Лариса Семенівна Латиніна: до 85-річчя від дня народження зірки світової спортивної гімнастики, дев’ятиразової олімпійської чемпіонки

Лариса Семенівна Латиніна

(народ.  27.12.1934)

– радянська гімнастка, дев’ятикратна олімпійська чемпіонка (1956, 1960, 1964), Заслужений майстер спорту СРСР (1956), неодноразова чемпіонка світу і Європи (1957-1962), СРСР (1956-1964) в особистих і командних змаганнях.

Лариса Дірій, що стала однією з найтитулованіших спортсменок планети, народилася в українському місті Херсоні. Батько – Семен Андрійович – загинув на фронті під час Великої Вітчизняної війни. Переживши роки окупації, дочекавшись перемоги, мати і дочка ледве зводили кінці з кінцями. Пелагея Анисімівна намагалася дати дочці все необхідне, щоб її Лорочка була не гірше за інших дітей. Вона бралася за будь-яку роботу, була і сторожем, і опалювачем, і прибиральницею, а Лариса ходила до школи і намагалася вчитися краще за всіх, щоб виправдати мамині очікування.

І коли в міському Будинку народної творчості відкрилася хореографічна студія, мати за останні гроші відвела до неї дочку, яка з дитинства мріяла про балет. Але коли Лариса перейшла до п’ятого класу, студію закрили. Дівчинка записалася в шкільну секцію гімнастики, де її першим тренером став Михайло Сотниченко. Ази балету дали юній гімнастці пластику, виразність і вміння імпровізувати, вкладаючи в рухи і спортивні вправи душу. Лариса швидко випередила подруг по гімнастичній секції, хоч вони були старші за неї і досвідченішими. Тренер боявся, що вона «зазнається», і намагався ставити дівчинку на місце, даючи їй нездійсненні доручення. Михайло Опанасович Сотниченко навчив Лору того, що вона повинна бути першою не тільки на тренуваннях і змаганнях в своєму виді спорту, але і в повсякденному житті, завжди готовою допомогти, зробити щось нарівні з іншими.

І вже в 1950 році юна гімнастка здобула свій перший спортивний розряд і в складі збірної команди школярів Української РСР потрапила на всесоюзні змагання до Казані. Але на цих змаганнях вона виступила невдало і проплакала на самоті кілька годин.

 Програш тільки надихнув вольову дівчину на нові подвиги. Вона почала в два рази більше тренуватися і, навчаючись у дев’ятому класі середньої школи, стала не тільки першим майстром спорту в рідному місті, а й посіла четверте місце на харківській  першості з гімнастики серед дорослих спортсменів.

Лариса із золотою медаллю закінчила середню загальноосвітню школу в 1953 році і  вступила до Київського політехнічного інституту, продовживши тренування.

Дівчина намагалася встигати всюди: відвідувала заняття та лекції, готувалася до змагань і сесій, здавала заліки та їздила на міжнародні турніри.

Тренуючись під керівництвом тренера Олександра Семеновича Мишакова, вона успішно пройшла відбіркові випробування на Всесвітній фестиваль молоді і студентів. Свої перші золоті медалі спортсменка отримала в Бухаресті, де проходили змагання.

Однак поєднувати спорт з навчанням ставало все складніше. Ларисі пропонували індивідуальний графік занять і заліків, але вона відмовилася і на другому курсі перевелася до Інституту фізкультури.

На ХІІІ Чемпіонаті світу в Римі 1954 року Лариса Латиніна в складі збірної СРСР стала чемпіонкою, заробивши першу золоту медаль за вільні вправи.

На чемпіонаті Європи зі спортивної гімнастики 1957 року Лариса виграла всі золоті медалі.

Ще під час навчання Лора познайомилася зі своїм майбутнім першим чоловіком, ленінградцем Іваном Латиніним. У 1958 році у них народилася дочка Тетяна.

До речі, Лариса виступала на першості світу, будучи на п’ятому місяці вагітності, і ніхто про це навіть не здогадувався.

Навесні 1959 року Лариса Латиніна з відзнакою закінчила інститут і почала підготовку до II літньої Спартакіаді народів СРСР.

Лариса Латиніна ставала чемпіонкою Олімпійських ігор в 1956 і в 1960 роках. Чемпіонство в складі збірної медалістка завоювала в 1956, 1960 і 1964 роках. Дівчина отримала чотири бронзові медалі за вільні вправи, опорні стрибки, вправи на брусах і на колоді. Срібло Латиніній принесли вправи на брусах (двічі), колоді, опорні стрибки і багатоборство, але найяскравіші виступи проходили в рамках вільних вправ: тут українській гімнастці не було рівних.

Повернувшись з Олімпіади у Мельбурні, де їй вдалося завоювати 4 золоті медалі, вона відразу ж одну з них подарувала своєму першому тренеру Михайлу Сотниченко. Вона вважала, що якби не він, то не було б у неї ніяких медалей зовсім. До речі, тренер  зберігав цей подарунок все своє життя. А після  смерті його дружина повернула нагороду Латиніній.

У 1956 році Лариса Латиніна стала Заслуженим майстром спорту СРСР. З 1954 по 1964 роки Лариса Семенівна здобула 21 перемогу на 11 чемпіонатах світу і 10-ти Олімпіадах в командній першості. 

Лариса Латиніна стала тренером збірної СРСР (1966 -1976). Завдяки її керівництву жіноча збірна СРСР завоювала золоті медалі на Олімпіадах 1968, 1972 і 1976 років. Вона виростила і виховала видатних гімнасток, серед яких Людмила Турищева, Ольга Карасьова, Лариса Петрик, Любов Бурда, Тамара Лазаковіч, Неллі Кім, Антоніна Кошель та інші. У 1972 році спортсменка  була удостоєна звання «Заслужений тренер СРСР».

Лариса Семенівна розлучилася з першим чоловіком, в її подружньому житті не все складалося гладко. І тільки зустріч з Юрієм Фельдманом у 1985 році подарувала сімейне щастя.

У 1991 році Лариса Семенівна за видатні заслуги отримала срібний Олімпійський орден Міжнародного олімпійського комітету (МОК).

Лариса Латиніна є автором декількох книг:

  • «Сонячна молодість» (1958, українською мовою);
  • «Рівновага» (1970, 1975);
  • «Як звуть цю дівчинку» (1974);
  • «Гімнастика крізь роки» (1977);
  • «Команда» (1977).

 В автобіографічних мемуарах під назвою «Рівновага» Лариса Семенівна розповіла не лише історію свого успіху, а й про тих людей, які  допомогли їй досягти його.

Про життя і здобутки видатної спортсменки знято кілька документальних фільмів.

Лариса Семенівна увійшла до четвірки кращих олімпійців ХХ століття. Її ім’я внесено до Книги рекордів Гіннесса, до унікального списку нью-йоркської Зали Олімпійської Слави, увічнено в київській  “Алеї зірок”.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *