Аполлон Миколайович Мокрицький: до 210-річчя від дня народження українського і російського художника-портретиста, педагога

Аполлон Миколайович Мокрицький

12.08.1810  –  08.03.1870

Аполлон Миколайович Мокрицький народився в  місті Пирятин Полтавської губернії в сімействі скромного поштмейстера Мокрицького Миколи Олексійовича. У вступній статті до мемуарів Мокрицького повідомляється також, що «мати майбутнього художника, Уляна Данилівна, захоплювалася малюванням і художнім рукоділлям, і від неї син, мабуть, і сприйняв інтерес до образотворчого мистецтва. Родина, хоча і дворянська, була небагата, проте дітям прагнули дати гарну освіту».

У 1819-1824 роках хлопчик виховувався в Полтавському будинку для дітей бідних дворян. Творча біографія Мокрицького починається в Полтавській губернії, в Ніжинській гімназії вищих наук князя Безбородька, де його однокласниками і шкільними товаришами були М. В. Гоголь і М. В. Кукольник. Закінчивши Ніжинську гімназію, юнак переїжджає до Петербурга. Своєю метою він ставив вивчення медицини. Але  зазнавши невдачі, Мокрицький влаштовується на державну службу, в департамент гірничих і соляних справ, де працює писарем і займається перекладами. Одночасно юнак як вільний слухач з вересня 1831 року відвідує Академію мистецтв.

Портрет Є. Гребінки

У цей самий період Мокрицький знайомиться з видатним російським живописцем Олексієм Венеціановим. Систематичні заняття з Венеціановим, який став вчителем Мокрицького, відбуваються протягом 18321833 років.

Через матеріальні нестатки молодий художник наприкінці 1833 року змушений залишити навчання. Він повертається на батьківщину, де на замовлення місцевих поміщиків створює цілу галерею портретів, тим самим заробляючи собі на навчання.

Незабаром, у  листопаді 1834 року, Мокрицький  знову повертається до Петербурга, щоб продовжити навчання і остаточно присвятити себе живопису. У подальшій долі художника значну роль відіграло його близьке знайомство з земляком – конференц-секретарем Академії мистецтв Василем Григоровичем.

Портрет М. Кукольника

Найважливішою подією в житті Мокрицького стала зустріч з Карлом Брюлловим, який у травні 1836 року (післе багаторічного перебування в Італії) повернулся до Росії. Аполлон був прийнятий в учні Імператорської Академії мистецтв і став вихованцем Брюллова (1836-1839). Мистецтво великого живописця не тільки вплинуло на творчу долю юного художника, воно переродило його як особистість.

Портрет Є.І. Пузино

Аполлон Миколайович відійшов від манери Венеціанова, ставши послідовніком яскравого академізму Карла Брюллова з рисами зовнішньої ефектності і натуралізму. Під час навчання він був відзначений медалями Академії мистецтв: мала срібна медаль (1835) за «Портрет пані Пузино», мала срібна (1836), велика срібна (1838) за картину «Святий Себастьян» і «Портрет академіка Епінгер», мала золота медаль (1839) за картину «Римлянка, що годує грудьми батька в темниці» і званням вільного художника. Мокрицький стає пенсіонером Академії мистецтв. Однак, незважаючи на підтримку Академії та грошову допомогу від Товариства заохочення художників, Аполлону доводиться писати багато портретів на замовлення й давати уроки, щоб заробити на життя.

Дівчина на карнавалі (Марія Джоллі)

У кінці 1839 року художник повертається до рідного Пирятина, звідки 2 серпня 1841 року на власні кошти, виручені за написані портрети та одержані від лотереї (в якій було розіграно його конкурсну картину), вирушив до Італії, де потім жив і працював протягом восьми років.

В Італії митець вивчав пам’ятки мистецтва, багато писав з натури, працював портретистом та пейзажистом. Творча праця була дуже успішною, і Академія мистецтв призначила йому грошову допомогу на утримання за кордоном терміном на два роки. Після повернення на батьківщину Мокрицький написав «Портрет преосвященного Никанора, митрополита Новгородського і Санкт-Петербурзького» (1849), за який отримав звання академіка. Також були відзначені і інші його роботи. Пройшов всього рік, і він був затверджений професором живопису історичного й портретного.

Жіночий портрет

Портретна творчість Мокрицького являє собою приклад відображення уявлень і тенденцій, характерних для художників сентиментально-романтичного напряму. У той же час творчість його цікава тим, що в ній знайшли своє місце і риси реалізму. Разом з тим Мокрицький – один з багатьох художників XIX століття, творче формування якого великою мірою потрапило під вплив школи академічного офіційного мистецтва. Кращими в творчій спадщині художника є галерея портретів його сучасників – Гоголя, Гребінки, Кольцова, Кукольника; відомих скульпторів — Ставассера, Рязанова, а також портрети Федорова, Прокоповичевої, Андрєєвої, Тарновської, Свєчина.

Умілий художник-портретист, Мокрицький писав також пейзажі, користувався великою популярністю, отримував багато замовлень. Його італійські портрети і пейзажі охоче розкуповувалися, стаючи згодом експонатами багатьох музеїв.

Портрет П.І. Пузино

З 1851 року Аполлон Миколайович  Мокрицький був прийнятий на службу в Московське училище живопису і скульптури, де викладав до 1861 року, а пізніше виконував посаду доглядача класів. Він навчав малюванню в класі «античних фігур». Крім служби в Училищі,вів курс малювання в Констянтинівському інституті та в 2-й московській гімназії, викладав у Строганівському училищі. При цьому в справах Училища зберігся лист, в якому повідомляється, що на посаду викладача рекомендував його саме Василь Григорович, старовинний покровитель Мокрицького. Працюючи педагогом, він, продовжуючи займатися творчістю, став чудовим викладачем живопису і малюнка, виховав цілу плеяду талановитих учнів. Серед його відомих учнів К.Є. Маковський, В.Г. Перов, І.І. Шишкін, К. Трутовський,  І.М. Прянишников.

Курс естетики, який читав Аполлон Миколайович Мокрицький в двох училищах Москви (живопису і скульптури і Строганівському), відвідували багато художників  і любителів.

Портрет дружини

У звіті Імператорської Академії мистецтв  за 1854 рік є згадка імені Аполлона Мокрицького: йдеться про те, що він виконав портрет дружини своєї для батька її  – пана Шмідта. А в звіті Академії за 1855 рік також повідомляється про дві його роботи: написав вид Москви від церкви Святого князя Володимира і почав інший, великий вид Москви з дому комерції радника Кокорєва. Виходить, що зв’язок художника з Академією тривав багато років.

8 березня 1870 року у віці 59 років художник помер у Москві.

Для нащадків Аполлон Миколайович залишив цінні мемуари – «Щоденник художника А. М. Мокрицького». Як художник-романтик він поетизував передових людей своєї епохи: парний «Портрет лікаря П. Пузино і його дружини» (1835), портрети М. В. Гоголя, Є. П. Гребінки (1840), А. В. Кольцова, «Портрет дружини» (1835), «Автопортрет» (1840) та ін. А свого часу він був одним з тих, хто брав активну участь у викупі Тараса Шевченка з кріпацтва.

1 thought on “Аполлон Миколайович Мокрицький: до 210-річчя від дня народження українського і російського художника-портретиста, педагога”

  1. Ничего так не греет душу, как актуальная статеечка. Превеликое спасибо творцу. Лично я – Ваш фанат

Залишити відповідь до Анонім Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *