Жан Батист Мольєр: до 400-річчя від дня народження французького драматурга

Жан Батист Мольєр

15.01.1622 – 17.02.1673

Мольєр (справжнє ім’я – Жан Батист Поклен) – видатний французький комедіограф, театральний діяч, актор, реформатор сценічного мистецтва, творець класичної комедії – народився у Парижі.

Батько його був королівським обійщиком та камердинером, сім’я жила дуже забезпечено. Мати, Марі Крес, померла від туберкульозу ще в молодості.

Жан Поклен бачив у первістку наступника своєї придворної посади і навіть добився того, щоб король закріпив за ним місце офіційно. Оскільки ця справа не вимагала особливої ​​освіченості, Жан-Батіст до чотирнадцяти років ледь навчився читати та писати. Однак дід наполягав на тому, щоб у 1636 р. онука віддали до Клермонського єзуїтського коледжу – кращого навчального закладу в Парижі, в якому викладалися стародавні мови, природничі науки, філософія, а також латинська словесність. Отримана освіта дозволила юнакові читати в оригіналі Плавта та Теренція та зробити віршований переклад поеми Лукреція «Про природу речей».

Після закінчення коледжу  Жан Батіст став ліценціатом прав. Проте так, як театр, його не приваблювали ні ремесло батька, ні юридична кар’єра, хоча у його житті і був досвід виступу у суді у ролі адвоката.

Тоді він узяв собі псевдонім Мольєр і у віці 21 року організував трупу з 10 акторів – “Блискучий театр”, який однак проіснував недовго, не витримавши суперництва з професійними паризькими трупами. Найбільш стійкі учасники трупи примикають до трупи бродячих артистів та подорожують до провінції. Саме під час цих подорожей Мольєр набрався театрального та життєвого досвіду. Через відсутність нового репертуару він зайнявся драматургією.

Багато фарсових сцен, написаних на той момент, не збереглися. Залишилися лише невеликі п’єси «Літаючий лікар» та «Рівність Барбульє». До пізніших п’єс відносяться “Вироби Скопена”, “Горжибюс в мішку” і т.д.

Його репутація помітно підросла з появою двох комедій у віршах – “Безглуздий, або Все невпопад” (1655), “Любовна досада” (1656). У цих роботах він мимоволі наслідував італійську літературну комедію.

Незабаром трупа Мольєра все ж таки досягла успіху і на запрошення брата короля повернулася до столиці. У Луврському палаці у жовтні 1658 року  стався дебют трупи. На прем’єрі був присутній сам король Людовік IV. Особливий успіх у Парижі мала одноактна комедія «Смішні манірниці».

Взимку 1662 року Мольєр одружився з Армандою Бежар, яка була майже вдвічі молодша за драматурга.

Далі вийшли комедія «Школа чоловіків» (1661) – про способи виховання молодих дівчат, і твір «Школа дружин» (1662). Наступні комедії – “Тартюф, або Ошуканець” (1664), “Дон Жуан, або Кам’яний гість” (1665) і “Мізантроп” (1666) – вважаються вершинами творчості Мольєра.

Всі ці три комедії, що подарували автору літературне безсмертя, у житті завдали йому одні неприємності. «Тартюф» після перших вистав був заборонений через те, що віруючі побачили в осміянні релігійного лицемірства Тартюфа нападки на церкву. Навіть король застерігся в цю справу втручатися, вважаючи за краще підтримувати Мольєра негласно. “Мізантропа” публіка також не прийняла. В Альцесті глядачі бачили віддзеркалення похмурого стану духу самого автора, якого співвідносили з головним героєм. Підстави для цього були. У Мольєра на той час настала чорна смуга у житті. Не проживши й року, помер його син, а з молодою дружиною Армандою, яка вступила до театру і була захоплена першими сценічними успіхами та перемогами, почалися конфлікти.

Король, щоб урятувати мольєрівський театр, підвищив його в ранзі, давши назву «Актори Короля», і трупі стали виплачувати платню з казни.

Творче новаторство Мольєра, що межує з зухвалістю, набагато випереджало еволюцію естетичних та етичних норм. Те, що Гете називав «чарівною природністю», суспільством сприймалося як порушення норм моралі.

Всього Мольєр залишив 29 комедій, частина з них була написана з нагоди придворних свят – «Принцеса Еліди» (1664), «Пан де Пурсоньяк» (1669), «Блискучі коханці» (1670). Деякі твори відносяться до жанру сімейно-побутових комедій, як, наприклад, «Жорж Данден, або Обдурений чоловік», «Шлюб мимоволі», «Скупий», «Шахрайства Скапена», «Вчені жінки».

 Останні значні твори Мольєра – «Міщанин у дворянстві» (1670 рік) та «Уявний хворий» (1673) – написані як комедії-балети.

У своїх п’єсах Мольєр, зазвичай, висміював ханжество, тупість, чванство, дворянську пиху та інші пороки, властиві суспільству.

Мольєр був не лише віртуозним драматургом, а й чудовим актором.

Головні ролі у спектаклях своєї театральної трупи Мольєр вважав за краще виконувати сам, не довіряючи їх іншим акторам. Коли 17 лютого 1673 року йому стало погано на сцені, судоми, що почалися, він зумів видати за гру, щоб не зірвати виставу. Рідні перенесли кашляючого кров’ю письменника додому, де він і помер за кілька годин.

Список літератури:

Мольер, Ж.Б. Полное собрание сочинений: в 3-х т./ Жан Батист Мольер. – М.: Искусство, 1985.

Мольер, Ж.Б. Комедии/ Жан Батист Мольер. – М.: Художественная л-ра, 1972. – 600 с.

Мольер, Ж.Б. Комедии/ Жан Батист Мольер. –Ростов н/Д.: Феникс, 1997. – 544 с.

Мольер, Ж.Б. Комедии/ Жан Батист Мольер. – М.: Правда, 1983. – 479 с.: ил.

Мольер, Ж.Б. Комедии/ Жан Батист Мольер. – М.: Художественная л-ра, 1972. – 662 с. – (БВЛ).

Мольєр, Ж.Б. Міщанин – шляхтич: біографія письменника. Стислий переказ твору. Аналіз тексту. Зразки художніх творів. Словник літературних термінів: посібник для 9 класу. – Харків: Ранок, 2001. – 64 с.

Мольер, Ж.Б. Пьесы / Жан Батист Мольер. – К.: Мистецтво, 1998. – 200 с.: ил. – (Шк.б-ка).

Мольер, Ж.Б. Тартюф. Мещанин во дворянстве/ Жан Батист Мольер. – К.: Днипро, 1976. – 190 с.

Мольєр, Ж.Б. Тартюф. Міщанин-шляхтич / Ж. Б. Мольєр. – К.: Альтерпрес, 1998. – 184 с.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *