягом мініатюри збірки «Комп’ютер з характером» (2002) відзначаються неабиякою простотою та мудрістю поетичного слова. За збірку «Трасти і контрасти» поета було удостоєно літературної премії імені Степана Олійника.
Викриття суспільних пороків та лаконічність висновків — основна тема творів письменника для доросої аудиторії у гумористичних, сатиричних поезіях, мініатюрах, шаржах.
КАНАРИ
Жахлива назва ця — КАНАРИ
Для шулерів, бандитів, скнар:
Пропустять НА — чекають КАРИ,
Відкинуть КА — одержать НАРИ
В місцях, далеких від КАНАР.
Або:
ДВІ СПОКУСИ
Є дві спокуси у магната:
Багатство й статус депутата.
Для збірки поезій «Джерело з Криничного яру» Вадим Скомаровський в якості епіграфа взяв слова з народної мудрості: «Щасливий, хто ходить стежками свого дитинства». Збірка віршів про красу рідного краю, хоча і адресована дітям, стане цікавою і дорослому читачеві. Вірші В. Скомаровського, зігріті сердечністю, увібрали в себе те, що стосується кожного з нас, — наше ставлення до матері-землі.
Твори Скомаровського перекладено російською, білоруською, молдавською, казахською, киргизькою, туркменською, башкирською мовами. Відомі вони читачам у Болгарії, Польщі, Чехії, Канаді. Поет також відомий як перекладач з російської, білоруської і туркменської мов.
Поезії Вадима Скомаровського стали хрестоматійними: увійшли до багатьох читанок і хрестоматій.
ІЗ ЧОГО ПОЧИНАЄТЬСЯ ВЕСНА?
Із чого починається весна?
Із бруньки, що набрякла мовчазна?
Можливо, з-під зимових квітів
Чи ранніх сонячних привітів?
А може, десь у щебеті пташок?
Чи там, де вже розбігся потічок,
І забринів в снігах струною,
Розливсь широкою рікою?
Чи там, де загубилась тишина,
Зазеленіла ніжно ярина?..
Причин багато може бути,
Весну відчути і збагнути.
Але для мене лиш тоді весна,
Коли твоя усмішка чарівна
Сіяє на обличчі ясно
І так звабливо, і незгасно!
Вадим Скомаровський неодноразово обирався секретарем Національної спілки письменників України, членом Правління Українського фонду культури.
Талановиті твори Вадима Петровича Скомаровського відзначені Державною премією України імені Лесі Українки, Всеукраїнськими літературно-мистецькими преміями імені Івана Нечуя-Левицького, імені Миколи Трублаїні, імені Степана Олійника, імені Олександра Копиленка, імені Наталі Забіли.
За видатні заслуги в царині національної культури Вадим Петрович Скомаровський був нагороджений орденом «Знак Пошани» та багатьма медалями, був відзначений почесними нагородами Національної спілки письменників України, Українського фонду культури, Київської міської державної адміністрації, Київського міського Голови, письменникові було присвоєно почесне звання Заслужений працівник культури України.
Визначний український письменник, видатний культуролог-видавець, відомий громадський діяч, багаторічний член Правління Українського фонду культури імені Бориса Олійника Вадим Скомаровський після тяжкої тривалої хвороби помер 6 грудня 2020 року на 84 році життя.