“Осінь у Карпатах”
Василь Федорович Форостецький
13 .01.1913 — 21.01.1981
Народився Василь Федорович Форостецький у 1913 році в місті Скадовському на Херсонщині в селянській сім’ї. Світ мистецтва з дитинства манив до себе юнака.
Володимир навчався в керамічному фабзавучі (школі фабрично-заводського учнівства) , на вечірньому факультеті, а згодом – в Харківському художньому інституті (пізніше Київський художній інститут), який закінчив у 1940 році як архітектор-художник. Його вчителями були відомі українські радянські архітектори і художники) В.Г.Кричевський, В.Г.Заболотний, І.Ф.Хворостецький та інші.
З перших днів Великої Вітчизняної війни художник – в лавах Радянської Армії. Після визволення Львова від фашистських окупантів у 1944 році Василь Форостецький залишається тут працювати, проводить активну громадську та творчу роботу, зокрема – працює над декоративним монументом «Слава львівським дивізіям», бере участь у випуску агітівки та політичних плакатів.
«За що люде гинуть? Того ж батька такі ж діти – жити б та брататься», ліногравюра
З 1944 року стає членом спілки художників УРСР.
В 1945-1955 роках Василь Форостецький – викладач рисунку і живопису на редакційно-видавничому факультеті Львівського поліграфічного інституту ім. І.Федорова.
1947 року за проектом художника В.Ф.Форостецького у Львові був встановлений пам’ятник на братській могилі радянських воїнів. Він привертає увагу величністю створеного образу, вдало знайденим композиційним рішенням.
10 років віддав Василь Форостецький педагогічній діяльності на посаді викладача малюнку і живопису Львівського поліграфічного інституту імені І.Федорова.
Василь Федорович Форостецький – учасник обласних і республіканських художніх виставок, член Спілки художників СРСР з 1945 року.
Важливе місце в у творчому доробку митця займає книжкова графіка: серія автолітографій, присвуячених життю та діяльності Івана Федорова (1949 р.), цикл малюнків до ювілейного альбому “Дружба українського і російського народів в образотворчому мистецтві” (1964 р.), графічне оформлення книг Івана Франка, Василя Стефаника, дитячої літератури. Також Василь Федорович Форостецький працював в станковому живописі: портрет, пейзаж, натюрморт.
“Тарасове дитинство”
Найбільш популярна графічна робота художника – «Тарасове дитинство»(1964 р.).
У 1967 році художник переїхав до Запоріжжя, де продовжує творчо працювати, беручи активну участь в у мистецькому і громадському житті міста. У 1973 році у Запорізькому художньому музеї відбулася його персональна виставка.
«Т.Г.Шевченко», 1964 р., літографія
Значне місто в творчості художника посідають портрет, натюрморт і пейзаж. У графічних портретах трудівників художнику вдається донести до глядача багатство внутрішнього світу нашого сучаснику – людини праці. Пластичне рішення натюрмортів художника підказано життєвою логікою. В одному випадку вони сповнені життєстверджуючої сили, пронизані радісним сприйманням життя («Комфорт з черешнями», 1967 р.), в іншому – привертають увагу вибором натури, вишуканістю колориту, настроєм («Квіти»,1967 р.).
У всьому, що було створено Василем Форостецьким, наче залишається частка серця, поетичного, чутливого. Особливо це помітно в серії «Седнівські пейзажі» (1973-1976 рр.).
Твори зберігаються в Запорізькому художньому музеї.
В семидесяті роки художник все більше уваги приділяє техніці олійного живопису, йде шляхом пошуку нових засобів, нових тем.
Все життя Василь Федорович Форостецький продовжував роботу над образом нашого сучасника, втілював свій творчий задум – працював над живописною серією «Скадовськ – місто мого дитинства».
Син Володимир теж став художником, який гідно презентує свою творчість на всеукраїнських, а також зарубіжних і міжнародних виставках – в Англії, Голландії, Данії, Польщі, Росії, Угорщині.