О. Генрі
(Вільям Сідні Портер)
10.09.1862 – 05.06.1910
Вільям Сідні Портер народився в поважній родині лікаря, чиї предки були англійськими і голландськими колоністами, а дядько хлопчика у свій час був губернатором Північної Кароліни. Втративши у трирічному віці мати, яка померла від 
туберкульозу, дитина виховувалася своєю тіткою, Евеліною Портер, яка завідувала приватною школою для дівчаток, де юний Вільям і здобув початкову освіту. В дитинстві Портер дуже захоплювався читанням. Він читав буквально все: від класичних романів до детективів. Його улюбленою була книжка «Тисяча і одна ніч».
Після школи (в 16 років) почав працювати в аптеці у дядька, продавцем і фармацевтом. Швидко навчався і через рік отримав ліцензію фармацевта.Тут він показав свій талант малювати шаржі звичайних покупців та відвідувачів аптеки.
Але оскільки здоров’я у нього було поганим: були серйозні симптоми захворювання на туберкульоз і було потрібно змінити клімат, то на сімейній раді вирішили його відправити на ранчо в графство Ла Cалль, штат Техас. Тут він надає різну допомогу як пастух, кухар, доглядає за дітьми і тваринами. На ранчо він вивчив іспанську та німецьку мови, переважно від емігрантів. Він також багато часу віддає читанню класичної літератури.
Тут він зустрів майбутніх героїв своїх творів – ковбоїв, втікачів- каторжників, шахраїв і бродяг (розповіді “Серце Заходу”,“Дороги долі”, “Коловороти”).
Де б не з’являвся молодий Портер, він всюди користувався популярністю як дотепний оповідач. Однак гуморист не спекулював своїм успіхом і, тим більше, не мав слави ловеласу: в 22 роки він зустрів скромницю Етол Роуч. ЇЇ мати забороняла їхні зустрічі, оскільки дівчина була хвора на туберкольоз. Проте 1 липня 1887 року Етол і Вільям втікають до преподобного Р. К. Смута, де вони й одружуються.
Через два роки, вилікувавшись і зміцнівши, переїхав до міста Остін (Техас), де пробував різні професії – працював бухгалтером у фірмі нерухомості, креслярем в земельному управлінні. Потім працював касиром і рахівником у банку. Вільям Портер брав активну участь у громадському житті Остіна, він був учасником драматичних гуртків, прекрасним співаком та музикантом. Він грав на гітарі та мандоліні. Він також стає членом гуртка Hill City Quartet, що займався співами.
Портер працює художником в Техаському Генеральному Офісі з 1887 року і отримує $100 
щомісячної платні — займається переважно малюванням мап з геодезії та географії. Його зарплатня задовольняла потреби сім’ї, але він продовжував дописувати до різних газет та журналів, а в 1894 році і зовсім купив збанкрутілий тижневик The Rolling Stone, щоб зробити його «найкращим гумористичним виданням штату». На жаль, автор оповідання «Дари волхвів» був прекрасним письменником, але поганим бізнесменом, тому дуже скоро розорився. А незабаром трапилася ще одна біда: в банку, де Портер працював касиром, виявили недостачу в розмірі $ 5000. Підозри впали на американського класика. Портер був звільнений з банку і притягнутий до суду, хоча недостача і була відшкодована його рідними. Замість того, щоб добровільно з’явитися до суду для надання свідчень, Портер, порадившись з дружиною, вирішив втекти з США до Гондурасу. Згідно з планом, утікач повинен був повернутися додому через пару років (термін давності судової справи за розтрату був всього три роки), але приїхав завчасно, дізнавшись від родичів, що його дружина тяжко хвора. Треба віддати належне владі, яка поблажливо поставилася до біди Портера. Вона дозволила колишньому касиру доглядати за вмираючою дружиною, заарештувавши його лише після смерті Етол. Але, оскільки раніше письменник втік, вирок виявився суворим: п’ять років каторжної Федеральної в’язниці Колумбус, штат Огайо (з 25 квітня 1898 року). Про те, чи дійсно Портер брав гроші на видання тижневика The Rolling Stone і не зміг повернути їх, до сих пір ведуться суперечки.
У в’язниці Вільям Портер працював в лазареті, йому надали окрему кімнату, де він мав можливість писати оповідання.
За перші два роки тюремного терміну в журналах Нью-Йорка з’явилося 14 його оповідань, 
опублікованих під різними псевдонімами (Oliver Henry, S.H. Peters, James L. Bliss, T.B. Dowd, Howard Clark). Письменник написав у в’язниці і своє перше оповідання під псевдонімом О. Генрі – “Різдвяний подарунок Діка Свистуна“, надрукований в 1899 році в “Журналі Макклюра”.
Всі гонорари від публікації творів Портер направляв своїй маленькій дочці Маргарет: єдиній радості, яка залишилася в його житті. Відразу після обвинувального вироку батьки Етол перевезли внучку в Піттсбург, щоб вона не впізнала ганебну історію батька, та й він мріяв скоріше забути про своє минуле. За свідченням тюремних друзів письменника, він не раз говорив: «Я глибоко поховаю Білла Портера. Ніхто ніколи не дізнається, що я харчувався на каторзі в штаті Огайо».
Там же народився і псевдонім письменника, з яким почалося нове життя класика американської літератури. Існує кілька версій походження псевдоніма О. Генрі. За однією з них, ім’я Генрі було взято з колонки світських новин в газеті, а ініціал “О” обраний письменником “як найпростіша буква”. Згідно з іншою версією, псевдонім був утворений від імені французького фармацевта Етьєна Осеана Анрі (Etienne Ocean Henry), медичний довідник якого був популярний на той час.
24 липня 1901 року за зразкову поведінку письменник був звільнений з в’язниці 
достроково. Ще у в’язниці він отримав пропозицію від одного з редакторів стати постійним автором і в 1902 році письменник переїжджає в Нью-Йорк , де починає співпрацювати з кількома виданнями. В кінці 1903 року він підписав контракт з нью-йоркським виданням World на щотижневу здачу короткого недільного оповідання – по 100 доларів за розповідь. Річний заробіток письменника дорівнював доходам популярних американських романістів. Без вихідних днів і відпусток Портер писав по 60 оповідань на рік, іноді одночасно працюючи відразу над кількома творами. На вершині письменницької кар’єри він заробляв стільки ж, скільки Марк Твен і багатющий англійський автор Редьярд Кіплінг.
Оповідання, написані О. Генрі, швидко завойовують популярність у читачів, він знаходить популярність і фінансову незалежність. Втім, його добробут складався, в основному, за рахунок наполегливої праці, за період з 1902 по 1910 рік їм написано понад 300 оповідань, які спочатку публікувалися в періодичній пресі. У 1904 році вийшла перша книга О. Генрі «Королі і капуста» (Cabbages and Kings), за якою послідував ряд збірок оповідань.
Майже всі свої гроші Портер витрачав на дочку, яку відправив вчитися в найдорожчий 
коледж, де ніхто не міг знати, що її батько – колишній в’язень.
Таємниця минулого до останнього дня не давала спокою письменнику. Він майже ні з ким не спілкувався, але одного разу його розшукала стара знайома, яка вимагала платити їй солідну суму за мовчання. Портер платив їй і все більше часу проводив в компанії з алкоголем. «До того моменту, коли всі апельсини вичавлені, а пляшка порожня, розповідь завершена і придатна до продажу», – писав він одному з нечисленних друзів про свою літературну кухню.
У 1905 році письменника знайшла його давня прихильниця Саллі Коулмен, а через два роки вони одружилися і Портер переїхав з дочкою до дружини в Ешвілл, штат Північна Кароліна. Саллі Коулмен ставилася до Маргарет як до рідної дочки і старанно доглядала самого Портера. Вона ж намагалася відвадити чоловіка від випивки, але не вийшло. У 1909 році вони розлучилися. Цей шлюб не приніс О. Генрі щастя, його здоров’я і 
без того не надто міцне, було остаточно підірвано наполегливою роботою. Настав творчий спад. Крім цього, письменник став багато пити і в останні місяці життя страждав від глибокої депресії.
Помер О. Генрі в Нью-Йоркській лікарні від гострої пневмонії на тлі цирозу печінки і діабету.
Саллі повернула знаменитому письменникові справжнє ім’я: на його могилі вона поставила пам’ятник з написом «Вільям Сідней Портер».
Список літератури
Генри, О. Малое собрание сочинений / О.Генри. –СПб.: Азбука-Аттикус, 2012. – 944 с.
Генри, О. Избранные произведения: в 3 кн. / О.Генри. –М.: Голос, 1993. – 416 с.
Генри, О. Избранные новеллы / О.Генри. –Минск.: Вышейшая школа, 1979. – 368 с.
Генрі, О. Вибране: Королі і капуста. Новели та оповідання / О.Генрі. –К.: А.С.К., 2006. – 702 с.
Генри, О. Вождь краснокожих: рассказы / О.Генри. –М.: Махаон, 2010. – 144 с.- (Веселая компания).
Генрі, О. Вождь червоношкірих. Оповідання / О.Генрі. –К.: Школа., 2006. – 240 с.
Генри, О. Из любви к искусству: рассказы / О.Генри. –М.: Худож. Лит., 1984. – 111с.
Генрі, О. Королі і капуста / О.Генрі. –Харків: Фоліо, 2008. – 315 с. – (Б-ка світ. літ.).
Генри, О. Короли и капуста: рассказы / О.Генри. –М.: Худож.лит., 1977. – 372 с.
Генри, О. Рассказы / О.Генри. –К.: Рад. письменник., 1955. – 766 с.
Генри, О. Рыцарь удачи: рассказы / О.Генри. –М.: Эксмо, 2008. – 640 с.