Коли в далекому 1862 році Павло Чубинський писав свій вірш «Ще не вмерла Україна», до моменту створення незалежної України було дуже далеко. Але вже тоді, в середині ХІХ століття, чувся заклик до боротьби за свободу і незалежність.
60-ті роки ХІХ століття були позначені бурхливими подіями. Назрівало польське повстання, повсюдно лунало гасло «за нашу і вашу свободу». Впливав на суспільну атмосферу й відгомін героїчної боротьби сербів за незалежність від Османської імперії. Серед української молоді все більшої сили набував національно-визвольний рух, інтерес до славного козацького минулого, вікових традицій, зміцніло бажання вибороти волю рідному народу.
Царська охранка пильно стежила за «неблагонадійними» особами, до яких потрапив і автор майбутнього українського Гімну. Перебуваючи в епіцентрі зіткнень з ворожими імперськими силами, і саме на хвилі революційного піднесення, Павло Чубинський у вересні 1862 року написав свій доленосний вірш «Ще не вмерла Україна», де прозвучали могутній заклик до боротьби за свободу і незалежність, гордість за своє минуле і віра в світле прийдешнє. У поетичному тексті сплелися в єдине художнє ціле фольклорні образи, мотиви Шевченкової музи і відлуння тих революційних пісень, зокрема польських і сербських, що звучали довкола.
Автограф цього вірша Чубинського не зберігся. Вперше громадськість ознайомилася з ним у 1863 році завдяки публікації у Львівському літературно-політичному віснику «Мета». Поезія дуже швидко розійшлася серед студентів, гімназистів, інтелігенції. Спочатку його навіть приписували перу Тараса Шевченка.
Павло Чубинський уявляв свій вірш як пісню. Про це свідчить побудова твору: куплети з приспівом, характерні лексичні звороти.
Ось цей текст:
«Ще не вмерла Україна,
І слава, і воля!
Ще нам браття-молодці,
Усміхнеться доля!
Згинуть наші вороги,
Як роса на сонці;
Запануєм, браття, й ми
У своїй сторонці.
Душу, тіло ми положим
За свою свободу,
І покажем, що ми, браття,
Козацького роду.
Гей-гей, бараття миле,
Нумо братися за діло!
Гей-гей, пора вставати,
Пора волю добувати!
Наливайко, Залізняк
І Тарас Трясило
Кличуть нас із-за могил
На святеє діло.
Ізгадаймо славну смерть
Лицарства-козацтва,
Щоб не втратить марне нам
Своєго юнацтва.
Душу, тіло…
Ой, Богдане, Богдане,
Славний наш гетьмане!
Нащо віддав Україну
Москалям поганим?!
Щоб вернути її честь,
Ляжем головами,
Назовемся України
Вірними синами!
Душу, тіло…
Наші браття Славяне
Вже за зброю взялись;
Не діжде ніхто, щоб ми
Позаду зістались.
Поєднаймось разом всі,
Братчики-Славяне:
Нехай гинуть вороги,
Най воля настане!»
Душу, тіло…
Інформація з книги: Державний Гімн України : популярний історичний нарис / упоряд. : М.П. Линик, В.М. Пономаренко, М.П. Загайкевич. – К. : Музична Україна, 2006. – 55 с.