Харизматичний герой Гілберта Честертона

29 травня виповнюється 150 років від дня народження (29.05.1874) одного з найяскравіших англійських письменників початку ХХ століття Гілберта Кіта Честертона.

Давно завоювали любов у читачів його оповідання про отця Брауна, що посідають почесне місце серед творів детективного жанру.

Герой детективних оповідань Честертона — священник із непримітною зовнішністю та простакуватим обличчям, на перший погляд — роззява і недотепа.

Однак насправді він має гострий аналітичний розум, що в поєднанні з тонким психологізмом дає змогу розслідувати найбільш заплутані справи й докопуватися до глибинних мотивів людських вчинків.

Мета отця Брауна не стільки вивести злочинця на чисту воду, скільки відкрити йому очі на гріх і навернути до праведного життя.

Оповідання неймовірно цікаві і насичені неповторним англійським гумором.

До уваги читачів уривок з оповідання «Хрест із сапфірами»:

« – Я вам не вірю! Я не вірю, що такий незграба, як ви, міг це все змастакувати! Не сумніваюся, що хрест все ще у вас. Не віддасте по-доброму – гаразд, ми тут наодинці, я відберу його силою.

– Ні, – просто сказав отець Браун і теж підвівся. – Ви його не відберете. По-перше, його умене справді немає. А по-друге, ми тут не самі.

Фламбо завмер на місці.

– За цим деревом, – сказав отець Браун, – два дужих полісмени і найкращий у світі детектив. Ви запитаєте, навіщо вони сюди прийшли? Я їх сюди привів. Як? Що ж, я розповім, якщо бажаєте. Боже мій, коли маєш справу зі злочинцями, доводиться набувати такого досвіду. Розумієте, спершу я не був певен, що ви злочинець, і не хотів даремно ображати брата-священика – от я і почав вас випробовувати. Якщо людині подають солону каву, це її зазвичай дратує. Якщо ж вона це стерпить, значить, боїться себе видати. Я насипав у цукорницю сіль, а в сільничку – цукор, і ви змовчали. Якщо рахунок більш ніж у тричі завищено, це зазвичай спричиняє обурення. Якщо ж людина мовчки платить, значить, вона прагне не привертати до себе уваги. Я змінив рахунок, а ви все одно заплатили.

Здавалося, цієї миті Фламбо мав би накинутися на нього, мов тигр. Але злочинець стояв, мов зачарований, його паралізувала цікавість.

– Отож, – з нуднуватою методичністю пояснював далі отець Браун. – Оскільки ви не залишали для поліції жодних слідів – хтось же мав їх залишити. Усюди, куди ми заходили, я робив щось таке, щоб про нас говорили увесь день. Я не заподіював великої шкоди – облив супом стіну, розсипав яблука, розбив вікно – але хрест я врятував. Зараз він у Вестмінстері. Дивно, що ви не використали «віслючий свисток».

– Не використав що? – перепитав Фламбо.

– Я радий, що ви ніколи про нього не чули, – сказав священик, скривившись. – Це справді погана штука. Я вірив, що ви надто хороша людина, щоб застосувати «віслючий свисток». Тут мені не допомогли б навіть «плями» – я надто слабкий у колінах.

– Що ви верзете? – перепитав Фламбо.

– Ну, про «плями» я думав, ви знаєте! – зрадів Браун. – Отож, ви ще не зіпсовані.

– А ви звідки знаєте про цю гидоту? – вигукнув Фламбо.

Посмішка промайнула на круглому простакуватому обличчі його співрозмовника – поборника релігії.

– Напевно, саме тому, що я неодружений простак, – відповів Браун. – Вам ніколи не спадало на думку, що людина, яка нічого не робить, окрім того як слухає про гріхи, повинна хоч трохи розумітися на людському злі? Звісно не лише практика, а й теорія моєї професії допомогли мені зрозуміти, що ви не священик.

– Яка ще теорія? – запитав Фламбо, ледь не втрачаючи свідомість.

– Ви напали на розум, – відповів Браун. – У богослів’ї це неприпустимо.

Він повернувся, щоб узяти свої речі, й три полісмени вийшли у сутінках з-за дерев. Фламбо був тямущий і знав правила гри: він відступив назад і низько вклонився Валентену.

– Не мені кланяйтеся, mon ami, – промовив Валентен своїм чітким голосом. – Уклонімося тому, хто нас обох перевершив.

І вони стояли, схиливши голови, поки маленький сільський священик нишпорив у темряві, намагаючись знайти свою парасолю».

Оповідання з книги:

Честертон, Гілберт Кіт. Смиренність отця Брауна / Г.К. Честертон ; пер. з англ. Андрія Пехника та Олега Шалати. — К. : Знання, 2015. — 271 с. — (English Library).

Зображення з сайтів:

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%96%D0%BB%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%82_%D0%9A%D1%96%D1%82_%D0%A7%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%BE%D0%BD
https://www.yakaboo.ua/nezbagnennij-otec-braun.html

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *