Янка  Бриль: до 105-річчя від дня народження білоруського прозаїка, перекладача

Янка  Бриль

04.08.1917 – 25.07.2006

Янка (Іван Антонович) Бриль народився в Одесі у родині залізничника. Він був пізньою дитиною та виховувався у багатодітній родині. Батьки, вихідці із Західної Білорусі, невдовзі повернулися на батьківщину та оселилися у селі Загора (Загір’я) Корелицького району Гродненської області. Ця місцевість до 1939 року перебувала в межах Польщі. Саме тут пройшли  дитинство та юність хлопця.  

Янка навчався за польськими стандартами та успішно закінчив семирічку у 1931 році, потім вступив до гімназії. Але після смерті батька матеріальне становище сім’ї погіршилося, юнак був змушений залишити навчання та зайнятися самоосвітою.

Янка Бриль почав писати у віці чотирнадцяти років. Свої вірші Янка роками не наважувався опублікувати. Він дебютував у пресі лише 1938 року. Творча діяльність письменника почалася з віршів, які не принесли автору особливого успіху, і з оповідань, у яких талант письменника виявився дуже яскраво та різноманітно.

Твори Бриля з’явилися у віленському білоруському журналі «Шлях моладзі». У цей час хлопець організував у рідному селі гурток театральної самодіяльності, де ставили п’єси з мотивів творчості як білоруських, так і польських та російських авторів.

Діяльність гурту довелося перервати, оскільки Янку призвали на фронт. Він поповнив ряди кулеметників морської піхоти польської армії, але у вересні 1939 року під час битви під Гдинею потрапив у полон до німецьких загарбників. Втекти молодій людині вдалося лише через 2 роки, 1941-го, після чого він приєднався до партизанського руху. З жовтня 1942-го він – зв’язковий партизанської бригади імені Жукова, з березня по липень 1944-го – партизан-розвідник бригади «Комсомолець».

Під час війни Бриль відкрив талант до журналістики. Хлопець був редактором газети «Сцяг свабоды» («Прапор свободи») та сатиричного листка «Партызанскае жыгала» («Партизанське жало»). Після звільнення Мінська Янка Бриль переїжджає туди і пише для газети «Роздавимо фашистську гадину», а також журналів «Полум’я», «Молодість» та «Їжачок»). Також він працює у Державному видавництві Білоруської РСР.

Особисте життя письменника склалося вдало, з майбутньою дружиною Ніною він дружив ще зі школи. Під час війни закохані обмінювалися зворушливими листами, а в переможному 1945-му  вирішили одружитися. Після весілля вони оселилися в орендованій кімнаті, і лише коли Янка став знаменитим, дозволили собі власне житло.

З 1945 року Янка Бриль – член Союзу Письменників СРСР.

У 1946 році вийшла дебютна книга Янки Бриля під назвою «Оповідання» («Апавяданні»), до якої увійшли кілька оповідань та повість «У сім’ї» («У сям’і»),  присвячених життю західнобілоруського села.

Художній літопис продовжує  його друга збірка «Німанські козаки» (1947), а також повість «Сирітський хліб», роботу над якою він розпочав ще до війни, «На болоті дня» (1950, Державна премія СРСР 1952) та «На Бистранці» (1955). Вже перші твори виділяють Янку Бриля як оригінального майстра лірико-психологічної прози, гарного знавця просторіччя. Лірична повість Янки Бриля “Галя” (1953), в якій описані переживання дівчини на тлі сільського життя, багато разів перекладалася в різних країнах світу.

Письменник також звернувся до теми Великої Великої Вітчизняної війни. Його повість «Мати» («Маці») (збірка «Напис на зрубі», 1958) стала класикою білоруської літератури — героїня не побоялася дати притулок змученим червоноармійцям. Тема війни знайшла відображення в оповіданнях Янки Бриля зі збірки «Продовження розмови», які отримали 1963 року літературну премію Коласа. Не менш популярні «Сирітський хліб» («Сірочы хлеб»), розпочатий ще до війни, та «Memento mori».

На початку 1960-х було опубліковано знаменитий роман Бриля «Птахи та гнізда» («Птушкі і гнезды»). В основі роману моменти з біографії Бриля. Цей твір письменника став принципово новим словом у жанрі роману, що його автор назвав «книгою однієї юності». Стилістичні пошуки Янки Бриля породили оригінальне поєднання епічних та лірико-психологічних елементів.

Іншим популярним твором письменника стала документальна повість «Я з вогняного села» («Я з вогненнай вескi…»), яку він написав спільно з Алесем Адамовичем та Володимиром Колесником. При створенні повісті використовувалися спогади жителів спалених білоруських сіл. Пізніше за мотивами історії зняли цикл документальних фільмів «Хатынскi цыкл».

У 1966-1971 рр. письменник – секретар правління Спілки письменників Білоруської РСР.

Відмінною рисою та природною мудрістю виділяються такі чудові оповідання Бриля, як “Нижні Байдуни” (1975) та “Зірка, побачена здалеку” (1978, Коласівська Державна премія БРСР, 1982). Оповідання «Нижні Байдуни» з першої до останньої сторінки сприймається як своєрідна поетична пісня про близьких автору людей, його земляків. У цьому творі особливо відчувається властива творчості Бриля автобіографічність. Оповідання «Золак, вид здалеку» розповідає про дитинство у західно-білоруському селі. Критики зазначають,  що у білоруській літературі цьому твору майже немає рівних.

Письменник мав талант написання ліричних мініатюр, які займали особливе місце в його бібліографії і були видані у вигляді збірок: «Жменька сонячних променів» (1965), «Вітражі» (1972), «М’ясник хліба» (1977), «Сьогодні  і пам’ять» (1985), «Пишу, як живу» (1994), «Вечір» (1994), «Де твій скарб» (1997), «Дороги, дороги, простори» (2001), «Синя свічка» (2004), “Росток” (2006). Мініатюри засновані на непримітних на вигляд фактах, які розкриваються завдяки вмілій передачі вражень письменника про них. Вони стали своєрідною книгою його життя, ліричною сповіддю визнаного майстра про себе та світ, про найближчих людей, про яскраві та сумно-трагічні прояви життя. Саме в цьому жанрі письменник почував себе найрозкутіше.

Всі твори Бриля пройняті глибоким, чистим почуттям до Батьківщини. Щире, чесне служіння Батьківщині, рідному народу було головною метою та змістом його життя.

Янка заслужив на визнання і як автор прози для дітей. Він присвятив їм оповідання «Ветеринар» («Вэтэрынар»), «Зелена школа» («Зяленая школа») і «Липка і клен» («Ліпка і кленік»), які знайшли відгук у серцях маленьких читачів.

Янка Бриль також відомий як перекладач з російської, української та польської мов. Переклав на білоруську мову окремі твори Л. М. Толстого, А. П. Чехова, М. Горького, О. П. Довженка, Б. Пруса, М. Конопницької, Є. Ожешко та багатьох інших.

2003 року померла Ніна Михайлівна, дружина письменника. Це стало важким ударом для автора: дружина у всьому підтримувала його та допомагала у творчості. Вона була матір’ю їхніх трьох дітей – дочок Галини та Наталії, а також сина Андрія.

Навіть у похилому віці Бриль зберігав активність. Через проблеми зі слухом йому довелося відмовитися від радіо та телебачення, але він багато читав і продовжував творити. Свій останній твір «Росток» («Парастак») чоловік закінчив незадовго до смерті та встиг підписати частину екземплярів.

Янка Бриль помер 25 липня 2006 року, причиною смерті стало ослаблене здоров’я. Він був похований у Колодищах поряд із могилою дружини.

Їхній онук Антон Бриль успадкував талант діда — став популярним перекладачем та поетом.

Список літератури:

Брыль, Я. Избранные произведения: в 2-х т./ Янка Брыль. – М.: Художественная литература, 1984. – 536 с.

Брыль, Я. Рассвет, увиденный издалека: повесть и лирические записи/ Янка Брыль. – М.: Сов. писатель, 1981. – 246 с.: ил.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.