Адріан Феофанович Кащенко: до 160-річчя від дня народження українського письменника

Адріан Феофанович Кащенко

19.09.1858 – 29.03.1921

Народився Адріан Феофанович Кащенко у ро­дині небагатого дворянина на хуторі Веселий Олександрівського по­віту Катеринославської губернії (тепер Вільнянського району Запо­різької області). Генеалогія роду Кащенків сягає часів Запорозької Січі пори її розквіту. Один із пращурів Кащенків брав участь у морському поході проти турків під проводом отамана Мороза.

Дитинство Адріана минало в батьківському поміщицькому маєтку. Там, серед дворових батькових кріпаків, був один старий дід, що вмів добре оповідати про запорожців та, взагалі, про минуле. Під впливом цих розповідей у Кащенка прокидалась цікавість та любов до минулого свого краю. Глибокий процес духовного становлення Адріан Кащенко змальовує в автобіографічному образі в повісті «На руїнах Січі»:

«З юнацьких літ мене цікавило питання про те, через що це люди ніяк не упорядкуються так, щоб всім було однаково добре жити і всім було вільно, як то вміли порядкувати наші запорожці, у яких не було ні панів, ні мужиків, ні старців, ні дуків. Таємною загадкою здавалося мені те становище, що виборна запорозька старшина мала змогу керувати завзятими, волелюбними і запеклими січовиками, незважаючи на те, що самобутність її на урядових посадах залежала виключно від волі січового товариства, наші ж сучасні урядовці не можуть уладнати спокою між громадянством і здобути до себе слухнянства, незважаючи на свою незалежну владу від тих, ким керують.

Ці питання все життя не давали мені спокою. Мов неприкаяний тинявся я щоліта по запорозьких степах, їздив на руїни Запорозької Січі, пробігав з бистрою хвилею Дніпровою пороги, думав думки на скелях Сагайдачного і Хортиці, плавав по протоках лиману Великого Лугу, лазив попід кручами Микитиного Рогу і Капулівки, схилявся над могилами славних, вільних лицарів».

Найбільш дружні взаємини склалися у Адріана з братом Миколою (1855 р.н.), який став згодом видатним вченим-біологом, академіком.

«Крім нас, – згадував Микола Феофанович, який пережив молодшого брата на 14 років, – в нашій родині було ще три брати і чотири сестри. Отже, всього дев’ять; до того ж, Андріан був останній, а я – передостанній. Різниця у віці між нами сягала не більше трьох років. Всі інші наші брати і сестри були набагато старші за нас, і ми мало стикалися з ними, а деяких я майже не пам’ятаю в батьківському домі.

Ми з Андріаном становили окреме маленьке суспільство і між собою були дуже дружні. У загальних іграх заводієм завжди вважався я, тому що я був і старший, і мав порівняно швидкий характер. Андріан же був незамінним, майже завжди на все згодним іншому – з ангельською поведінкою. Незважаючи на притаманну мені нестриманість і деяку повільність, я зовсім не пам’ятаю, щоб ми з ним колись сварилися. Та й чи могло хіба це бути з його надзвичайно м’якою, спокійною і врівноваженою поведінкою. У тих виняткових випадках, коли він у чомусь заперечував мені, то висловлював це так м’яко і діловито, що неможливо було не поступитися йому. Він уже з малих років здобув репутацію вдумливого і навіть як би досвідченого дідуся ».

Вступивши 1867 року в Катеринославську гімназію, на третьому курсі Адріан залишає її і переходить в юнкерське училище, після закінчення якого, отримавши офіцерське звання, залишається на службі в Катеринославі.

Через кілька років Кащенко виходить в запас і починає працювати у відділі контролю Катеринославської залізниці. Подальша його служба – в Пермі, Петербурзі, Туапсе, знову в Катеринославі (з 1914 р.) – на будівництві залізниць.

У перші роки громадянської служби Адріан Кащенко живе і працює в середовищі діячів майбутньої «Просвіти», де знаходить підтримку своїм літературним спробам, а саме розповідям, написаним в дусі народних анекдотів. Дитячі спогади про діда-запорожця, юнацькі мандри на дніпровських порогах, на руїнах Запорозьких Січей і в степах, до могил лицарів запорожців, народні думи про запорізьку славу захоплювали душу Адріана з юних років.

Свій шлях у літературу він починав з друкування народних легенд, переказів, казок. Перші свої твори друкував власним коштом. Письменник став автором численних прозових творів про вікопомну героїку Запорозької Січі.

Перший свій твір Адріан Кащенко надрукував у 1883 році. Ця невеличка книжечка мала назву «Жар-птиця, або З паном не братайся, у прийми не бери і жінці правди не кажи» і стала першою, надрукованою українською мовою на Придніпров’ї.

З організацією у 1901 році в Катеринославі Наукового товариства з художньою комісією при ньому активізується громадське, наукове, культурне життя міста, з’являються роботи видатного вченого, дослідника історії Запорізької Січі Д. Яворницького, публікуються фольклорні, етнографічні, краєзнавчі матеріали. На цей період припадають перші спроби Адріана Кащенка в історичному жанрі – розповідь «Сіркова слава», «На руїнах Січі», «Сіркова могила».  Кащенко усвідомлює те, що історична проза  має не тільки пізнавальну функцію, а й сприяє  вихованню національної свідомості, патріотичних почуттів, гордості за минуле свого народу.

Кащенка недарма називають Літописцем Запорозької Січі, письменник свої твори писав із великим піднесенням і романтичним запалом і присвятив їх славному минулому рідного народу («Запорозька слава», «Під Корсунем», «Зруйноване гніздо» та інші).

Письменник створив цілу галерею героїв. Це сильні, мужні, шляхетні люди, готові за Батьківщину і своє козацьке братство піти на смерть та ворожі тортури.

Майже все своє життя митець працював над книгою «Оповідання про славне Військо Запорозьке низове». Для неї Адріан Кащенко зібрав велику кількість документів, карт, фотографій тих місць, де були розташовані колишні Січі. Цей твір є документом, у якому зібраний дуже цінний матеріал. Книжка вийшла аж трьома виданнями: у 1917, 1918 та 1919 роках.

Цей твір, головна праця його життя , став бестселером.

«В історію, як полізеш, – писав він, – то береш  матеріал для однієї речі, а вже десять нових тем просяться, щоб їх на світ Божий повести».

У 1917 році Адріан Кащенко засновує власне видавництво «Українське видавництво А. Кащенка в Катеринославі», видає і перевидає на прохання численних читачів все, ним написане.

Окрім історико-психологічних повістей, Адріан Кащенко пише й історико-географічні нариси. Центральна тема цих творів – ставлення до природи. Письменник із болем спостерігає за тим, як гине природа від рук людей. Адріан Кащенко бачить тісний зв’язок між знищенням природи та духовним занепадом народу:

«Хутко, невпинно біжить час. Рік по року відходять у вічність минулого й відносять з собою не тільки людей, свідків колишніх подій, але й зовнішні ознаки давнього життя і природи… І те, чого ми через свою недбайливість не хочемо бачити сьогодні, того вже не зможемо побачити завтра» .

Розквіт діяльності Адріана Кащенка припадає на останні три роки його не надто довгого життя.

У 1916 році, уже маючи проблеми зі здоров’ям, Адріан Кащенко здійснив подорож Дніпром і його притоками. Зібраний матеріал ліг в основу нарису «Великий Луг Запорозький». У цьому творі письменник проводить масштабне історике-географічне дослідження і доходить висновку:  

«…коли б не було Великого Лугу, то не існувало б і запорожців, бо чи втрималась б у XV–XVI і, навіть, у XVII століттях на низу Дніпра невелика християнська громада – серед  численних татарських орд».

Письменник тонко відчув невблаганність часу та вразливість природи: його улюблені місця пішли під воду після побудови дамб. Та кожен із нас може доторкнутися до незайманої природи, яку описав Адріан Кащенко в своїх творах.

Адріан Кащенко – вірний син свого краю. У творах він чуйно змальовував як історичні події та постаті, так і природу рідного краю.

Сімейне життя Адріана Кащенка не склалося. З дружиною  завжди були непорозуміння. Зрештою шлюб розпався і письменник став жити самотньо.

Величезне перевантаження привело  до важкого і тривалого недугу. Помер Адріан Феофанович Кащенко 29 березня 1921 року й похований у Катеринославі (нині – Дніпро).

Список літератури:

Кащенко, А. Збірка творів / Адріан Кащенко. – Харків: ТОВ “Оберіг”, 2006. – 460 с.

Кащенко, А. Зруйноване гніздо: історичні повісті та оповідання / Адріан Кащенко. – К.: Дніпро, 1991. – 647 с.

Кащенко, А. Над козацьким порогом: історичні повісті та оповідання / Адріан Кащенко. – К.: Дніпро, 2001. – 599 с.

Кащенко, А. Оповідання про славне Військо Запорозьке низове: коротка історія Війська Запорозького з малюнками, картами й планами  / Адріан Кащенко. – Дніпропетровьск: Січ, 2001. – 494 с.

Кащенко, А. Під Корсунем: історичні повісті / Адріан Кащенко. – К.: Молодь, 1992. – 320 с.

 

Гандзій, О. “Ледве ходив. І навіть поїсти сам не міг”: залізничник Адріан Кащенко організував видавництво українських книжок / Олександр Гандзій // Газета по-українськи. – 2018. – № 70 (14 вересня). – С. 20

Шак, В. Адриан Кащенко: автор первой украинской книги Приднепровья: имя в истории / Владимир Шак // МИГ. – 2017. – № 46 (16 ноября). – С. 34.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *