Ептон Білл Сінклер-молодший: до 140-річчя від дня народження американського письменника, одного з “стовпів” викривальної журналістики

Эптон Білл Сінклер

20.09.1878 – 26.11.1968

Американський письменник Ептон Білл Сінклер народився в Балтіморі  в сім’ї аристократів, що розорилися в результаті громадянської війни Півночі і Півдня. Батько торгував вином. Він страждав від алкоголізму, що тільки посилювалось його місцем роботи. Мати ж навпаки була строго віруючою, вона не тільки не пила алкоголь, але також не вживала чай і каву. Сім’я жила бідно, всі троє спали на одному ліжку. Тому, коли Ептон виріс, він був затятим противником алкоголю, а також у нього погіршилися стосунки з матір’ю. Він не міг забути, що в дитинстві і юності вона занадто обмежувала його волю через строгі правила, за якими жила сама. Сінклер вирішив навіть не спілкуватися зі своєю мамою, тривало це від його шістнадцятиріччя і до 35 років.

Родичі мами були дуже багатими і процвітаючими. Хлопчик іноді залишався у дідуся з бабусею, що дозволило йому порівняти, як жили різні верстви населення в Америці кінця 19 століття.

Кар’єра батька не складалася, тому сім’я часто переїжджала. Освітою хлопчика не особливо хтось займався, тому він просто читав те, що знаходив. Таке заняття у нього з’явилося вже в п’ятирічному віці. В школу Ептон пішов лише в десять років. Порівняно з однокласниками, йому явно не вистачало знань, найбільше «кульгала» математика, тому хлопчик годинами вчився самостійно вдома.

Ептон пішов в коледж, коли йому вже майже виповнилося 14 років. Під час навчання він почав працювати. Писав анекдоти і розповіді в місцевий журнал. Доходів вистачило на те, щоб вже сімнадцятирічним повністю забезпечувати батьків і переїхати в окреме від них житло.

Коледж він закінчив в 1897-му, а потім ще деякий час навчався в Колумбійському університеті на юридичному факультеті, хоч письменницька майстерність цікавила його куди більше. Також він вивчав французьку, німецьку та іспанську мови. Щоб мати можливість вивчати те, що йому ще хотілося крім основного курсу, він заплатив одноразовий внесок. Заробляв гроші він вже перевіреним способом – написанням творів в місцеві газети і журнали. Крім того, подавав ідеї карикатуристам і художникам. Зрозумівши, що сам писати багато він не встигає, Ептон найняв декількох стенографістів – таким чином йому вдавалося отримувати до восьми тисяч слів на день. І заробити міг не тільки він, а й ще кілька хлопців.

На той час, коли Ептон покинув Колумбійський університет, він видав чотири книги: «Король Мідас» в 1901, «Принц Хейген» в 1902, «Щоденник Артура Стірлінга» в 1903 і в наступному, 1904, – збірку есе про Громадянську війну.

Популярність приходить до нього після виходу роману «Джунглі» (1906), який став подією не тільки літературного, а й суспільного життя . В центрі роману – гірка доля родини литовських емігрантів, які приїхали до США і стали об’єктом безжальної експлуатації. Серцевиною роману стало страшний, горезвісний опис чиказьких боєнь: беззаконня і важкі антисанітарні умови, в яких працюють робітники. У романі виникала переконлива картина того «промислового рабства», яке письменник затаврував за допомогою разюче міткої метафори: джунглі. Цей оборот міцно увійшов в обіг. Викритий документальний матеріал, зібраний Сінклером та «інтегрований» в текст роману, кинув читачів в шоковий стан. Була створена спеціальна сенатська комісія, що розслідувала становище на чиказьких бойнях. Письменник виступив як представник «літератури протесту», він приєднався до руху т. зв. «розгрібателів бруду», великій групі журналістів і публіцистів, які виступали на сторінках популярних масових видань з сенсаційними викриттями кричущих виразок американського способу життя і всієї суспільної системи.

Джек Лондон назвав «Джунглі» «Хатиною дядька Тома» рабів найманого капіталу ». Лев Толстой, отримавши в Ясній Поляні роман з дарчим написом автора, записав у щоденнику: «Дивовижна книга. Автор – знавець життя робітників. Виставляє недоліки всього  цього американської життя … Варто було б видати по-російськи ».

Серед творів, написаних на початку століття, виділяється роман «Король Вугілля» (1917), в основу якого покладені реальні події страйку на вугільних копальнях в Колорадо. Хоча політична позиція Сінклера не відрізнялася послідовністю, він залишався вірним ідеалу соціальної справедливості.

На початку 30-х років Сінклер активно включається до політітчного життя. Він публікує свою програму, спрямовану на боротьбу з бідністю, і висуває свою кандидатуру на пост губернатора Каліфорнії, але зазнає невдачі на виборах.

З другої половини 30-х років він бере участь в антифашистському русі письменників. Його повість «Вони не пройдуть» (1936), ранній відгук на події в Іспанії, містила актуальний заклик до єдності всіх тих, хто протистоїть коричневій загрозі.

У 1927 році Сінклер випустив роман «Нафта!». У 2007 році за мотивами роману було знято художній фільм «Нафта», який був висунутий на премію Оскар в 8 номінаціях.

На запрошення Чарлі Чапліна Сінклер виступав продюсером незакінченого фільму Сергія Ейзенштейна «Хай живе Мексика!».

З кінця 30-х рр. Сінклер починає працювати над багатотомної епопеєю про Ланні Бедда, яка відкривається  романом «Крах світу» (1940). Дія в ньому охоплює час між 1913 і 1919 рр. У другому романі серії «Між двох світів» (1941) – епоха від Версальського миру до економічної кризи 1929 року, у заключних томах епопеї, особливо в останньому романі «Повернення Ланні Бедда» (1953), герой виступає як противник сталінізму і поборник американських демократичних ідеалів.

Роман Сінклера «Зуби дракона» в 1943 році був удостоєний Пулітцерівської премії.

До кінця днів Ептон Сінклер залишався вірним принципам демократичного соціалізму. Він вклав істотний внесок в розвиток «літератури факту», такого найважливішого жанру, як документальний, публіцистичний роман.

За сімдесят років творчої роботи Ептон Сінклер звертався чи не до всіх сфер американського життя, виступав чи не у всіх жанрах: писав романи, драми, повісті, памфлети, статті, мемуари, кіносценарії …

Його твори були перекладені майже на 60 мов.

Сінклер був одружений тричі. Першою його дружиною стала Мета Фуллер в 1900 році. Після народження сина Девіда, дружина і її родичі почали тиснути на Сінклера, щоб він залишив письменство і почав заробляти нормальні гроші на утримання сім’ї. Через одинадцять років дружина втекла від Сінклера з поетом Гаррі Кемпом.

Вдруге він одружився в 1913 році.  Його дружина Мері Кейт Кімбірія була з вищого суспільства штату Міссісіпі. Вони познайомилися, коли Сінклер читала лекцію про свою книгу «Джунглі». Разом вони прожили аж до самої смерті Мері в 1961.

Третьою дружиною Сінклера стала Мері Елізабет Вілліс, вони оселилися в будиночку в Нью-Джерсі, гже жили до самої смерті Мері в 1967 році. Сам Сінклер помер через рік після неї.

Список літератури:

Синклер, Э. Дельцы. Автомобильный король / Эптон Синклер. – М.: Правда, 1984. – 382 с.

Синклер, Э. Король Уголь: роман / Эптон Синклер. – Донецк: Донбасс, 1982. – 334 с.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *