Ян Матейко: до 180-річчя від дня народження польського художника

Ян Матейко

24.06.1838 – 01.11.1893

Ян народився в Кракові, в будинку на Флоріанській вулиці, що належав його родині. Він був дев’ятою дитиною в сім’ї, в якій було одинадцять дітей. Батько художника, викладач музики, був чеським емігрантом, а мати походила з полонізованої німецької сім’ї. Однак в краківському домі Матейка панувала атмосфера польського патріотизму, живі були ідеали незалежності: два брата Яна брали участь в революційних подіях «Весни народів» в Угорщині. Істотний вплив на формування творчої уяви і інтерес до історії майбутньому художнику надав його старший брат, історик Францішек Матейко. Вплинула на нього і атмосфера рідного міста, його середньовічні будівлі, святе для поляків місце – Вавель з Королівським замком і гробницями польських правителів.

Починаючи в 1852 році навчання в краківській Школі витончених мистецтв, Матейко постійно розширював свої історичні знання: вивчав старі хроніки, робив олівцеві замальовки польських королів і князів, пам’ятників краківської архітектури, скульптур, виробів художніх промислів. У грудні 1858 року Матейко отримав стипендію на навчання за кордоном і виїхав до Мюнхена вчитися в Академії мистецтв, де пережив період захоплення французьким історичним живописом. У 1860 році Матейко почав навчання у віденській Академії мистецтв, проте швидко його припинив, незадоволений тамтешнім викладанням. Ідейне і творче дозрівання Матейка довелося на шістдесяті роки і відбувалося в колі краківської богеми – молодих художників, письменників і істориків.

21 листопада 1864 року Матейко одружився.

Ян Алоізій Матейко і Теодора Гелбултовська були заручені в 1862 році. Яну тоді було 24 роки, Теодорі – 16. Молодій дівчині зовсім не подобався майбутній чоловік, обраний її батьками. Матейко не відрізнявся зовнішніми даними – невисокого зросту, дуже худий і, на думку Теодори, нічим не привабливий. Крім того, дівчина мріяла про кар’єру оперної співачки і вважала, що заміжжя може їй перешкодити у виконанні бажань. Під час заручення наречена не змогла стримати своїх емоцій і в розпачі кинула обручку на підлогу. Однак через два роки весілля все ж відбулося, і в 19 років Теодора народила первістка – сина Тадеуша. Дійсно, про кар’єру співачки молодій жінці, матері і дружині довелося забути. Завдяки закупівлі картин, художнику вдалося вибратися з бідності, але обстановка в будинку з кожним роком ставала все більш напруженою. Теодора все частіше влаштовувала скандали і постійно дорікала чоловікові в невірності, а також в неспроможності заробити грошей, хоча матеріальне становище сім’ї значно покращилося з часу призначення Яна Матейка на посаду ректора Краківської академії образотворчих мистецтв.

Що стосується невірності художника своїй дружині, то ні в одному з історичних документів це не підтверджено. Навпаки, польські історики в один голос запевняють, що для Яна Матейка існувала тільки одна жінка, єдина його любов – Теодора. Поступово Теодора стала відходити від домашніх справ, все менше цікавилася дітьми і, врешті-решт, майже весь час стала проводити на курортах і в лікарнях. Ян Матейко виховував дітей сам: двох синів – Єжи і Тадеуша, і дочок – Хелену, Беату (молодша Регіна померла в дитинстві), був дуже уважним і люблячим батьком.

Матейку не було ще й тридцяти, коли він отримав міжнародну популярність і визнання, а французька критика включила його до числа найбільш видатних майстрів історичного живопису в Європі. Перший успіх прийшов до художника в 1865 році, коли на щорічному Паризькому салоні він завоював золоту медаль I класу за картину «Рейтан на варшавському сеймі 1773 року». Два роки по тому її придбав австрійський імператор Франц Йосиф, який нагородив художника Лицарським хрестом. У 1873 році Матейко очолив краківську Школу витончених мистецтв, якою і керував до кінця життя. До числа його учнів належали, зокрема, такі видатні польські художники-модерністи, як Яцек Мальчевський, Станіслав Виспянський, Юзеф Мехоффер.

Поряд з педагогічною діяльністю Матейко активно сприяв реставрації архітектурних пам’яток Кракова, замку на Вавелі. Брав участь в науково-дослідних роботах під час розтину королівських гробниць. У 1872 року  Матейко став екстраординарним членом Академії знань в Кракові, в цей же час брав участь в роботі комісії по створенню закону про охорону пам’яток. У 1887 році художник заснував спеціальну стипендію для навчання студентів краківської школи образотворчих мистецтв майстерності створення вітражів. Матейко регулярно брав участь у виставках в Польщі та за кордоном: в Парижі, Вені, Берліні, Празі, Будапешті, Лондоні і Санкт-Петербурзі. Серед безлічі нагород художника особливо престижною була Золота медаль Паризької виставки 1878 року.

Уже в цих ранніх роботах помітні захоплення Матейка історією, його пристрасть до точного відтворення старих костюмів, архітектурних елементів, різних інструментів і пристосувань.

Завершена в 1862 році картина «Станчик» стала переломним твором в творчості Матейка. Королівський блазень, самотній у своїх гірких роздумах про політичні наслідки втрати Польщею прикордонної фортеці в Смоленську (в 1514 р.), в інтерпретації Матейка стає втіленням громадянського сумління і невиліковної турботи про долю країни. Написані одна за одною картини «Станчик» (1862), «Проповідь Скарги» (1864) і «Рейтан на варшавському сеймі» (1866) утворюють свого роду історіософської триптих: передбачення національної катастрофи – заклик схаменутися – трагічна розв’язка. Останньою картиною художник завершив період пошуку відповіді на питання про причини руйнування Речі Посполитої.

Матейко створював монументальні полотна, що демонструють політичні і військові тріумфи Польщі. «Історія цивілізації в Польщі» – цикл з дванадцяти мальовничих ескізів, які прославляють польську історію. Пік розвитку творчих можливостей і професійної майстерності художника припав на період 1865-1884 рр.

Полотно, яке ставить Матейко в один ряд з майстрами реалістичного зображення людини, це його «Автопортрет» 1892 року. Змарніле обличчя, живий погляд, що притягає увагу, блиск очей, тонкі, змучені роботою кисті рук підкреслюють експресію цієї картини і глибину її психологічної правди.

Художня спадщина Матейка величезна. Вона включає в себе більше трьохсот живописних полотен: портретів, картин на історичну, релігійну, алегоричну тематику, а також кілька сотень малюнків та ескізів. Художник залишив про себе пам’ять як заслужений поляк, великий художник, видатний педагог і захисник архітектурних пам’яток Кракова. Його творчість неможливо розглядати тільки в художніх категоріях, у відриві від його призначення. Створений ним синтез національної історії назавжди вписався в канон історичних знань і патріотичного виховання наступних поколінь поляків.

Картини зберігаються в Національному музеї Варшави, Національному музеї Краківа, Львівській картинній галереї та інших зборах. За ескізами Матейка зроблені вітражі кафедрального собору у Львові.

Список літератури:

Великие художники. Их жизнь, вдохновение и творчество. Часть 26. Ян Матейко. – Киев.: Издательство: Иглмосс Юкрейн, 2003. – 32 стр., илл.

Стажинський, Ю. Ян Матейко: альбом / Юлиуш Стажинський. – Варшава: Аркады, 1973. – 248 с.