Микола Корнилович Пимоненко
09.03.1862 – 26.03.1912
Микола Пимоненко народився на мальовничій Пріорці (околиця Києва) у незаможній сім’ї іконописного майстра і різьбяра. Його мистецька доля була визначена вже з дитячих років. Він розтирав фарби, ґрунтував дошки і мандрував із батьком селами Київщини, допомагаючи виконувати замовлення для маленьких церківок. Допомагаючи батькові, він вчився малювати, а згодом почав мріяти про вступ до художньої школи, але так як коштів у батька не було, він міг віддати сина лише до іконописної майстерні. Так, в іконописній школі при Києво-Печерській Лаврі, на щастя хлопця, на нього звернув увагу Микола Іванович Мурашко – художник і педагог, організатор і керівник Київської рисувальної школи. Він пообіцяв, що зробить із Миколи «не богомаза, а справжнього художника». А коли дізнався, що у Пимоненка немає змоги платити за навчання, прийняв його безкоштовно.
Київська рисувальна школа, до якої Микола Корнилович вступив в 1878 році, була одним із основних центрів художнього життя на Україні.
Саме тут юнак познайомився з Іллею Рєпіним і навіть отримав від видатного майстра своєрідне благословення. А сталося це, коли Рєпін дописав образ Христ
а, над яким працював художник-початківець Пимоненко.
Микола Пимоненко був одним з найобдарованіших учнів Київської малювально
ї школи. Навчання у нього йшло настільки успішно, що вже з другого року він починає допомагати педагогам — веде рисунок у молодшій групі як репетитор. У 1881 році молодий художник за порадою М. Мурашка склав при 
Київському учбовому окрузі іспити на звання вчителя малювання в нижчих загальноосвітніх учбових закладах. Малюнки й креслення, які він виконав на цьому іспиті, були надіслані до Петербурзької академії мистецтв, де їх розглянули і визнали Пимоненка достатньо підготовленим для присвоєння йому вищезгаданого звання.
У 1882 році Пимоненко вступив до Петербурзької академії мистецтв як вільнослухач. З академічними завданнями він справлявся легко — за один рік
пройшов клас гіпсів, гіпсових фігур і був переведений у січні 1883 року до наступного класу. Йому добре вдавалися малюнки, етюди з натури, ескізи композицій, про що свідчили в
исокі оцінки тамедалі (дві малі срібні і одна велика срібна).
У 1883 році М. Пимоненко одружився з Олександрою Орловською, дочкою його друга і наставника, художника В. Д. Орловського (1842-1914). Але у 1884 році через хворобу легенів, що розвинулася у художника внаслідок матеріальних нестатків і перевтоми, а також через погані кліматичні умови Петербурга, він змушений був залишити Академію і повернутися до Києва. Викладачі, зокрема, Ілля Рєпін і Володимир Орловський, високо
оцінюючи творчий рівень Пимоненка, дозволили йому надс
илати свої полотна на виставки до Академії як екзаменаційні роботи. Таким чином, за сім років Пимоненко став дипломованим живописцем.
Повернувшись до Києва, він працює старшим викладачем у Київській малювальній школі М. Мурашка (1884-1906). Згодом організовує перше державне Художнє училище, де учнями Пимоненка були Г. Дяченко, С. Костенко, Ф. Красицький, О. Мурашко та ін. Також М. Пимоненка запрошують викладати графіку до нововідкритого Київського політехнічного інституту, де він працював до кінця свого життя (1900-1912).
Особливе місце в житті і творчості М. Пимоненка посідає село Малютянка під Києвом. Тут ще в юнацькі роки він допомагав батькові оформляти місцеву церкву, сюди ж повернувся підлікуватися цілющим повітрям після холодного Петербурга. У селі він милувався мальовничою природою і багато працював упродовж 1888-1911 рр. (художник узяв в оренду хату і прибудував до неї велику світлу майстерню). Малютянка, де художник проводив із родиною все літо, стала для нього невичерпним джерелом натхнення. Сільське життя підказувало теми, а колоритні мешканці ставали прообразами багатьох полотен.
У новій майстерні, під скляним дахом одна за одною народжуються картини різноманітної тематики. З глибокою повагою та щирою любов’ю до трударя оспівував Пимоненко життя селянина. Найбуденніші сцени під його пензлем набували то зворушливого ліричного звучання, то забарвлювалися теплим гумором. 
Етапною в творчості Пимоненка стала картина «Весілля в Київській губернії», що знаменує початок художньої зрілості митця. У ній вперше так яскраво виявилося його вміння цікаво й детально розробляти сюжет, майстерно компонувати, досягати життєвої переконливості у відображенні певної ситуації та образів дійових осіб.
Полотна «Весілля в Київській губернії» та «Свати» одразу привернули увагу любителів мистецтва й дістали схвальну оцінку в пресі.
Розповідав художник і про життя селянських дітей. М
алютянський період був для Пимоненка часом напруженої роботи. Серед мальовничих пагорбів, полів, лісів, біля річки або ставка він знаходив пейзаж, необхідний для розкриття характеру героїв. А героями його картин були здебільшого селяни, серед них і малютянці
У 1997 році в селі відкрили «Музей М.Пимоненка в с. Малютянка» (філія Боярського краєзнавчого музею), побудованого силами мешканців села.
Попри дуже значного педагогічного навантаження художник плідно працює, створюючи чудові полотна з українського сільського, а також київського міського життя. За відносно коротке (50 років)
хворобливе життя ця працьовита людина встигла зробити так багато (близько 700 творів).
Першим успіхом молодого художника стала картина «Гопак» (1909), на якій зображена весела, темпераментна
українська дівчина, яка завзято танцює. Картина з успіхом експонувалась у паризькому салоні Товариства французьких художників і була придбана музеєм Лувра.
За картину “Гопак” він одержав міжнародну премію “Merit on honorable”.
Полотно «Вихід з церкви в страсний четвер», представлене на виставці у Мюнхені, придбав один з музеїв цього міста.
Феноменальній популярності робіт митця багато в чому сприяла діяльність у Товаристві пересувних художніх виставок, членом якого його обирають у 1893 році. Картини художника об’їздили всю Росію.
Академік, член художніх товариств Парижа, Мюнхена, Берліна, Микола Пимоненко здобув визнання далеко за межами України. Його твори з великим успіхом експонувалися в європейських країнах.
Список літератури
Микола Пимоненко: альбом / авт.-упор.І.В. Огієвська. – К.: Мистецтво, 2012. – 128 с.: іл..
Микола Пимоненко: альбом / авт.-упор.І.В. Огієвська. – К.: Мистецтво, 1983. – 107 с.: іл..