Тиждень тому в Україні відгуляли ще одне радянське свято - День захисту дітей. Взагалі-то воно міжнародне, але у нас, за традицією «совка», зазвичай захищають все хороше від усього поганого. А хотілося б, щоб від епідемії кору чи злиденних зарплат батьків. Або від того, що маму безгрошів’я виштовхало в Італію, а тата до Москви
Про наслідки карго-культу…
А може, захистити дітей від каргокульту, як називає педагогічна громадськість постійні експерименти над освітою і дітьми з боку Міносвіти та науки? Культ карго виник в Меланезії (величезна група островів у Тихому океані), звідки після Другої світової війни пішли американці. Вони воювали з японцями і через те мали тут аеродроми. А значить, на острови літаки привозили «жувачку», віскі і ще багато чого.
А потім все це пропало, і жерці закликали народ будувати аеродроми і навіть літаки з очерету! Аби задобрити богів і повернути увесь той достаток. Сьогоднішні всі ті наші імітації шкільного навчання «під Захід» дуже нагадують той же каргокульт.
Жертвою завжди стає дитина, у якої в процесі навчання не то що відбивається бажання вчитися, а й книжку до рук взяти. І це в читаючій країні!
Потім прийшло швидкочитання з його безжальними нормативами, які сформували «Покоління «Пепсі». Єдина оцінка від якоїсь книги чи газетного матеріалу: «Много читать». Комп’ютер ще більш вбив в нас читача: більшість користувачів хіба що проглядають заголовки!
Хоча школа взагалі то має всього три завдання: дати путівку в життя здоровій молодій людині, розвинутій фізично та духовно, подарувати певний багаж знань та корисних навичок, прищепити любов до читання і книги як такої.
Так що ж тепер з наслідками культу карго робити — скласти руки і дивитися услід тим країнам і народам, котрі все далі і далі від нас у плані розвитку науки та технологій?
Під лежачий камінь вода не біжить!
Ми відвідали комунальний заклад «Запорізька обласна бібліотека для юнацтва» Запорізької обласної ради (КЗ «ЗОБЮ» ЗОР), аби поцікавитися, як працюється в сучасних умовах з категорією читачів, яка вже майже вийшла з дитинства. Зауважимо, що у книголюбів саме «Запорізька обласна бібліотека для юнацтва» здобула імідж бібліотеки-інноватора.
Ось що нам розповіла в.о. директора закладу Вікторія Писанець:
Згадане неофіційне звання значить, що ми намагаємося завоювати віртуальний простір. Ми в пошуку нових оригінальних форм діяльності, які або самі придумуємо, або запозичуємо у інших, адаптувавши до своїх умов. Наш обов’язок — це гуртування молоді навколо бібліотеки та цікавих людей.
Я теж знаю про розмови, що ніхто нічого не читає, ніхто не ходить до бібліотеки. Певним чином, це і так, і зовсім не так! Бо до бібліотеки люди ходять, читають і цікавляться новинками. Ми ж намагаємось щороку поповнювати фонди новими книгами. Адже саме сьогодні багато читачів відкривають для себе сучасну українську літературу.
Наша довідка: За 2017 рік бібліотеку відвідало 65 765 осіб. На 01.01.2018 р. налічується близько 86 250 тис. одиниць зберігання. Сайт бібліотеки (https://younglibzp.com.ua) за 2017 рік зафіксував 4632 користувачі; 9225 відвідувань (Україна — 8544, США — 122, Німеччина — 99, Нідерланди — 70, Туреччина — 59, Росія — 54, Гонконг — 17, Італія — 14, Бразилія — 13. Всього відвідувачі з 53 країн); 38 325 переглядів сторінок.
Хоча не секрет, що левова частка наших фондів це російськомовна література. Довгий час тут мало що мінялося. Тільки нещодавно розпочалося відродження українського книговидання, з’являються книги сучасних українських авторів. Їх дуже багато і вони цікаві.
Ми, звичайно, намагаємось поповнити свої фонди новинками. Однак я не можу сказати, що читачі одразу кинулися на українську літературу. По-перше, її мало хто знав, а по-друге, ще й існувало упереджене ставлення — наслідок отієї «меншовартості», яка культивувалася до недавніх пір.
Все почалося з бібліотекарів, котрі самі почали розширювати коло своїх читацьких інтересів і… їм сподобалось. А читач буває різний: один сам знає, що шукає, інший просить щось порекомендувати. І ми потроху почали пропонувати українські новинки. Хтось брав залюбки, а хтось і не дуже, втім повертають книгу і кажуть: «Дайте ще». Сьогодні навіть є черги на певного автора чи серію книг.
На жаль, у наших фондах ще навіть не 50% української літератури. І тут проблема тільки в коштах…
Зауважу, що вже почала діяти програма «Українська книга». Тобто бібліотеки безкоштовно отримують книги, видані за державний кошт. Ще один шлях надходжень подарунки читачів. Звичайно, найбільшим за обсягом джерелом коштів на придбання книг лишається обласний бюджет. У 2018 році поки що грошей не надходило, а ось в 2015 було виділено 250 тис. грн., у 2016 — 80 тис. грн., в 2017 — 100 тис. грн.
А ще ми отримуємо періодичні видання для навчального процесу, дозвілля, професійного розвитку…
Звісно, такого, як в 1990-ті, коли в нашій читальній залі було повно відвідувачів, які сиділи з книгами і щось виписували для рефератів, ви сьогодні не побачите. Однак, у нас сьогодні є доступ до Інтернету, і його користувачі приходять щодня. Діють чотири стаціонарні комп’ютери, є і мобільні планшети, ноутбуки, нетбуки, працює WiFi-зона.
Зауважу, що серед наших читачів категорія від 15 до 35 років складає більше 50% (і сайту, і бібліотеки), а віком до 22 років — третина відвідувачів.
Майданчик для спілкування і творчості
За ініціативою Code club UA (всеукраїнська мережа безкоштовних клубів програмування для дітей), розповідає далі В. Писанець, у нас організовані спеціальні курси для підлітків. Зокрема, діють безкоштовні курси української мови. Викладачі — волонтери із громадської організації (ГО) «Український світ».
Одним із викладачів та координатором курсів у Запоріжжі виступає наша співробітниця Олена Ольшанська. Вона — поетеса, має опубліковані збірки віршів. А ще Олена придумала літній розмовний клуб української мови. Влітку люди раз на тиждень приходять на «круглі столи» – подискутувати, обговорити книги та фільми, знайти цікавих співрозмовників. Окрім того, відомий політик Микола Томенко подарував нам унікальний диск «Живі голоси» із записами голосів Павла Тичини, Максима Рильського та інших українських корифеїв.
Діють також «Літературні посиденьки», видано порадник «Прочитано. Рекомендуємо» з відгуками звичайних читачів про ту чи іншу книгу. Адже наша мета — популяризувати українську мову. Ось ми й склали сьогодні топ 20 вітчизняних книг, які варто прочитати.
Та ж Олена Ольшанська організувала «Літературну штольню» - своєрідний молодіжний клуб, учасниками якого є молоді поети та прозаїки.
Щонеділі діє підлітково-юнацький клуб настільних інтелектуальних ігор «Мафія в бібліотеці». Координатором виступає Лариса Головко. Як з’ясувалося, це не лише цікавий вид дозвілля, а й шлях соціалізації для багатьох підлітків, у яких є проблеми в спілкуванні або з однолітками, або навіть з батьками. Хлопці з дівчатами по-справжньому розкриваються, а також приєднуються до інших бібліотечних проектів. Діти, як і люди взагалі, завжди готові гуртуватися навколо якоїсь цікавої ініціативи.
Лариса Головко разом ГО «Комунікаційний центр «Долоні» запровадила й проект «Я тебе чую». Він спрямований проти насилля в сім’ях вимушено переміщених осіб (ВПО) та воїнів АТО засобами форум театру. Попит колосальний!
Аналізуючи ефективність цього проекту, тобто порівнюючи так звані вхідні та вихідні анкети, ми бачимо, як люди змінюються. Зміст ініціативи у тому, що люди протягом тренінгу моделюють якусь соціальну проблему, тобто самодіяльні актори розігрують міні-виставу з конфліктною ситуацією і відкритим фіналом, а кожен глядач має змогу запропонувати свій варіант подолання конфлікту. Координує все це дійство «джокер», яким виступає Лариса Головко - сертифікований для цієї справи фахівець.
Придумали ще один інноваційний проект «Bookслем», коли читачі (слемери) презентують прочитані книжки, намагаючись зробити це якомога цікавіше та яскравіше, а глядацька аудиторія обирає найкращого слемера та найкращу книгу.
Заклад, окрім всього, є потужним методичним центром для колег зі всієї області. Сьогодні працівники бібліотеки активно спілкуються також з бібліотеками інших областей України. Все почалося в 2014-му з проекту «Єдина країна онлайн», в якій взяли участь запоріжці й сумчани. Із Сумською обласною науковою бібліотекою зв’язувались по Skype, проводили в онлайн-режимі ігри та вікторини. А ось до цьогорічного Дня соборності організували дистанційне спілкування студентів з однолітками з Кам’янського Дніпропетровської області і Хмельницького.
У бібліотеці також постійно опікуються творчою молоддю. Торік відбувся конкурс «Наша спадщина», а цьогорік провели літературний конкурс «Дума про патріота». Молоді літератори віком від 15 років надсилали нам свої роботи (поезія, проза, драматургія) в електронному вигляді. А потім поважна експертна група відбирала найкращі роботи і визначила 14 переможців. І ми були здивовані двом дуже сильним п’єсам. Мені особисто найбільше запам’яталося оповідання хлопця з Мелітополя Дениса Калугіна «Крок до тиші»…
На неупередженість наших експертів (голова журі — відомий літератор, співак та телеведучий Валентин Терлецький) може вказувати той факт, що переможницею у двох номінаціях — і в прозі, і в поезії — стала дівчинка з Михайлівки Злата Долга.
До речі, інформацію про конкурси та проекти можна знайти в Інтернеті (сторінка в Facebook https://www.facebook.com/zp.obu).
Не чужі у «всесвітній павутині»
Ви вже помітили, продовжує Вікторія Володимирівна, що перспективним напрямком для нас є віртуальний простір. Перевага бібліотеки у тому, що ми володіємо перевіреною інформацією, тобто не розміщуємо ніякої маячні і фейків.
Анна Головченко — IT-фахівець та адміністратор нашого сайту. Її зусиллями ми підключені до сервісу Google Analytics. Через те й знаємо сьогодні, скільки у нас користувачів за день, місяць, рік, скільки серед них нових, скільки повторно зайшли, що читають, скільки часу перебувають на сайті, з яких вони країн. Ми були дуже здивовані і географією, і тим, що на другому місці за підсумками 2017 року (після України, звичайно) — США. А так у нас «в гостях» увесь світ — від Гонконгу до Бразилії.
Подібна активність відвідувачів невипадкова. Бо сайт — це не лише щоденник нашої роботи, а й зібрання віртуальних оглядів та виставок книг. Адже люди по всьому світу цікавляться новинками й тематичними оглядами. Найбільш популярними за 2017 рік стали книги про Майдан і АТО. Користувачі також цікавляться особистостями. У нас є літературний календар, де ми помісячно викладаємо інформацію про ювілярів, тут також багато переглядів. Гості сайту цікавляться й інформацією про обласні конкурси, а також організованими нами інтерактивними спілкуваннями та опитуваннями через онлайн-анкети.
* * *
Так вже вийшло, що ми надибали заклад культури лише з успіхами і без проблем? Як би не так! 2015-го бібліотеку ледь не «оптимізували», але відстояли силами громадськості, деяких депутатів, представників ЗМІ та департаменту культури. Приміщення ж у центрі навпроти «Ірландського пабу» просто золоте! Тим паче, що заклад обласний, а квадратні метри під нього в оренду здає місто…
А ще існує проблема оновлення фондів. На це не лише Вікторія Писанець скаржиться, така проблема по всій Україні. Ото тільки Німеччина щороку у своїх бібліотеках оновлює фонди на 10%, бо думає про майбутнє.
У нас же всі в роздумах: чи переживуть бібліотеки «децентралізацію», адже вже сьогодні 0,5 і навіть 0,25 ставки в сільських бібліотеках - не дивина. А як воно буде в об’єднаних територіальних громадах, які тепер самі все будуть фінансувати?
Долю оптимізму додає лише те, що в бібліотеці залишилися справжні фанати справи — люди непосидючі й креативні, начитані й розумні, наполегливі і, скажемо прямо, вперті. Сподіваємося, що вони вистоять!
Бесіду вела Світлана Третяк
Третяк С. Вікторія Писанець: «Другими за кількістю «відвідувань» нашої бібліотеки йдуть американці» / Світлана Третяк // Верже. – 2018. – №2. – С.11.