Документальне кіно, що змінює свідомість

Так сталося, що документальну стрічку “Точка відліку” модераторка кіноклубу Docudays UA “Долоні” Лариса Головко за останні два місяці показала молоді Запоріжжя чотири рази.

–   Знаєте, всі покази були дуже яскравими. Я працювала не тільки зі студентами, але і з вразливою молоддю – наркозалежними та підопічними ювенальної служби.  Два останні покази стали  “точкою відліку” і для мене. Я почала працювати по іншому.

Річ у тому, що на кінопокази для студентів Запорізького металургійного коледжу ЗНУ (ЗМК ЗНУ) вирішила запросити молодих волонтерів Запорізької Філії Міжнародної Антинаркотичної Асоціації (ЗФ МАА) Богдана та Ігоря. Я проводжу майже щомісячні покази стрічок з колекції Docudays UA з обговореннями у ЗФ МАА, тому з хлопцями знайома давно. Коли я їх побачила, вони лише прийшли на реабілітацію та потребували уваги і допомоги. Стрункий Богдан увесь татуйований, завжди доброзичливий, усміхнений. До центру прийшов сам, коли зрозумів, що досяг дна, ще трохи – і вороття не буде. Усі родичі та друзі відмовились від хлопця. Але він розуміє, що  сам винен, він їм дуже нашкодив.

Похмурий Ігор зустрів мене незадоволено і запитав: “Чому Ви нам постійно показуєте фільми?” Я приїхав сюди лікуватися від наркоманії. Чому я дивлюсь документальні фільми про права людини, вони оздоровлять мене?»

Я подякувала Ігорю за щирість і відповіла: «Так! Як тільки ти сам почнеш розуміти, наскільки це важливо – дивитись фільми, щоб потім з іншими їх аналізувати і обговорювати, тоді почнеться твоє одужання, і ти знову станеш свідомою людиною, яка поважає себе та інших”.

Пройшло півроку. Місяць тому хлопці стали новими волонтерами ЗФ МАА, вони проходять другий етап програми реабілітації. І ми вже утрьох ходимо до студентів».

10.06.21 р. У великій бібліотеці металургійного коледжу жодного вільного стільця не залишилось, навіть довелося  доносити, аби студентки, які запізнились, не стояли. Майже всі студенти дивились документальне кіно вперше. Багато з них мешкають у інших містах, селищах, живуть у гуртожитку коледжу без батьків.

Фільм «Точка відліку» для показу обрали не випадково. Стрічка Міхала Шчесняка номінувалась на «Оскар», має багато нагород міжнародних фестивалів. Цей фільм – сповідь головної героїні Аннети, яка в стані афекту, вчинила злочин (майже у віці студентів-глядачів), і на час зйомки вже дев’ять років відбувала покарання у колонії суворого режиму. Нещодавно дівчині дозволили працювати доглядальницею у будинку для людей похилого віку. Там вона знайомиться з Хеленою. Саме ця зустріч допомагає Аннеті знову повірити в себе і спробувати почати життя з чистого аркуша. Яким воно буде – можна тільки домислювати.

Після перегляду почалося жваве обговорення. Перше питання – про назву фільму. Чому чеський режисер дав стрічці неоднозначну назву “Точка відліку”? Молодь таких «точок» нарахувала майже десять. Багато було думок щодо поведінки Аннети, роздумів про її майбутнє.

До обговорення долучились волонтери ЗФ МАА. Хлопці ділились важкими історіями зі свого життя. Спочатку Богдан розповів, як він шукав закладки в районі, де розташований коледж, і як величезні кошти, що отримав від батьків на поїздку за кордон витратив на наркотичні засоби, а потім набрав кредитів на близьких і втік від них. Не обійшлося без втручання поліції. Хлопець побажав молоді:

«Не робіть тих помилок, яких накоїв я у своєму житті. Після наркотичного сп’яніння наступає спокута. І буде дуже соромно. Особливо перед батьками та близькими. Не псуйте своє життя. Мені зараз дуже важко. Але я вже сім місяців тверезий. Не вживаю. Я тепер волонтер і допомагаю іншим. Я не хочу повертатись до наркотиків і чинити злочини. Бережіть своє життя!».

Наступним про себе розповів “комп’ютерщик” Ігор:

– Я теж мав «корону на голові», грав за збірну України в комп’ютерних іграх, заробляв  шалені гроші. Але наркозалежність привела до того, що я набрав у людей боргів на 2,5 млн. грн., також у мене були кредити і я сховався в Західній Україні. Думав, що мене ніколи не знайдуть. Але поліція мене розшукала. Я ледь-ледь розрахувався з боргами і прийшов сам на лікування в ЗФ МАА.

Зараз я вже пройшов піврічну реабілітацію і допомагаю іншим. Іноді до нас потрапляють наркозалежні, яких доводиться знову вчити ходити, говорити. Деякі з них можуть тижнями не спати, доки вони під впливом наркотичних речовин. І ми з ними маємось, теж не спимо, доглядаємо. Я почав розуміти наскільки наркотики загрожують життю людини. Деякі люди проходять реабілітацію у нас в центрі, а потім повертаються до свого життя. Один раз не розрахують, приймуть речовину, передоз, і людини немає. Треба пам’ятати, якщо ти залежний – то це хвороба на все життя! Навіть не починайте! Іноді залежність виникає з першого прийому».

– Я бачила, як не просто Ігорю розповідати про себе, як Богдан хвилюється, але він молодець, тримався, – помітила Лариса Головко. – Я вважаю, такі зустрічі студентів з кінопоказами, обговореннями і сповідями молодих людей, які самі через це пройшли – дадуть набагато більше ефекту, ніж звичайні лекції про шкоду наркотиків.

І зраділа, коли під час показу мені тихо прошепотів Богдан: « А давайте наступного разу студентам покажемо фільм «Спіймати Девіда», що ви нам у центрі показували. Я знаю, про що там можна буде розповісти, які аргументи запропонувати».

Наприкінці заходу, Лариса Головко підсумувала, що «нам треба кожного разу думати над наслідками своїх вчинків. Кожна людина робить щось добре, а іноді зле. Треба цінувати свою свободу і пам`ятати, що життя – найвища цінність».

Дякуємо мережі кіноклубів Docudays UA, що допомагає виховувати правову культуру молоді!

Захід відбувся в рамках проєкту «Гавань надії»: соціальному готелю для бездомних у Запоріжжі -бути!», який реалізує кіноклуб Docudays UA «Долоні» (Запорізька обласна бібліотека для юнацтва) завдяки підтримці мережі кіноклубів з прав людини Docudays UA в рамках адвокаційної кампанії «Кампанія з підвищення рівня впливу громади на процеси прийняття рішень на місцях та розвитку демократичних стандартів врядування – на підтримку реформи децентралізації.» #docuclub

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *