Йоганн Штраус
25.10.1825 – 03.06.1899
Йоганн Штраус народився у Відні. Його батько, родоначальник династії, теж Йоганн Штраус – не менш відомий композитор, віртуозний скрипаль, який теж складав вальси. Сини пішли по його стопах, музика стала сенсом їх життя, незважаючи на те, що Штраус-старший не бажав для синів музичної кар’єри, забороняв їм складати музику і вчитися грати на скрипці. За іронією долі, всі троє його синів від Анни Штрайм стали композиторами, незважаючи на його шалений опір. У Йоганні-молодшому батько бачив банкіра, в Йозефі – офіцера. Так, маленький Йоганн потай від батька, який часто гастролював за кордоном, брав його скрипку і самостійно вчився на ній грати. Захоплення сина підтримувала матір.
Виконавши волю батька: поступивши в Вище комерційне училище і підробляючи рахівником, Йоганн не припиняв навчатися музиці. Щоб впливовий батько не зміг перешкодити кар’єрі сина, Анна подала на розлучення – на той час у Штрауса-старшого вже кілька років була друга сім’я. Штраус-старший у відповідь позбавив дітей від Анни спадщини, відписавши весь свій статок дітям своєї коханки Емілії Трампуш, з якою незабаром одружився. До цього часу у них було вже семеро дітей. Після розлучення батьків за підтримки своєї матері син зміг повністю зосередитися на кар’єрі композитора.
Перший виступ Йоганна Штрауса з власним оркестром відбувся 15 жовтня 1844 року. Композитору було 19 років. Сенсація була величезною, і в танцювальному залі, де грав оркестр молодого Штрауса, як зауважує сучасник, – «отримати місце за столиком було важче, ніж депутатське місце в англійському парламенті». Після концерту газети зарясніли захопленими відгуками. Критики писали: «Доброї ночі, Ланнер, доброго вечора, Штраус-батько, доброго ранку, Штраус-син!».
Батько і син не збіглися і в прийнятті революційних віянь 1840-х років. Старший встав на сторону Габсбургів. Молодший написав «Марш повсталих», який отримав в народі назву «Віденської Марсельєзи». Після придушення повстання Йоганн-син потрапив під суд, але і до батька публіка охолола.
Коли через 5 років батько раптово помер, Йоганн-молодший запросив до себе працювати його музикантів. Він не тримав зла, присвятив батькові вальс і видав партитури його музичних творів. Молодий музикант диригував виконанням власних вальсів, польок, маршів, але і не забував спадщини батька. Згодом шість його братів, що народилися в двох сім’ях, вибрали композиторську стезю.
Гастролюючи по Європі зі своїми творами, Штраус стає настільки популярним, що підключає до концертної діяльності обох своїх братів, Йозефа і Едуарда. Старший брат вважав молодших такими ж талановитими, а себе просто популярним. Дуже скоро слава композитора і диригента вийшла за межі рідної Австрії. Далі були тріумфальні гастролі по Німеччині, Румунії, Польщі, Чехії, Росії. Штраус виявився надзвичайно обдарований мелодично, за його власним визнанням, музика «лилася, як вода з крана».
В Австрії молодий композитор отримує всі придворні повноваження свого батька. З 1856 року він – постійний гість в Росії. Стають традиційними його літні виступи на Павлівському вокзалі. З цією країною пов’язано і перше серйозне почуття композитора. Його обраницею стала Ольга Смирнитська. Йоганн просив її руки, але не отримав згоди батьків дівчини. Російській музі музикант присвятив вальс «Прощання з Петербургом».
Дізнавшись про заміжжя коханої, Йоганн одружується на співачці Генріетті (Йетті) Халупецькій, що мала до моменту весілля зі Штраусом сімох дітей від різних чоловіків. Шлюб приніс композитору не тільки щастя і взаєморозуміння, а й всебічну підтримку його творчості, яку надавала дружина. Саме вона спонукала чоловіка на написання оперет, що зробило Штрауса основоположником окремого класичного жанру. Це був непростий період в його житті – взимку померла його мати, а влітку – молодший брат Йозеф. Щоб звільнити час для написання оперет Штраус передає в 1870 році всі придворні обов’язки Едуарду.
Всього було написано 15 оперет, а також балет і комічна опера. Не одне покоління артистів завоювали зоряний статус, виконуючи партії з «Летючої миші», «Циганського барона», «Богині розуму».
В цей же час композитор відвідав з гастролями США, де дав 14 концертів і встановив світовий рекорд, диригуючи оркестром в тисячу чоловік. Заради цієї єдиної заокеанської поїздки музикант відмовився від контракту з царскосельскими залізницями і неймовірного на ті часи гонорару в 22 тисячі рублів.
Перу основоположника віденського вальсу належать 168 вальсів, якими протягом століття насолоджуються любителі музики.
Безпосередньо для придворних балів музикантом створені перлини колекції. У найдовшому вальсі «Казки віденського лісу» ясно звучать фольклорні мотиви. Вальс «На прекрасному блакитному Дунаї», або «Голубий Дунай», який вперше прозвучав на Всесвітній виставці в Парижі, вважають неофіційним гімном Австрії .
Незважаючи на те, що вальс “Життя артиста”, був написаний композитором в 1867 році, відразу після успіху популярного “Прекрасного блакитного Дунаю”, він відразу отримав славу шедевра, і коли Штраус в кінці травня поїхав в Париж на гастролі, його дружина Йетті з захопленням писала другу у Відні: “Жан [Йоганн] грає тут всі улюблені речі, і я не знаю, яка найулюбленіша. “Дунай”, “Ранкові л.”, “Життя а.”, “Віденські цукерки”, “Музика громадян” з “Цивільним духом”, “Памфлети”, “Карнавальний сел.”, “Нічні метелики”, вони вже найпопулярніші. “Імператорське місто”, “Процес”, “Силой”, “Аннен”, “Процесія в масках”, “Поїзд задоволень”, “Тріч”, одне краще іншого. Люди просто схиблені на віденській музиці”.
Серед найпопулярніших вальсів Йогана Штрауса називають і «Весняні голоси». Вперше твір виконано на благодійному концерті в театрі «Ан дер Він», де, як і раніше, він залишається обов’язковим атрибутом світських раутів і балів. Цей вальс в Європі ХХ і XXI століть став символом святкування Нового року.
У ХХ столітті на основі вальсів Штрауса створені балети. Шедеври Йоганна – це не просто музика для танців, це самостійні твори, що мають художнью цінність.
У 1878 році померла Генрієтта, і несподівано для оточуючих, всього через шість тижнів, Штраус одружився на німецькій співачці Анжеліці Дітріх, з якою прожив недовгі п’ять років.
Останній раз Штраус пішов під вінець у 62 роки. Його обраницею стала Аделі Дойч, вдова банкіра, яка виховувала доньку Алісу. Заради дружини-єврейки Йоганн поміняв і громадянство, і віру – перейшов з католицтва в протестантизм. На утрясання формальностей пішло п’ять років, тільки в 1887 році Штрауси змогли назватися чоловіком і дружиною. Штраус присвятив дружині вальс «Адель». Ні в одному з шлюбів композитор не мав власних дітей.
Після смерті Йоганна Адель присвятила життя увічненню його пам’яті. У квартирі, де жила сім’я, вдова створила музей Штрауса, де збережені обстановка, музичні інструменти, партитури творів, особисті речі композитора і диригента.
У 1889 році Штраус видав твори свого батька в семи томах. Саме його він вважав головним розповсюджувачем класичної віденської танцювальної музики, яка стала популярною далеко за межами своєї батьківщини. Він завжди без тіні заздрості шанував талант і заслуги свого батька, підтримував творчість братів.
Йогану Штраусу вдалося здійснити свою мрію – довести світові, що поряд з танцювальною він може писати і серйозну музику. У 1892 році композитор представив публіці оперу «Лицар Пасман». А ще через 6 років завершив попередню версію балету «Попелюшка», до прем’єри якої, на жаль, не дожив.
Помер маестро в 73 роки, не подолавши пневмонії, на яку він захворів, простудившись по дорозі з вшанування 25-річного ювілею «Літучої миші». На цій пам’ятній виставі він в останній раз стояв за диригентським пультом. 3 червня 1899 року короля вальсів не стало. Могила Йогана Штрауса розташована на Центральному кладовищі Відня, поруч з могилами Йоганнеса Брамса і Франца Шуберта.
Йоганн Штраус створив такі чарівні музичні «перлини», які ніколи не втратять своєї привабливості. Кожен його вальс – це маленька, але яскрава історія, який в ній буде фінал, залежить від слухача. Легкість, безтурботність і неймовірна граціозність змушують слухати ці твори ще й ще, нескінченно. За своє життя Йоганн Штраус створив 496 творів, в тому числі 168 вальсів, 117 польок, 73 кадрилі, 43 марши, 31 мазурку, 15 оперет, комічну оперу і балет. Творіннями Штрауса захоплювалися найрізноманітніші композитори, від Оффенбаха до Вагнера, від Легара до Чайковського. Музичні шедеври Йоганна Штрауса і зараз продовжують займати лідируюче місце в репертуарі багатьох театрів.