Всесвітній день культурного різноманіття в ім’я діалогу та розвитку.
«Кожен з нас повинен прагнути до того, щоб плюралізм культур, завдяки встановленню діалогу між ними, став нашим спільним багатством. Тільки таким чином ми зможемо уникнути трагічних конфліктів і домогтися сталого розвитку, гарантувати який мають стійкість розмаїття культур і продовження конструктивного і пильного діалогу ».
(Коїтіро Мацуура, Генеральний директор ЮНЕСКО, 2003)
Приблизно три чверті всіх великих світових конфліктів мають, в тому числі, культурне підгрунтя. Подолання розриву між культурами настійно необхідно для досягнення миру, стабільності і розвитку.
Тому в 2001 році ЮНЕСКО прийняла Загальну декларацію про культурне різноманіття, а в грудні 2002 року Генеральна Асамблея ООН у своїй резолюції 57/249 проголосила 21 травня Всесвітнім днем культурного розмаїття в ім’я діалогу та розвитку (World Day for Cultural Diversity for Dialogue and Development).
Вперше це свято відзначалося в 2003 році.
Культурне розмаїття є рушійною силою розвитку не тільки по відношенню до економічного зростання, а й як засіб для більш повноцінного інтелектуального, емоційного, морального та духовного життя.
Це фіксується в усіх семи конвенціях з питань культури, які забезпечують міцну основу для заохочення культурного розмаїття, яке є неодмінною умовою в справі скорочення масштабів убогості і досягнення сталого розвитку.
Затвердивши цю Декларацію, держави-члени ЮНЕСКО зобов’язалися визнавати, захищати і активно пропагувати блага, пов’язані з культурним розмаїттям, на місцевому, національному та міжнародному рівнях.
У посланні Генерального директора ЮНЕСКО того часу – Коїтіро Мацуура – також був відзначений той факт, що в даний час Культурі загрожують самі різні чинники. В одному випадку надмірний захист національної самобутності створює загрозу для культури різних меншин; в іншому – релігія чинить тиск на культуру; в третьому – практично у всіх країнах світу під впливом глобалізації зникають мови, втрачаються традиції, вразливі культури опиняються на узбіччі, а то і повністю зникають.
Лінгвістичне розмаїття є одним з важливих елементів культурного розмаїття. Завдяки мові продовжують жити традиції, вона пробуджує інтерес до пізнання світу і сприяє прояву поваги до нашого минулого і до планети, яку ми населяємо, і є елементом, що об’єднує людей незалежно від місця і часу їх проживання. Мови стрімко вимирають: колись налічувалося від 7000 до 8000 самостійних мов, а сьогодні більшість з 6000 відомих в світі мов перебувають в побуті дуже невеликого числа людей. На половині сучасних мов розмовляють менше 10 000 чоловік, а кожна четверта мова має менше 1000 носіїв. Мовознавці намагаються не упустити час і встигнути задокументувати ту безліч мов, яка поки що зберігається.
В цей час, коли світ страждає від наслідків пандемії, ситуація стала дуже складною. Скасовуються культурні заходи, не працюють культурні установи, об’єкти Світової спадщини ЮНЕСКО закриті для відвідування, існує небезпека розграбування культурних об’єктів і зростання випадків браконьєрства в заповідниках. Багато працівників сфери мистецтва позбулися заробітку; сильно постраждав сектор культурного туризму … Вплив COVID -19 на сферу культури великий в усьому світі. Наслідки носять соціальний, економічний і політичний характер. Це стосується доступу до культури, соціальних прав художників і творчих працівників та захисту розмаїття форм культурного самовираження.
Криза посилює нерівність в суспільстві і робить громади більш уразливими. Частка сектора культури в світовому ВВП становить 3% (близько 2250 млрд дол. США). У цій сфері зайняті 29,5 млн чоловік. Економічний спад в сфері культури і туризму та інших супутніх секторах матиме катастрофічні наслідки.
Тому небезпека різкого скорочення широти культурного розмаїття дуже серйозна, а проблема збереження культурної спадщини для майбутніх поколінь вельми актуальна. Прийняття та визнання феномена культурного розмаїття – зокрема, завдяки каналам ЗМІ і іншим інформаційним технологіям, повинні сприяти розвитку діалогу між цивілізаціями та культурами, зростанню поваги і взаєморозуміння.
У період соціального дистанціювання мільярди людей звертаються до культури. Люди активно створюють контент в інтернеті, відзначається істотний ріст віртуальних відвідувань музеїв і галерей, за допомогою соцмереж проводяться віртуальні культурні заходи, наприклад, хоровий спів. Серйозні кризи протягом всієї історії часто приводили до відродження культури і появи нових форм творчості, настільки важливих для суспільного прогресу. Не осторонь знаходяться і бібліотеки, які всіма доступними їм медійними заходами намагаються залучити людство до культурного розвитку, в тому числі, і до читання.
Сьогодні це свято відзначається в багатьох країнах світу, що дозволяє людям глибше усвідомити цінності культурного розмаїття і дає можливість розвивати співпрацю між народами.