Єжи Брошкевич
06.06.1922 – 05.10.1993
«Письменництво – справа громадська, і письменник живе лише суспільством. Прийняття чи відкидання його – набагато краще байдужості»
(Єжи Брошкевич)
Єжи Брошкевич народився 6 червня 1922 року у Львові. Там він 1940 року, після закінчення середньої школи та музичного училища, розпочав навчання у Музичній академії.
«Я мав стати піаністом. У ті часи, коли радіо лише зароджувалося, люди включали музику вдома. Моя бабуся грала, моя мама грала, тож я грав. Мені заздалегідь була уготована ця чудова, блискуча кар’єра, адже це були мамині надії та мрії», – згадував Єжи Брошкевич.
Коли розпочалася Друга світова війна, він вирішив залишитись у Львові. Проте невдовзі після того, як німці увійшли до міста, сталася трагедія, яка залишила великий слід у житті Брошкевича та змусила його відмовитись від музики на користь літератури.
1941 року гестапо заарештувало Стефана, молодого перспективного поета та друга Брошкевича, і відправило його до концтабору. Хоча артисту нарешті вдалося звільнитися, час, проведений у таборі, повністю зруйнував його психіку. Стефан, не в змозі впоратися з побутом і необхідністю ховатися, наклав на себе руки.
Єжи Брошкевич сказав про це так: «… правда була в тому, що Стефана було вбито. І це було тим жорстокіше, що зробив він це своїми руками. Тоді я зрозумів, що це мій обов’язок – залишити свідчення з цього приводу. Так було створено роман під назвою «Очікування», – згадував Єжи Брошкевич.
У книзі, яка стала зворушливою шаною другу, представлений останній рік життя в’язнів львівського гетто, які на завершальному етапі переправляються до німецько-фашистського концтабору. Письменник акцентував насамперед на думках і емоціях ув’язнених, показуючи тим, як змінюється психічний стан людей, які постраждали від цього кошмару. Читач розуміє, що коли в заключних актах книги головний герой — Стефан — вирішує покінчити життя самогубством, визнаючи, що це єдиний можливий вихід із ситуації, що склалася, це не його власне рішення, а результат жахливості страждання, які він зазнав від рук фашистів.
Роман був опублікований після війни, в 1948 році, коли Брошкевич вже кілька років жив у Кракові і займався тим, що регулярно писав музичні рецензії для преси — тоді він співпрацював, зокрема, з «Новою культурою», «Культурний огляд» та “Газетою Краківської”. До публікації роману в 1945 році в тижневику «Відродження» він дебютував оповіданням «Моніка». Роман «Очікування» оцінили читачі та критики, а письменник навіть отримав за роман Краківську земельну премію.
У 1950 році з’явився ще один відомий твір письменника — біографічний роман «Оповідь про Шопена», присвячений життю Фредеріка Шопена. За цей твір Брошкевич отримав Державну премію 2-го ступеня. Саме на основі цієї книги у 1951 році кінорежисером Олександром Фордом у Польщі було знято фільм «Молодість Шопена». Пізніше побачили світ його романи: «Десять глав», «Пан Твардовський».
Єжи Брошкевич у 1955 році нагороджений Лицарським хрестом Ордену Відродження Польщі та медалллю «10-річчя Народної Польщі».
Проте Брошкевич насамперед відомий як автор численних молодіжних оповідань, зокрема відомого серіалу про пригоди Ірека та Грошека, творцем театральних п’єс та романів для дорослих.
Перша частина серії, що оповідає про незвичайні пригоди двох розумних підлітків, які вирішують різні головоломки, з’явилася на видавничому ринку в 1960 році під назвою «Велика, більша й найбільша» і невдовзі увійшла до обов’язкового читання для учнів початкової школи. У ній читачі знайомляться з Іреком і Грошеком: вони шукають викраденого хлопчика, керують пошуками екіпажу корабля, що зазнав аварії, і навіть ведуть переговори з прибульцями з планети Вега, яких повинні переконати не знищувати Землю. Через два роки після прем’єри книги за нею також було знято фільм.
Другий цикл творів про хлопчиків був опублікований в 1966 році під назвою «Довгий дощовий тиждень». Цей твір не має яскраво вираженого фантастичного сюжету, а лише виражену пригодницьку спрямованість.
Ще один фантастичний роман письменника «Ці з Десятої тисячі» («Трансгалактичний розвідник») вийшов друком у 1962 році. В ньому оповідається про пригоди трьох 14-літніх підлітків, які проводять розвідувальну місію на штучній планеті за межами Сонячної системи. Продовженням цього роману є роман «Око Центавра», у якому герої попереднього роману подорожують на штучній планеті до сузір’я Центавра.
Наступний фантастичний роман для дітей «Локшина, Кефір та Місцевий» (1967) присвячений фантастичним подорожам у часі та просторі трьох друзів-школярів. У 1970 році письменник опублікував новий фантастичний твір «Моя місячна невдача», в якому розповідається про туристичну подорож шкільного класу на Місяць.
Крім романів, Брошкевич також писав театральні п’єси – найвідоміші з них включають п’єси «Імена влади» (1957), «Йонаш і Блазень» (1958), «Дві пригоди Лемюеля Гуллівера» та «Скандал з Хеллбергом» (1961).
У 1952-1979 роках він був літературним керівником Народного театру в Новій Гуті: «Як колись я проміняв музику на прозу, так прозу я проміняв на театр з однієї причини. Безтурботний перебіг прози здався мені дуже приголомшливим для періоду реактивного життя. Першу зі своїх п’єс я написав за десять днів, а потім протягом шести років додав до цієї ще дев’ятнадцять творів».
Деякі з його п’єс були поставлені майже по всій Європі, а також у Мексиці, Новій Зеландії та США.
У 1971 році роман Єжи Брошкевича “Довго і щасливо”, в якому розповідається про майже фантастичні пригоди поляка на фоні історичних подій ХХ століття, був удостоєний премії CRZZ. А в1972 році письменник опублікував пригодницько-містичний роман «Містер Ді». Останньою книгою письменника стала екологічно-казкова повість для дітей «Брати Кошмарек, Магістр і я» .
У 1982 році Єжи Брошкевичу було присуджено Державну премію І ступеня за прижиттєві досягнення в галузі літератури.
Всього його твори перекладені дев’ятнадцятьма мовами, а загальний тираж його романів перевищив мільйон екземплярів.
Єжи Брошкевич помер 5 жовтня 1993 року і був похований на Раковецькому цвинтарі у Кракові.