Льюїс Керрол
27 .01.1832 – 14.01.1898
Льюїс Керрол (справжнє ім’я Чарльз Лютвидж Доджсон, або Чарльз Латуідж) – англійський письменник, математик, логік, філософ, диякон і фотограф. Найбільш відомі твори – «Аліса в Країні чудес» і «Аліса в Задзеркаллі», а також гумористична поема «Полювання на Снарка». Професор математики Оксфордського університету (1855-1881).
Юний Доджсон народився в домі сільського священика в селі Дерсбері поблизу Ворінгтона, графство Чешир. Він був найстаршим хлопчиком в сім’ї, яка налічувала дванадцять дітей: семеро дівчат і четверо хлопців. Коли Чарльзу виповнилося 11 років, батько переїхав в Крофт-на-Тіз в північному Йоркширі, і вся родина переїхала в просторий дім парафіяльного священика. Вони жили в цьому домі наступні 25 років.
Освіту юний Доджсон почав в домашніх умовах. Його «читацький щоденник», який зберігався в сім’ї, свідчить про не за роками розвинутий інтелект: у семирічному віці дитина прочитала алегоричну новелу «Мандрівку пілігрима» Джона Баньяна. Був лівшею, за неперевіреними даними, йому забороняли писати лівою рукою,чим травмували молоду психіку (ймовірно, це призвело до заїкання). Заїкуватість багато разів впливала на соціальні стосунки Доджсона протягом життя.
Дванадцяти років його відправили в невелику приватну школу біля Річмонду, де йому дуже подобалося. Але в 1845 році Чарльз переходить до Рагбі-Скул. «Відтоді як я прийшов у Рагбі, я не мав учня його віку, який подавав би такі надії», — відзначав вчитель математики Р. Б. Мейджор.
Він залишив Рагбі наприкінці 1849 року . Його рання академічна кар’єра роздиралась між подаванням величезних надій і непереборним відволіканням від навчання. На початку 1851 р. переїхав до Оксфорда, де вступив до Крайст-Черч, один з найбільш аристократичних коледжів при Оксфордському університеті. Отримавши першість в публічному екзамені на ступінь бакалавра в 1852 р., він незабаром був номінований на студентську стипендію старим другом його батька каноніком Едвардом П’юзі. Однією з вимог до роботи Льюїса Керрола була безшлюбність, целібат.
Вчився не дуже добре, але завдяки видатним математичним здібностям після отримання ступеня бакалавра виграв конкурс на читання математичних лекцій в Крайст-Черч. Він читав ці лекції протягом наступних 26 років, вони давали непоганий заробіток, хоча і були йому нудні.
Письменницьку кар’єру почав під час навчання в коледжі. Писав вірші і короткі оповідання, відсилаючи їх у різні журнали під псевдонімом Льюїс Керрол. Поступово набув популярності. З 1854 його роботи стали з’являтися в серйозних англійських виданнях: The Comic Times, The Train. У 1856 в коледжі з’явився новий декан – Генрі Лідделл, разом з яким приїхали його дружина і п’ятеро дітей, серед яких була і 4-річна Аліса.
Льюїса Керрола називають найзагадковішим письменником Англії. У його особистості поєдналося непоєднуване: математик і письменник, священик і фотограф, філософ і великий друг дітей. Ніхто з його сучасників не міг зрозуміти, чому цей дорослий чоловік у темній рясі священнослужителя скрізь носив із собою фотокамеру? Чому він так багато часу проводив із дітьми, брав участь у їхніх забавках, вигадував для них цікаві ігри й головоломки?.. Його псевдонім теж містить певну загадку. Своє справжнє ім’я Чарльз Лутвідж (прізвище Доджсон) письменник переклав латиною, а потім отримане ім’я Carolus Ludovicus знову переклав англійською й переставив слова місцями. Так з’явився його псевдонім Lewis Carroll.
Розмірковуючи про світ дітей і дорослих, про поняття «правильне» та «неправильне», свободу й обов’язок, письменник Льюїс Керрол створив казковий світ, де не було ніяких обмежень для вільного польоту фантазії.
Діти цікавили Доджсона з юних років; ще хлопчиком він придумував ігри, складав 
розповіді та віршики і малював картинки для молодших братів і сестер. Надзвичайно сильна прихильність Доджсона до дітей (причому дівчинки майже витіснили хлопчиків з кола його друзів) спантеличувала ще його сучасників, новітні ж критики і біографи не перестають множити число психологічних розслідувань особистості письменника, хоча жоден з дітей, з якими він дружив ніколи не говорили ні про які відхилення від норми поведінки в спілкуванні з ним.
Прототипом Аліси з найвідомішої книги Керролла стала дочка декана коледжу, в якому працював письменник, – Еліс Лідделл, семирічна красуня з широко розкритими очима, дочка ректора, яка завдяки Керролу перетворилася в Алісу казкову.
Керрол, дійсно, дружив з нею – багато років, і в тому числі після того, як вона успішно вийшла заміж. Він зробив багато чудових фотографій маленької і великої Аліси Ліддел. У 1864р. написав знаменитий твір «Аліса в Країні Чудес»
(«Пригоди Аліси в Країні чудес»).
У ній розпо
відається про дівчинку на ім’я Аліса, яка потрапляє крізь кролячу нору в уявний світ, населений дивними антропоморфними істотами. Казка користується стійкою популярністю як у дітей, так і дорослих. Книга вважається одним з кращих зразків літератури в жанрі абсурду; в ній
використовуються численні математичні, лінгвістичні та філософські жарти і алюзії. Хід оповідання і його структура зробили сильний вплив на мистецтво, особливо на жанр фентезі. «Аліса в Задзеркаллі» є сюжетним
продовженням твору. «Пригоди Аліси в Країні чудес» є літературною обробкою рукописної книги «Пригоди Аліси під землею».
У 1871 році була написана книга «Аліса в Задзеркаллі» («Крізь дзеркало, і Що там знайшла Аліса», як продовження книги« Аліса в Країні чудес ». В даному випадку Аліса має не одного, а двох прототипів з таким ім’ям: знайома Керрола і персонаж попередньої книги.
Серед видавців одними з найбільш популярних залишаються
ілюстрації Джона Теннієла. Керрол хотів особисто проілюструвати книгу, але техніка його малюнка перебувала на аматорському рівні, тому видавець Олександр Макміллан порекомендував йому звернутися до Теннієла. Ознайомившись з текстом,Теннієл погодився зробити до нього сорок дві ілюстрації: 
Льюїс Керрол наполягав саме на цій кількості. Умовою Керрола було – повна відповідність ілюстрацій його авторському баченню, але Теннієл, спочатку погодився з цією вимогою, незабаром змінив свою думку і виступив в якості повноправного учасника концепції оформлення книги.
Існує велика кількість перекладів казки на різні мови світу. Літературні оглядачі і самі перекладачі відзначали, що казка Керрола багато в чому побудована на англійських гостротах і каламбурах, фольклорі, лінгвістичних і філологічних тонкощах.Льюїс публікував також багато наукових праць з математики під власним ім’ям.
Одним з його захоплень була фотографія. Він займався фотографією самозабутньо і
досяг великих успіхів у цьому важкому мистецтві. Він став першим з
портретистів, хто привніс в фотографію природність і невимушеність.
У його знімках відбивався його власний погляд на красу – він бачив її в тямущих і безпосередніх маленьких дівчатках, з якими дружив, для яких писав.
У наші дні він визнаний одним з кращих фотографів вікторіанської епохи.
Помер 14 січня 1898 р. у Гілфорді, графство Суррей. Похований там же, разом з братом і сестрою на Mount Cemetery.
Характер Керрола відрізнявся непохитним наміром реалізувати свою мрію. Він працював цілими днями, не відриваючись навіть на нормальну їжу (протягом дня «в сліпу» перекушував печивом) і часто просиджуючи довгі безсонні ночі за своїми дослідженнями. Керрол, дійсно, працював як божевільний, але метою його роботи було як раз довести свій розум до досконалості. Він болісно усвідомлював себе замкненим у клітку власного розуму.
Володіючи блискучим інтелектом, професійний математик і здатний лінгвіст, Керрол намагався саме за допомогою цих інструментів знайти вихід, ті самі заборонені двері в чудовий сад, які привели б його до свободи. Математика і лінгвістика – ось дві сфери, в яких Керролл ставив свої експерименти, езотеричні і наукові одночасно – дивлячись з якого боку подивитися. Доджсон видав близько десятка книг з математики та логіки, залишивши в науці свій слід, але прагнув він набагато більшого . Гра словами і числами була для нього війною з реальністю здорового глузду – війною, в якій він сподівався знайти мир вічний, нескінченний, неминущий.
Як з’ясувалося згодом, в XX столітті, в своїх математичних, логічних і лінгвістичних студіях професор Доджсон передбачив пізніші відкриття в математиці і логіці: зокрема, «теорію ігор» і діалектичну логіку сучасних наукових досліджень. Керрол, який мріяв повернутися в дитинство, повернувши час назад, на ділі випередив науку своєї епохи. Але так і не досяг своєї основної мети.
Блискучий, досконалий розум Доджона-математика і логіка страждав, не в силах подолати прірву, яка відділяє його від чогось, принципово незбагненного розумом. Оточуючі (частина середовища) вважали Доджона-Керрола людиною з дивацтвами, трохи несповна розуму. А він знав, наскільки божевільні і химерні всі інші – люди, які «думають» словами, в той час як ті грають в «королівський крокет» в їх власній голові. «Все тут не при своєму розумі, і ти, і я», – каже Чеширський Кіт Алісі.
Список літератури
Кэрролл, Л. Алиса в Зазеркалье: сказка /Льюис Кэрролл; пер.с англ. и предисл. В.Л.Орла. – М.: Дет.лит., 1981. – 144 с.: ил.
Керрол, Л. Аліса в Країні Див / Льюїс Керрол. – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2016. – 262 с. – (Книги, які здолали час).
Кэрролл, Л. Алиса в стране чудес: сказка, рассказанная Б.Заходером /Льюис Кэрролл. – М.: Махаон, 2010. – 160 с.: ил. – (Сказочные истории).
Кэрролл, Л. Аня в стране чудес: автор. перев. с англ. В.Набокова /Льюис Кэрролл. – М.: Сов. композитор, 1991. – 80 с.
Кэрролл, Л. Логическая игра / Льюис Кэрролл; пер. с англ. . – М.: Наука, 1991. – 192 с.
Кэрролл, Л. Приключения Алисы в стране чудес. Зазеркалье /Льюис Кэрролл; Оскар Уайльд Сказки. Редьярд Киплинг Сказки. Маугли. – М.: Правда, 1989. – 560 с.
Кэрролл, Л. Сильвия и Бруно : роман / Льюис Кэррол; пер. с англ. – М.: Альфа- книга, 2011. – 498 с.: ил. – (Иллюстрированное издание).
Кэрролл, Л. Сквозь зеркало и что там увидела Алиса или Алиса в зеркале /Льюис Кэрролл; пер.с англ. и ком. Н.М. Демуровой. – М.: Книга, 1986. – 396 с.