Кароль Йозеф Ліпінський: до 230-річчя від дня народження польського скрипаля, композитора, педагога

Кароль Йозеф Ліпінський

30.10.1790 – 16.12.1861

Кароль Йозеф народився в містечку Радзинь-Подляскі  в сім’ї скрипаля Фелікса Ліпінського при дворі Потоцьких. Під впливом батька хлопчик з дитинства полюбив скрипку. До десятирічного віку Кароль навчився грі на цьому інструменті досконало. Він змінив її на віолончель, грати на якій вчився самотужки.

Радзинь-Подляскі. Замок Потоцьких

До Львова сім’я переїхала в 1799 році. Фелікса Ліпінського призначили диригентом театру Адама Стаженського у Львові. Через деякий час Кароль приєднався до оркестру як скрипаль. Талант Кароля помітили. Перші його авторські твори датуються 1810 роком — три симфонії Es-dur, B-dur, Увертюра D-dur.  У цьому ж році він став першим скрипалем, а два роки по тому диригентом і музичним директором оперного оркестру  у Львові. Недоліки в освіті Ліпінського дали про себе знати – тепер йому доводилося диригувати опери на різних європейських мовах, яких він не знав.

Завоювавши серця місцевої публіки у Львові, 1814-го Ліпінський вирушив до столиці – Відня, де зустрівся з відомим німецьким скрипалем Людвігом Спором, який порекомендував Ліпінському покинути диригування і сконцентруватися на вдосконаленні гри на скрипці. Кароль прислухався до цієї поради. Повернувшись до Львова, він звільнився з театру й присвятив наступні три роки грі на скрипці й творенню музики. Саме у Львові між 1814 і 1817 роками Ліпінський написав найвідоміші концерти для скрипки. У 1817-му Ліпінський дав серію скрипкових концертів у Львові. Окрилений гучним успіхом, Кароль вирушив у перші європейські гастролі.

Під час свого першого європейського туру, у 1818 році, Ліпінський познайомився із знаменитим і вже старим італійським скрипалем Сальвіні, якого вразив своєю грою маловідомий у Західній Європі скрипаль зі Львова. Після концерту Сальвіні запросив Ліпінського до себе – він хотів насолодитися його грою в тиші і спокої свого будинку. Ліпінський так описав цей візит: “Сальвіні зустрів мене дуже тепло. Як тільки я приготувався грати, він зупинив мене і сказав: “Будь ласка, дайте мені свою скрипку”. Я підкорився. На моє здивування, Сальвіні міцно схопив мою скрипку за гриф і зі всієї сили ударив її об стіл. Вона розлетілася в тріски. Потім Сальвіні холоднокровно попрямував до футляра, що лежав на тому ж столі, витягнув скрипку з цього футляра і вручив її мені: «Спробуйте цей інструмент».

Нікколо Паганіні

Так Кароль Ліпінський став володарем однієї з найвідоміших скрипок у світі, виготовленої 1715 року великим італійським майстром Страдіварі, яка свого часу належала великому скрипалеві і вчителеві Сальвіні – Джузеппе Тартіні. Ліпінський володів цією скрипкою до кінця свого життя. Скрипку згодом назвали його ім’ям – Страдіварі Ліпінського.

Концерти Ліпінського у Мілані, Венеції, Падуї проходили з величезним успіхом. Однією з цілей Ліпінського під час європейського турне було послухати Нікколо Паганіні і, можливо, навчитися дечому у великого маестро. У 1818-му мрія Ліпінського збулася: він познайомився з Паганіні, якого на той час вважали найкращим скрипалем Європи. Це сталося так. Під час концерту Паганіні в Пьяченці Ліпінський виявився єдиним у залі, хто стоячи аплодував Паганіні після першого ж адажіо. Це змусило Паганіні помітити Кароля в залі. Після того, як Кароль сказав, що він сам скрипаль і приїхав з далекого Львова спеціально послухати великого маестро, його запросили за куліси зустрітися з Паганіні.

“З Польщі приїхав якийсь Ліпінський тільки для того, щоб слухати мою гру. Ця людина обожнює мене і всюди слідує за мною. Він вирішив не повертатися на батьківщину до тих пір, поки не попрацює кілька років в моєму жанрі, і ніякого іншого професора скрипки слухати не хоче”, – писав Паганіні.

Паганіні попросив Ліпінського зіграти і був вражений віртуозністю львівського скрипаля. Кароль почав відвідувати Паганіні майже щодня.

Між обома артистами скоро встановилися дружні стосунки. Вони часто зустрічалися, грали дуети для скрипок, а коли репертуар був вичерпаний, переходили до імпровізацій. Ліпінський дав в П’яченці концерт, в якому виконав з Паганіні дует для скрипок, що значно підвищило репутацію Ліпінського. Ці виступи увійшли до музичної історії, як великі дуелі скрипалів. Преса назвала двох скрипалів «артистами диявола».  

Паганіні присвятив свої бурлескні варіації «Венеціанському карнавалу», Соч. 10 для скрипки без акомпанементу Липинському. Пізніше, в 1827 році, Липинський повернув цю честь, присвятивши свої «Три каприса для скрипки» Паганіні.

У цьому спільному виступі не було й тіні суперництва, навпаки, Паганіні прагнув сприяти успіху свого колеги.

У 1818 році після повернення до Німеччини він зупинився в Трієсті, щоб отримати настанови від доктора Маццурани, дуже похилого колишнього учня Джузеппе Тартіні; Маццурані було дев’яносто років, і він більше не міг грати сам, але критикував виконання Ліпінським однієї з сонат Тартіні.

Варшава

У цей же час Ліпінський також давав концерти разом з польською піаністкою і композитором Марією Агатою Шимановською. У 1820 році він відправився до Берліна, де познайомився з Луї Шпором, потім – в Росію.

У 1829 році Ліпінський і Паганіні знову зустрілися в Варшаві, де Кароль служив концертмейстером-солістом придворного оркестру. У 1829-му Ліпінський спільно з Нікколо Паганіні з тріумфом виступили у Варшаві з нагоди коронації російського імператора Ніколая І королем Польщі. На цих концертах був присутній дев’ятнадцятирічний Фредерік Шопен.

Липинський дав свій концерт, з приводу якого з’явилася рецензія, в якій вихваляли його і порочили Паганіні. У відповідь на це інші рецензенти звеличували Паганіні і паплюжили Ліпінського. Щоб захистити себе від підозр в тому, що він зацікавлений в нападках на Паганіні, Ліпінський виступив у пресі з власної статтею. Паганіні, ставився до цієї полеміки без особливого інтересу, але охолов до Ліпінського. Коли його запитали, хто, на його думку, перший в світі скрипаль, він відповів: “Не знаю, хто перший. Але другий – безсумнівно, Ліпінський”.

Збірник “Пісні польські та руські галицького люду”

Ліпінський продовжив свої виступи в європейських столицях. Він виконав власний концерт для скрипки перед королівським двором в Лондоні. У Відні був визнаний почесним громадянином австрійської столиці. Ліпінський був першим виконавцем в Європі української народної пісні «Їхав козак за Дунай» – мелодія була представлена під час виступів у Парижі. Не забував він і про Львів, де неодноразово виступав у 1830-х роках. У 1833 році у Львові вийшов збірник “Пісні польські та руські галицького люду”, музичну обробку цих пісень зробив К.Ліпінський, зберігши для нас їх автентичні мелодії.

У 1839 році Ліпінський прийняв запрошення стати музичним директором знаменитої філармонії в Дрездені.

Виконавши свої обов’язки в Дрездені, він перестає гастролювати як віртуоз, але зосереджується на камерній музиці, з особливою відданістю відносячись до струнних квартетів Бетховена. Тут же він дав спільний з Лістом сольний концерт, виконавши Крейцерову сонату Бетховена.

Молодий Фредерік Шопен, захоплений майстерністю Ліпінського, допомагав організувати концерти Ліпінського у Парижі.

Кароль Ліпинський заробив собі репутацію єдиного серйозного суперника Паганіні. Генрік Венявський присвятив свій Полонез (Op.4) Ліпінському.

Прихильниками Ліпінського були Ваґнер, Шуман (він присвятив свій «Карнавал» Ліпінському), Берліоз.

Окрім слави справжнього віртуоза, Ліпінський також прославився композиціями (включаючи три симфонії, капріси і концерти для скрипки з оркестром).

Свої найвідоміші концерти він написав у Львові. Скрипкові твори Кароля Ліпінського – концерти, полонези, фантазії, варіації – були дуже популярними, їх перекладали для квартетів, для інших інструментів. Вони стали базою, на якій вчилося не одне покоління скрипалів.  Творчість, побудована на народних інтонаціях, завойовувала широку популярність для національної польської музики і культури у Європі. Спираючись на традиції європейського скрипкового мистецтва, саме Ліпінському довелося вирішити проблему створення національного скрипкового концерту.

Перший скрипковий концерт відноситься до зрілого періоду творчості композитора. Перед його написанням було створено 13 опусів різних жанрів. Важливою рисою скрипкової манери Ліпінського є належність до  слов’янської народної мелодики.

Найвідоміший його «Військовий» другий концерт для скрипки багато критиків ставлять в один ряд з роботами Бетховена і Мендельсона.

Кароль Ліпинський вийшов на пенсію в 1861 році і помер в селі Вірлів (Тернопільська область, Україна). Він був власником двох скрипок, одна з яких була зроблена в 1715 році Антоніо Страдіварі, а інша – Джузеппе Гварнері дель Джезу. Обидва інструменти називаються «екс-Липинського».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *