Міхал Клеофас Огінський: до 255-річчя від дня народження польського композитора і політичного діяча

Міхал Клеофас Огінський

25.09.1765 – 15.10.1833

Міхал Клеофас Огінський – блискучий політик і дипломат, один з лідерів повстання Тадеуша Костюшко, автор проекту автономії Великого Князівства Литовського.

Народився Міхал Клеофас в містечку Гузув поблизу Варшави. Однак сам Міхал Клеофас Огінський не раз підтверджував своє білоруське або, як тоді говорили, литвинське походження. Сім’я Міхала належала до вищих аристократичних кіл. Його дядько Міхал Казимір Огіньский – великий гетьман Литви – був музикантом і поетом, грав на кількох інструментах, складав опери, полонези, мазурки, пісні. Він удосконалив арфу і написав статтю про цей інструмент для “Енциклопедії” Дідро. У його резиденції Слонім (нині територія Білорусі), куди часто приїжджав молодий Огінський, був театр з оперною, балетною і драматичною трупами, оркестр, ставилися польські, італійські, французькі і німецькі опери. Істиний діяч епохи Просвітництва, Міхал Казимір організував школу для місцевих хлопців.

Така обстановка створила сприятливий грунт для розвитку різнобічних здібностей Міхала Огінського. Його першим учителем гри на фортепіано був – тоді ще молодий – Осип Козловський (служив у Огінських придворним музикантом), який народився в білоруській дворянській родині в маєтку Козловичі (зараз – Могильовської області), і згодом став видатним композитором, який зробив значний внесок у польську і російську музичну культури (автор знаменитого полонезу “Гром победы, раздавайся”).

Музика настільки захопила Міхала, що з ранньої юності він прекрасно грав на багатьох музичних інструментах, особливо добре на фортепіано, скрипці, арфі та віолончелі, сам складав полонези, романси, пісні, опери.

Ізабелла Лясоцька

Однак батько, князь Анджей Ігнаци Огінський, державний діяч Великого князівства Литовського, готував Міхала до політичної кар’єри. Уже в 19-річному віці, в 1784 році, Міхал Клеофас стає депутатом Сейму. Він підтримував короля Станіслава Августа Понятовського, від якого отримав титул комісара скарбниці Великого князівства Литовського, в дипломатичному статусі здійснював поїздки в Гаагу, Амстердам і Лондон, брав участь в роботі Чотирилітнього Сейму (1788-1792). У 1793 році Сейм призначив його скарбником Великого князівства Литовського. У 1794 році він був обраний до Національної Ради, на одному із засідань якої заявив: «Віддаю на благо Батьківщини свої майно, працю і життя».

Міхал та Ізабелла Огінські

Огінський належав до групи політиків, які підписали трактат про поділ Польщі з Росією і Прусією, проте в 1794 році взяв участь в Повстанні Костюшко і командував власним полком кінних стрільців. В цей час Міхал Клеофас пише марші і бойові пісні для підтримки бойового духу своїх солдатів. Огінському приписується авторство пісні “Ще Польща не загинула” (її автор не відомий), яка згодом стала національним гімном.

Коли ситуація в країні стала напруженою, Міхал відправляє свою сім’ю за кордон, на батьківщину дружини, Ізабелли Лясоцької, в Пруссію. Тоді Міхал ще не знав, що сформований ним батальйон єгерів (за їх з дружиною кошти), буде незабаром розгромлений. І цієї втрати дружина йому не пробачить.

Після поразки повстання Міхал Огінський був змушений переховуватися за кордоном – спочатку в Неаполі, потім – в Константинополі, де став активним діячем еміграції, потім він переїжджає в Париж. Князівство Литовське було розділено. Мрії про відновлення незалежності Речі Посполитої не залишали Огінського. Криза відносин в сім’ї призводить до розлучення. На чужині його виручала тільки музика.

Леонард Ходько. Залісся в Литві. 1822 р.

У 1802 році на престол Російської Імперії сходить государ Олександр I, який амністує Міхала Огінського і повертає йому всі конфісковані маєтки. Міхал Клеофас влаштувався в маєтку Залісся, де він побудував садибу і заклав парк (зараз це територія Сморгонського району Білорусі). Тут же він одружується на вдові свого друга – 25-річній Марії де Нері. Їхній маєток стає справжнім культурним центром, насиченим музичними подіями.

Марія де Нері

У 1810 році місцеве дворянство направляє його до царя своїм представником. Огінський переїжджає до Санкт-Петербурга і стає таємним радником імператора і сенатором Російської імперії з питань територій, що відійшли до Росії після поділу Речі Посполитої.

Весь період Вітчизняної війни з Наполеоном граф вірно служить російському імператору, будучи його головним радником і другом. Огінський дуже сподівався, що імператор дарує його батьківщині незалежність. Але Олександр I виносить вердикт: Польща стає однією з провінцій Російської Імперії. Це рішення царя принесло крах надіям Огінського. В цей час і народжується прекрасна мелодія – знаменитий полонез «Прощання з Батьківщиною».

У 1817 році Міхал Клеофас відмовляється від посади сенатора і повертається в рідний маєток під Вільно.

У 1823 році ослаблене здоров’я змушує його переїхати до Італії, де він і проводить решту свого життя. Завжди активно беручи участь в політичному житті, Огінський не міг багато часу приділяти музичній творчості. Крім опери, бойових пісень і кількох романсів, основну частину його невеликоЇ спадщини складають фортепіанні п’єси: польські танці – полонези і мазурки, а також марші, менуети, вальси. Особливо прославився Огінський своїми полонезами (більше 20). У 1831 році у Флоренції він видає у вигляді окремої книги збірник нот своїх творів. Всього Міхал Клеофас Огінський написав понад 60 композицій для фортепіано.

Міхал Клеофас Огінський помер у Флоренції 15 жовтня 1833 року. Його поховали в Пантеоні видатних особистостей у флорентійській церкві Санта-Кроче, де покояться близько 300 видатних діячів політики, науки і культури, в тому числі Данте Аліг’єрі, Галілео Галілей, Мікеланджело Буонарроті, Джоаккіно Россіні та Нікколо Макіавеллі.

Життєвий шлях Міхала Огінського схожий на захоплюючу повість, багату на раптові повороти долі, найтіснішим чином пов’язаної з трагічною долею його батьківщини. Ім’я композитора було оточене ореолом романтики, ще за життя про нього виникало безліч легенд. Музика Огінського, яка чуйно відбила настрої часу, багаторазово посилювала інтерес до особистості її автора. Композитор володів і літературним талантом, він – автор “Спогадів про Польщу і поляків”, статей про музику, віршів.

«Глибоко відображаючи слов’янську душу – це творіння залишилося й донині залишається найвідомішим музичним твором на широких просторах від річки Одер до Беренгової протоки …», – так відгукується про знаменитий полонез№ 13 ля-мінор «Прощання з Батьківщиною» праправнук композитора і політичного діяча, британський музикант і музикознавець Іво Залуський в своїй книзі «Ген Огінського».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *