Місяць тому ми розповідали про натхненну зустріч у бібліотеці з філософом Сергієм Тарадайком, автором книжки про запорізького художника Миколу Колядка. Дуже нетрадиційно, коли філософ відкриває нам світ художника. Такі заходи завжди залишають післясмак.
Своїми враженнями ділиться учасниця розмовного клубу української мови “КУМ” Світлана Костюк:
“Нещодавно побувала на заході, який проходив у моїй улюбленій Запорізькій обласній бібліотеці юнацтва. Вважаю, що мені пощастило. З такою цікавою темою я ще не зустрічалася.
Сергій Тарадайко – сучасний український філософ, який пише у трохи призабутому нині жанрі філософського есею. Він і презентував читачам свою нову книжку про запорізького художника Миколу Колядка «Філософія лінії. Микола Колядко».
У книзі йдеться про творчість запорізького художника ‒ сьогодні майже забутого ‒ Миколу Колядка (1951‒1999). Сергій Тарадайко роздивився у його творчості тяжіння до філософії і поглянув на його твори ‒ ніби з боку самого художника, тобто спробував розкрити його власне бачення світу і визначити джерела такого бачення.
Колядко здається справді на диво самодостатнім. І можна це пояснити: бо він народився у «звичайній» родині і освіту здобув «звичайну» – художня школа та Дніпропетровське художнє училище.
Автор визначає лише дві принципово різні можливості картин художника: колір і лінію, живопис і графіку. В своїй книзі Сергій Тарадайко пише: «Так ось у Колядка і відбувається перевага на боці лінії. Вона ніби підпорядковує собі колір. Кожна пляма чи довга смуга має рівні й чіткі краї, що самі по собі перетворюються на лінії.» А ще він висловлює своє бачення схильності живопису художника до графіки. Бо лінії на картині не прямі, а мають м’яке закруглення, що відтворює сферичність і тримірне зображення на одномірній площині, а це – парадокс! Ця велика «нова сферичність», як основа світобудови, стає насправді вирішальною для Миколи Колядка і є як освічення.
І дійсно: на полотні все частіше з’являються ці відособлені, дуже тонко накреслені й досить яскраві лінії світла. Ніби такі собі промені. Причому й окремі, й неначе пучком, але завжди трохи вигнуті й дугоподібні. Ці лінії нагадували про будову цілого світу, сферичного й повного світла. ‒ Вони стали найхарактернішою, певне, рисою художника
До речі, робота Миколи Колядка «Україна. Рік 1933», знаходиться зараз у Запорізькому обласному художньому музеї. І, як стверджує Сергій Тарадайко, кожна картина художника- шедевр! Учасники презентації книги подивились репродукції картин, висловились про своє бачення написаного художником. І як Микола Колядко зарано, фатально і несподівано загинув – при падінні з великої висоти за достеменно не з’ясованих обставин. Хоча, здавалося, то було не падіння, то був останній політ. І тут мені згадалась трагедія нашої запорізької молодої поетеси Марини Брацило – вона загинула у молодому віці при таких же обставинах.
Невесела нота, невеселий кінець, але для мене цей захід став наступним кроком у загадковий світ художників”.