Фридерик Шопен: до 210-річчя від дня народження польського композитора, віртуоза-піаніста

Фридерик Шопен

01.03.1810 – 17.10.1849

 

 

Є церква у Варшаві – там стіна
Ховає Польщі й Людськості святиню –
Шопена Серце. Голосно луна
Своїм биттям те серце і донині.

Максим Рильський
“Серце Шопена”

 

Музика Фридерика Шопена стала справжнім втіленням духу польського народу.

Народився Фридерик Францишек Шопен в селі Желязова Воля, поблизу Варшави. Дитинство і юність музиканта пройшли в Польщі. Друга половина його життя пов’язана з Францією – батьківщиною його батька – Ніколя Шопена, сина лотаринзького селянина, учасника польського повстання. Мати композитора – полька з збіднілої дворянської сім’ї – Текла Юстина Кшижановська. Музика в їхньому будинку звучала постійно: батько грав на скрипці і флейті, а мама грала на фортепіано і співала. Спочатку батьки подумали, що хлопчик не любить музику, тому що, коли мама починала грати, малюк  виявляв неспокій і плакав. Але виявилося, що пояснення цьому – найтонше сприйняття дитиною музики. У п’ятирічному віці Фридерик вже непогано грав на фортепіано, а в сім років відбувся його перший концерт, який мав великий успіх. Тоді ж було видано його перший твір для фортепіано – Полонез. До 12-ти років уже ніхто не брався за музичне навчання хлопчика – настільки віртуозно він володів інструментом.

Через слабке здоров’я Шопен був відданий до інтернату в тринадцять років. На цей час він вже володів німецькою та французькою мовами, писав вірші і невеликі п’єси для домашнього театру, прекрасно малював і здобув собі славу неабиякого актора. Всього за три роки Фридерик закінчив консерваторію і був визнаний кращим піаністом Польщі. Два його Фортепіанних концерта, концертні п’єси користувалися в країні великою популярністю.

Подальші концерти у Відні пройшли з величезним успіхом. У Польщі тим часом загострювалося політичне становище. 2 листопада 1830 року Шопен виїхав до Парижа. Перед від’їздом друзі вручили йому срібний кубок з польською землею. Тоді Шопен вимовив пророчі слова: «Я переконаний, що покидаю Варшаву і ніколи в неї більше не повернуся, і що я говорю вічне «прощай» моїй Батьківщині». Словам цим судилося збутися.

На шляху до Відня Шопена наздогнала звістка про розгром польського повстання. Свої горе, гнів, обурення він вилив в музиці. Восени 1831 року композитор приїхав до Парижа, де залишався до кінця своїх днів.

Спочатку Шопен підкорив Париж як піаніст. Своєрідним і незвичним виконанням він заслужив славу одного з кращих піаністів світу. Поступово і музика Шопена підкорила столицю Франції. Прослухавши один із творів Шопена – Варіації на тему з опери  Моцарта «Дон-Жуан», – німецький композитор Роберт Шуман писав: «Шапки геть, панове, перед вами геній!»

Все своє життя композитор присвятив улюбленому інструменту. Перу Шопена належать 52 мазурок,  серед яких ми зустрічаємо і блискучі бальні, і завзяті селянські, і опоетизовані ніжні мелодії – справжні мініатюрні поеми. Шопен часто називав їх «obrazki», в перекладі з польської – «картинки». Дійсно, це справжні картинки польського життя.

У творчості Шопена ми зустрічаємо різні за характером полонези: і ліричні, і драматичні, і бравурні, схожі на лицарські. Особливою популярністю користується Полонез ля мажор (40 №1).

У роки Першої Світової війни, коли радянські війська визволяли Варшаву, одною з перших у фашистів було відбито будівлю радіоцентру. І тоді на все місто по радіо стали виконувати цей величний полонез Шопена. Під цю музику йшов бій за столицю батьківщини, яка подарувала світові великого генія – Фридерика Шопена.

У творчості Шопена налічується 17 вальсів, кожен з яких представляє собою сольну концертну п’єсу, виразну і витончену з широким використанням багатих і різноманітних прийомів піанізму.

Шопеном написано 20 ноктюрнів, наповнених музичними образами і силою творчої фантазії. Замріяні або поетичні, строгі або скорботні, бурхливі або пристрасні, вони складають значну частину творчості цього поета фортепіано.

Шопен був першим композитором, який створив своєрідний цикл з 24 прелюдій, написаних і у всіх мажорних, і у мінорних тональностях. Антон Рубінштейн назвав прелюди Шопена «перлинами».

У Шопена етюд перестав бути вправою для розвитку навичок гри на музичному інструменті. Він став повноцінним художнім жанром. Етюди Шопена стали включатися до концертних програм як серйозні виразні твори, нарівні з сонатами, баладами та іншими жанрами.

Основним джерелом доходу Шопена в ці роки була його викладацька діяльність, яка забирала дуже багато часу і сил.

У числі друзів композитора були французький художник Ежен  Делакруа, німецький поет Генріх Гейне, видатні музиканти Гектор Берліоз і Ференц Ліст.

Їдучи з Варшави, Шопен попрощався зі своєю любов’ю, співачкою, ученицею консерваторії, яка через рік після від’їзду Фридерика одружилася з багатим шляхтичем, не дочекавшись коханого. Через кілька років він зробив пропозицію польській графині Марії Водзінській, але її батьки не схвалили шлюб дочки з високоталановитим, але не ясновельможним музикантом.

Велику роль в житті Шопена зіграла талановита письменниця Жорж Санд (Аврора Дюдеван). Протягом дев’яти років їх будинок з Авророю став одним з найцікавіших салонів, в якому завсідниками були Міцкевич, Бальзак, Гейне, представники польської аристократії. Шопен вважав за краще грати не для широкої публіки, а  в тісному колі своїх друзів, які стверджували, що кращі твори композитора – «лише відблиски і відгомони його імпровізацій». У цей період народжуються найглибші і найзначніші його твори: балади, сонати, скерцо, кращі полонези, мазурки, ноктюрни …

У 1842 році помер від сухот близький друг Фридерика – Ян Матушинський, а через півроку Шопен втратив батька. Наступний розрив з Жорж Санд остаточно підірвав його здоров’я. Відсутність грошей спонукала його зробити поїздку до Лондона. Уроки, виступи на прийомах забирали останні сили.

В кінці листопада за порадою лікарів смертельно хворим Шопен повертається до Парижа. Сестрі Людовіці, яка приїхала до нього, було заповідано останнє бажання музиканта: «Я знаю, вам не дозволять перевезти моє тіло до Варшави, відвезіть туди, хоча б, моє серце».

У ніч на 17 жовтня 1849 року Шопена не стало. У могилу висипали жменю польської землі з кубка, який йому подарували друзі при прощанні з батьківщиною.

Серце Шопена було перевезено до Польщі, в костел Святого Хреста, де зберігається і понині.

Все нове, що було внесено Шопеном в фортепіанну музику, справило величезний вплив на подальший її розвиток.

Список літератури:

Гуревич, Е.Л. История  зарубежной музыки: популярные лекции: для студ. высш. и сред. пед. учеб. заведений / Е.Л. Гуревич. – М.: Издат. центр «Академия», 2000. – 320 с. – (Педагогическое образование).

Ежевская, З. Фридерик Шопен / Зофья Ежевская. – Варшава: Издательство Интерпресс, 1981. – 100 с.: ил.

Івашкевич, Я. Шопен / Ярослав Івашкевич. – К.: Муз.Україна, 1989. – 208 с.: іл.

Ладвинская, А.А. 70 знаменитых композиторов: судьба и творчество / А.А. Ладвинская. – Донецк: ООО ПКФ «БАО», 2006.  – 416 с.

Прохорова, И. Музыкальная литература зарубежных стран: для V класса ДМШ / И. Прохорова.  – М.: Музыка, 1988. – 128 с.

100 великих композиторов / авт.-сост. Д.К.Самин. – М.: Вече, 2001. – 624 с. – (100 великих).

100 великих музыкантов / авт.-сост. Д.К.Самин. – М.: Вече, 2002. – 480 с. – (100 великих).

166 биографий знаменитых композиторов/ авт.-сост. Л.В.Михеева. – СПб.: Композитор, 2000. – 208 с.:ил.

Шорникова, М. Музыкальная литература: развитие западно-европейской музыки: второй год обучения: учеб. пособ. / М.Шорникова. – Ростов н/Д: Феникс, 2012. – 281 с.: ил. –(Учебные  пособия для ДМШ).

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *