Великдень. Це свято треба відзначати радісно, весело, з чистим серцем і любов`ю до людей.
Найсвітліше, найбільш шановане в народі свято. Щодо назви існує таке пояснення: у день, коли воскрес Божий Син, сонце з радості не заходило, звідси й наймення «Великдень».
Воскресіння Христове – це символ перемоги життя над смертю, торжество свободи і любові.
У Великодню ніч у церкві, прикрашеній святковими рушниками і килимами, щільно наповненій вірянами – церковне богослужіння. Коли розвиднюється, співають півні, і кожен чує, як церковні дзвони благовістять світові: «Христос воскрес!». Кажуть, у цю мить навіть святі сходять з ікон і христосуються. Все радіє – на землі і в небесах.
Найурочистіший момент Всеношної служби настає опівночі, коли священик сповіщає, що Христос воскрес, а всі присутні з трепетом відповідають: «Воістину воскрес!»
Поздоровляти з святами і христосуватися починають уже після Богослужіння. При христосуванні звичайно цілуються і обмінюються писанками чи крашанками.
Ранком на Великдень, перед тим, як має сходити сонце, люди відчиняють усі віконниці і відслоняють фіранки на вікнах, а, краще сказавши, усувають все, що могло б не пропустити до хати чародійного проміння великоднього сонця, що за народнім віруванням приносить у дім щастя і здоров`я.
В Україні був поширений такий переказ: ціною свого воскресіння Спаситель переміг диявола, закував його і посадив у підземелля, наказавши гризти дванадцять залізних замків та дванадцять залізних дверей. Нечистий іще в силі, день і ніч він рветься на білий світ: спочатку перегризає замки, потім двері, і ось-ось упаде останній ланцюг. Але саме в цю мить б`ють у церкві великодні дзвони і лунають слова: «Христос воскрес! – Воістину воскрес!» Тоді поновлюються знову всі дияволові окови, і сидіти йому там довіку…
Світле свято Великодня треба усвідомити всім серцем, і нарешті доброта, радість та надія прийдуть до кожної оселі.
Джерела інформації:
- Боряк, Олена. Україна: етнокультурна мозаїка / Буряк О.О. – К. : Либідь, 2006. – С. 57-58.
- Воропай, Олекса. Звичаї нашого народу : етногр. Нарис / О. Воропай. – К. : Велес, 2009. – С. 221-249.
- Українці: Свята. Традиції. Звичаї / уклад. : І. Коверець. – Донецьк : Альфа-Прес, 2004. – С. 150-153.