Олександр Дюма
(батько)
24.07.1802 – 05.12.1870
– видатний французький письменник, драматург і журналіст. Один з найбільш популярних французьких авторів. Його книги перекладені більш ніж на 100 мов. Працював у багатьох жанрах: п’єси, романи, статті та книги про подорожі. Його роботи налічують 100 000 сторінок. У 1847 році Дюма заснував в Парижі Історичний Театр. Дюма – автор двох найвідоміших романів французької літератури «Граф Монте-Крісто» і «Три мушкетери» (обидва написані в 1844-1845) . У нього є син, якого також звуть Олександр, і який теж побудував досить успішну літературну кар’єру.
Народився Олександр Дюма в маленькому містечку, який знаходиться поруч з Парижем. Його батько був відомим кавалерійським генералом наполеонівської армії. Бабуся його була чорношкірою, тому він був квартеронцем. Своє дитинство, отроцтво і юність Дюма провів у рідному місті. Після смерті батька сім’я переживала серйозні матеріальні труднощі.
Дюма вирішив неодмінно стати драматургом. Без грошей і зв’язків, сподіваючись лише на
старих друзів батька, він вирішив перебратися до Парижу. Двадцятирічному Олександру, що не мав освіти (його козирем був лише прекрасний почерк), дали посаду в Пале-Роялі (Париж) в канцелярії при герцогу Орлеанському. Дюма взявся поповнювати свою освіту: читав книги класиків, мемуари, хроніки, відвідував театри.
Вважаючи, що успіху легше домогтися в легкому жанрі, Дюма написав водевіль «Полювання і любов», той був прийнятий до постановки театром Амбігю. Окрилений успіхом, він відразу взявся писати драму «Генріх III і його двір». Суспільство і цей твір прийняло дуже радо. Це була перемога романтиків в театрі, де до сих пір вважали опорою класицизм. З цих самих пір роботи Дюма (ряд відомих драм і комедій) завжди мали успіх. Так письменник став непогано заробляти собі на життя.
Дюма став завсідником знаменитого салону Нодье в Арсеналі, де збиралися представники нової школи – романтизму. Він одним з перших звернувся до драми із сучасного життя, наважився торкнутися ролі пристрасті в сучасному суспільстві. Новим було й те, що автор наділив сучасну людину таким напруженням почуттів, який, по загальноприйнятій думці, був скоріше властивий епосі Відродження.
Його п’єса «Антоні» була заснована на обставинах особистого життя – в той час Дюма переживав пристрасне захоплення поетесою Мелані Вальдор, яку вивів у п’єсі в образі Адель д’Ерве. Прем’єра драми відбулася 3 травня 1831 року в театрі Порт-Сен-Мартен і мала неабиякий успіх.
П’єси Дюма не відрізнялися художньою досконалістю, але він, як ніхто інший, володів умінням тримати увагу публіки з першого до останнього акту і складати ефектні репліки під завісу. Його ім’я на афіші для директорів театрів означало великі збори, а для інших драматурів він став співавтором, здатним привести до успіху самі невдалі п’єси.
З перших же днів революції Олександр Дюма взяв діяльну участь у громадському житті, за що йому загрожував арешт. За порадою друзів він залишив Францію і відправився до Швейцарії, де прожив кілька місяців, готуючи до видання свій перший історико-публіцистичний нарис «Галлія та Франція» (1833), в якому Дюма цитує багато праць з французької історії. . Позитивний гвідгук критиків про цей твір окрилив автора, і він з ще більшою ретельністю взявся за вивчення інших праць французьких істориків.
У 30-х роках у Дюма виник задум відтворити історію Франції XV-XIX століть в великому 
циклі романів, початок якому було покладено романом «Ізабелла Баварська» (1835), за яким пішов цілий цикл творів, які принесли йому світову славу і повагу: трилогія «Три мушкетери», «Двадцять років потому», «Віконт де Бражелон» , «Королева Марго», «Сорок п’ять»
і багато ін. Історію Франції він також показав в двох історичних романах-життєписах: «Людовик XIV» і «Наполеон».
У 1840 році Дюма одружився з актрисою Ідою Ферье, продовжуючи при цьому бути в зв’язку з багатьма іншими жінками (Белль Крельсамер, Селестой Скріванек, Луїзою Бодуен, Ганною Бауер, Беатріс Пьерсон). Подружжя фактично розлучилося в 1844 році, але розлучення так і не було оформлене.
У 1847 році ним був побудований замок близько Порт-Марлі, названий Монте-Крісто. Дюма видавав журнали і створив свій театр (Історичний театр) – обидва ці його підприємства закінчилося невдало.
Після перевороту 1851 року виявився в опалі, від кредиторів втік до Брюсселя (Бельгія), де почав писати «Мемуари», які за своїми художніми якостями не поступаються його кращим белетристичним творам.
У 1853 році, повернувшись до Парижа, заснував газету «Мушкетер» (проіснувала до 1857 року), в якій друкував свої «Мемуари». Випустив романи «Паризькі могікани», «Брати Єгу».
Письменництво приносило прекрасний дохід, але Дюма звик до розкоші і швидко витрачав гроші, через що йому довелося від кредиторів ховатися в Бельгії.
У 1858-1859 роках письменник здійснив поїздку до Росії: переслідував з Санкт-Петербурга
до Астрахані і далі на Кавказ. Враження від подорожі лягли в основу книги «Кавказ», яка була видана в 1859 році в Парижі. Також свою подорож до Росії Дюма описав у книзі «Колійні враження. У Росії».
Дюма брав участь в боротьбі за об’єднану Італію, був особисто знайомий і близький з Гарібальді.
Звістка про перші ураження французів під час франко-пруської війни Дюма сприйняв як особисте горе. Незабаром його наздогнав перший удар. 
Напівпаралізований він встиг дістатися до будинку сина, де і помер через кілька місяців.
У 2002 році прах Дюма був перенесений до паризького Пантеона.
Його твори були перекладені багатьма мовами і служать матеріалом для численних театральних постановок і кінофільмів.
Список літератури:
Дюма, А. Собрание сочинений: в 50 т./ Александр Дюма. – М.: АРТ-БИЗНЕС, 1992.
Дюма, А. Собрание сочинений: в 15 т./ Александр Дюма. – М.: Правда, 1991.
Дюма, А. Анж Питу / Александр Дюма. – Хмельницкий: Поділля, 1993. – 480 с.
Дюма, А. Асканио: роман / Александр Дюма. – М.: Правда, 1991. – М.: Правда, 1991. – 480 с. – (Мир приключений).
Дюма, А. Виконт де Бражелон или Десять лет спустя: роман: в 3 кн. / Александр Дюма. – М.: Эй-Ди-Лтд, 1994.
Дюма, А. Генрих IV. Наполеон / Александр Дюма. – М.: Ред.изд.агенство «Русь», 1992.
Дюма, А. Граф Монте-Кристо: роман: в 2 т. / Александр Дюма. – М.: Правда, 1990.
Дюма, А. Графиня де Монсоро: роман / Александр Дюма. – Х.: Прапор, 1992. – 799 с.
Дюма, А. Графиня Шарни: роман в 2 кн. / Александр Дюма. – М.: Олма-Пресс, 1992.
Дюма, А. Два романа о любви: роман / Александр Дюма. – М.: Недра, 1993. – 301 с.
Дюма, А. Двадцать лет спустя: роман / Александр Дюма. – М.: Эй-Ди-Лтд, 1994. – 766 с.
Дюма, А. Две Дианы: роман / Александр Дюма. – М.: Эксмо, 2006. – 640 с.
Дюма, А. Дочь регента. Жорж: романы / Александр Дюма. – СПб: Комета, 1993. – 544 с.
Дюма, А. Женская война: роман / Александр Дюма. – Х.: Прапор, 1991. –416 с.
Дюма, А. Жизнь Луи XVI: роман / Александр Дюма. – СПб: Комета, 1993. – 720 с.
Дюма, А. Жозеф Бальзамо: роман [о Калиостро: в 2 т.]/ Александр Дюма. – М.: Прогресс, 1991.
Дюма, А. Жорж: роман; повести / Александр Дюма. – Ижевск: Квест, 1992. – 432 с.
Дюма, А. Изабелла Баварская: роман / Александр Дюма. – Одеса: Маяк, 1992. – 352 с.
Дюма, А. Капитан Поль: роман / Александр Дюма. Ярославль: Дебют, 1991. – 112 с.
Дюма, А. Королева Марго: роман / Александр Дюма. – Спб.: ТОО Братство, 1992. – 574 с.
Дюма, А. Маркиза д’Эскоман; Тысяча и один призрак: романы / Александр Дюма. – Одеса: Маяк, 1994. – 432 с.
Дюма, А. Могикане Парижа: в 2 т.: роман / Александр Дюма. – Тула: НПО « Тулбытсервис», 1993. – 415 с.
Дюма, А. Ожерелье королевы: роман / Александр Дюма. – Минск, 1992. – 704с.
Дюма, А. Полина: роман / Александр Дюма. – М.: Гос.ассоц. «АСПОЛ», 1991. – 224 с.: ил.
Дюма, А. Последний платеж: роман / Александр Дюма. –Симферополь, 1992. – 176 с.
Дюма, А. Предание о графине Берте:[Волшеб. сказка] / Александр Дюма. – М.: Наука, 1991. – 64 с.: ил.
Дюма, А. Приключения Джона Девиса: роман / Александр Дюма. – Спб, 1992. – 288 с.
Дюма, А. Путешествие в Египет: роман / Александр Дюма. – М.: Наука, 1988. – 285 с. – (Рассказы о странах Востока).
Дюма, А. Рассказы / Александр Дюма. – М., 199. – 80 с.
Дюма, А. Робин Гуд – король изгнанников; Робин Гуд в изгнании: романы / Александр Дюма. – М.: МИКАП, 1993. – 544 с.
Дюма, А. Три мушкетера: роман / Александр Дюма. – М.: Эй-Ди-Лтд, 1994. – 622 с.
Дюма, А. Тысяча и один призрак: романы / Александр Дюма. – М.: Эксмо, 2006. – 640 с. – (Зарубежная классика).
Дюма, А. Учитель фехтования. Новеллы / Александр Дюма. – Казань: Изд-во КГУ, 1988. – 320 с.
Дюма, А. Черный тюльпан: роман / Александр Дюма. – К.: Глобус, 1992. –206 с.
Дюма, А. Шевалье д’Арманталь: роман / Александр Дюма. – М.: Дар, 1993. – 409 с.
Дюма, А. Шевалье де Мезон Руж; Кавалер Красного Замка; Капитан Поль: романы / Александр Дюма. – Х.: Прапор, 1991. – 368 с.