143 роки тому, 22 травня, народився Симон Петлюра. «Українці самі не знають, кого вони мають серед себе… Петлюра – безмірно вищий за те, що про нього думають. Він – з породи вождів, людина із того тіста, що колись, у старовину, закладали династії, а за демократичного часу стають національними героями… Буде він вождем народу українського. Така його доля» (академік Федір Корш). Історично так склалося, що він увійшов у народну пам’ять як борець за українську державність та незалежність, перетворившись з часом у символ українського національного руху.
Постать Петлюри протягом багатьох десятиліть викликала неоднозначні оцінки, коливаючись від позитивних до негативних. Навіть сьогодні поняття «петлюрівщина» залишається подекуди у свідомості людей чимось небезпечним і тривожним.
Історики вважають, що однією із найважливіших прикмет Симона Петлюри була його далекоглядність. Вже тоді, майже сто років тому, він прямо ставив питання, що вибір України – це європейський вибір, і що стосунки з Росією під виглядом будь-якого союзу – чи-то федерації, чи-то конфедерації, а тим паче автономії – для України просто неможливі і неприпустимі. І прямо писав: чи монархічна Росія, чи комуністична, але суть російської влади не міняється.
Вважав, що треба, по-перше, творити армію, бо армія буде гарантом цієї державності. Треба підібрати кадри національно-свідомих людей, які будуть віддані справі будівництва української держави. Треба добиватися того, щоб Українська Православна церква була автокефальною і мала свого патріарха.
Першим «багнетом» Симона Васильовича було його «полум’яне перо», адже Петлюра був не тільки організатором збройних сил молодої УНР, а й талановитим журналістом, блискучим публіцистом, редактором, глибоко ерудованим літературним критиком.
Наскільки зараз, під час російської агресії, є актуальними слова Петлюри з його твору «Московська воша. Оповідання дядька Семена про те, як московські воші їдять Україну та що з ними треба робити»: «…оці «камітетчики» московські почали все робити, щоб українізацію війська розбити, зіпсувати, а українців до сили не допустити… «камітетчики» російські на хитрощі та обман пустилися, бо на це вони давно мастаками були. Росіянин, чи простіше кажучи — москаль, або руський, всеодно, чи він «цареві-батюшці» служить, чи соціялістом-революціонером себе називає, чи нарешті в большевики-комуністи пошився — він однаковий; без брехні жити не може; обманювати — для нього перше діло. Обманом, брехнею, підбоєм та крутійством він цілі віки жив; обман для нього другою натурою стався; обманом він інші народи псував, а потім поневолював; на обмані і свою московську державу збудував. Обманом він і нашу вільну Україну в ярмо занапастив. Отже, як почалась українізація війська, то москалі й випустили на неї свою стару зброю — знаряддя обману».
Навколо Симона Петлюри розносились різні міфи. Один із найбільших – це міф про антисемітизм. Однак серед його творів є звернення – «Старшини і козаки української армії!», де отаман говорить: «Українські і єврейські працюючі маси дивляться на вас, як на визволителів… Уникайте провокацій, а з провокаторами, хто сам чинить погроми, та підбиває слабіших від нас, будьте безпощадними…».
27 травня 1919-го Директорія навіть прийняла закон про утворення Надзвичайної комісії для розслідування єврейських погромів. Винуватців передавали до військових трибуналів.
Крім того, одним з найкращих помічників-дипломатів в уряді Петлюри був відомий єврейський адвокат і політичний діяч Арнольд Марголін, який виконував найсекретніші місії по контактах з Англією, Францією, США.
Ця інформація, яку вони між собою обговорювали, фактично іноді знали тільки двоє – Марголін і Петлюра. Марголін, закінчивши своє життя на еміграції в США, до кінця своїх днів спростовував тезу про якийсь антисемітизм Петлюри.
Симон Петлюра мав і прихильників, і ворогів, наштовхувався і на гостре засудження своєї діяльності, і на палке її схвалення. Власну ж об`єктивність він певним чином сформулював у листі до генерал-хорунжого армії УНР Миколи Удовиченка, датованому 1922 роком: «Що було чи є в моїй особі, в моїй діяльності негативне, те треба так і освітити, не замазувати, а на світло денне витягти. Коли Ви знайдете щось в моїй діяльності доброго слова варте, то і тут будьте вірним правді, своїй власній совісті. Не прибільшуйте, але і не зменшуйте. Залишайтеся вірним правді, як Ви її розумієте. Хочу тут тільки одне зазначити. Для мене почався вже суд історії. Я його не боюсь, бо маю в Бозі надію, що мене і мою діяльність пізніш краще і вірніше зрозуміють, як сучасники».
І українці ХХІ століття, які знову відстоюють українську державність та незалежність у російсько-українській війні, добре розуміють державника Симона Петлюру. Написана сто років тому відозва «Народе український» – про нас і для нас:
«Підняв Ти, Народе Український, на мідні рамена свої справу творення власної Держави. Від хвилі визволення Ти відродив стару культуру національну, відновив українську церкву незалежну, збудував рідну школу і для оборони Держави своєї створив військо національне.
Визволення України і державна творча діяльність влади Твоєї викликали тривогу у московського зажерливого сусіда Твого. Звикши панувати на землях чужих, він не міг погодитись, щоб багаті землі українські відійшли тепер від нього, і війною жорстокою пішов на Державу Твою…
Проливаючи кров в боротьбі за державність свою, Ти, Великий народе, продовжував разом з цим традиційну місію боронити Західню Европу від руйнуючого натиску варварів Сходу.
Ти переможеш, Великий Народе Мученику, і переможеш не для того, щоб підбивати під себе чужі, не наші землі. Ти переможеш для спокійного будування могутньої Держави Української, для щасливої праці поколінь майбутніх».
- Петлюра, С. В. Народе Український : вибрані статті, листи, документи [електронний ресурс] / С. В. Петлюра. – Харків : Лівий берег, 1992. – С. 104-108. – (Першоджерела історії). – Електронні текстові дані. – Режим доступу : http://chtyvo.org.ua/authors/Petliura_Symon/Narode_ukrainskyi_vybrani_statti_lysty_dokumenty/ [Чтиво : електронна бібліотека]. – Мова укр. – Перевірено 22.05.2022.
- Постать на тлі доби. Симон Петлюра : інформ.-бібліогр. матеріали / уклад. : В. В. Писанець ; комун. закл. «Запорізька обл. б-ка для юнацтва» Запорізької обл. ради. – Запоріжжя, 2020. – 36 с.
- Халупа, І. Першило, І. «30 хвилин у різних вимірах». Симон Петлюра [електронний ресурс] / Ірина Халупа, Ірина Першило // Радіо Свобода [аудіозапис програми ; гості студії – Тарас Марусик, Сергій Кот, Володимир Сергійчук]. – 2004. – 22 травня. – Електронні текстові дані. – Режим доступу : https://www.radiosvoboda.org/a/915888.html. – Мова укр. – Перевірено 22.05.2022.