Наближається чарівна пора – свята, які з нетерпінням чекають і дорослі, і діти. І не дарма вважається, що саме в ці дні збуваються найзаповітніші бажання. Що й не дивно: сталося справжнісіньке диво – Христос народився, в людському єстві втілився сам Господь. Чи це не чудо?
Чудові події Різдва Христового знайшли своє відображення в літературі багатьох народів. З’явився навіть певний жанр – святкове оповідання, герої якого часто опиняються в такій ситуації, з якої благополучно вийти можна лише за допомогою справжнісінького чарівництва. Тому самий звичний сюжет в літературі, присвяченій Різдву, – це символ передчуття, очікування і, нарешті, звершення чуда!
Коли ж, як не зараз, в ці холодні вечори, загорнувшись в пухнастий плед, сидячи в зручному кріслі, варто відкрити книгу і зануритися в чудовий світ літературних творів?
Наша бібліотека пропонує читачам кращі історії, буквально просякнуті духом любові і дива.
Пропонуємо вам справжню чарівну книжку: Юстейн Гордер «Різдвяна містерія. Таємниця старого календаря».
У Норвегії, як і в інших скандинавських країнах, існує традиція купувати напередодні свята Різдва календарі, які називають різдвяними. Хлопчик Іаокім, головний герой книги, кожен день, починаючи з 1 грудня, відкриває маленьке віконце в календарі, за яким заховані шоколадки, фігурки або картинки. Так триває весь час Адвенту – тобто очікування Різдва, аж до 24 грудня, коли ввечері святкують різдвяний Святвечір, а на наступний день настає велике свято Різдва Христового.
Щоразу відкриваючи нову главу книги, читач буде просуватися в глиб історії, до її витоків, до моменту народження Ісуса Христа, і супроводжувати його на цьому шляху будуть справжні чудеса.
І скільки б разів ви не читали чудову книгу Миколи Васильовича Гоголя «Ніч перед Різдвом», стільки раз поринете в атмосферу, наповнену надзвичайними подіями: важливі хуторяни потрапляють в мішки, чарівна відьма влітає в камін, а невдалий чорт, який вкрав місяць, змушений тягти на собі місцевого коваля Вакулу до Петербурга – роздобути черевички, які носить сама цариця, в подарунок молодій красуні Оксані… І всі ці пригоди трапляються з героями оповідання в атмосфері тепла і щирості, що панує перед святом в засніженому селі.
В оповіданні Джерома К. Джерома «Зворушлива 
історія» автор виступає від імені журналіста, якому редактор замовив оповідання для різдвяного випуску тижневика. Культ Різдва і завчасних приготувань до нього призводить до того, що оповідання замовляється в липні і автор повинен здати його до кінця літа, щоб не тягнути з різдвяним випуском до жовтня. Працюючи над оповіданням, автор перебирає всі типові і відповідні до випадку сюжети і знаходить, що від частого вживання вони зовсім пошарпалися і замість співчуття пробуджують лише роздратування …
Твір Діккенса – «Різдвяна пісня в прозі» – історія справжнього духовного переродження людини. Головний герой, містер Скрудж, для якого найсолодшим звуком був дзвін монет, а голос щасливих голосів був ненависний, став милосердним благодійником, з вовка-
одинака і скнари він перетворився в товариську і доброзичливу людину. “Ніяке тепло не могло його обігріти”, але одного разу, напередодні Різдва, серце Скруджа забилося з небаченою для нього силою: до нього в гості зайшов його старий приятель: компаньон, який давно помер … Дух його покійного компаньйона, який за життя був таким же черствим, як Скрудж, попереджає головного героя, що після смерті його чекають жахливі муки, якщо він не зміниться, не стане милосерднішим. У наступні три ночі Скрудж разом з духами подорожує по минулому, сьогоденню і майбутньому і дізнається про світ, якого він не бачив за облігаціями та цінними паперами… Ця історія в свій час назавжди змінила уявлення про різдвяну казку: тепер в ній завжди буде місце привидам і духовним переродженням.
Як правило, різдвяне оповідання завжди закінчується щасливо: трапляється чудо, добро торжествує, а герой твору перероджується духовно. Так відбувається завдяки прямому втручанню вищих сил або завдяки особливому душевному настрою, який створює Різдво, яке зворушуює і пом’якшує серця.
І все ж, щасливий кінець – не завжди обов’язковий атрибут святочного оповідання. В оповіданні «Дівчинка з сірниками» Ханс-Крістіан Андерсен розповідає про маленьку дівчинку, яка продає сірники і під Новий рік мерзне на вулиці, не бажаючи повертатися додому до жорстокого батька. Щоб зігрітися, вона один за одним запалює сірники, при вогнику яких перед нею постають картинки радісного свята: жирний гусак на тарілці, різдвяна ялинка і добра покійна бабуся. Вранці дівчинку знаходять замерзлою з коробкою спалених сірників.
Головна мета кожного святочного оповідання – розчулити читача і пробудити в ньому співчуття, щоб через співпереживання людина могла стати добріше, більш чуйною, бачити чужі скорботи і печалі …
У російській літературі аналогічний сюжет використовується Федором Михайловичем Достоєвським в оповіданні «Хлопчик у Христа на ялинці». Письменник не вважав за потрібне прикрашати дійсність. Адже в його інших оповіданнях про дітей маленькі жебраки, які просять милостиню на вулицях, потім часто потрапляють в колонії. Цілком ймовірно, що така доля чекала і героя цього оповідання, якби він не замерз на вулиці. Автор мимоволі змушує нас подивитися на світ очима шестирічної дитини, відчути її переживання, випробувати її емоціі. Параллелі з різдвяної біблійною історією загострюют увагу читача на тому факті, що люди так само холодні серцем і жорстокі, як і дві тисячі років тому.
І ось перед нами збірка оповідань під назвою “Легенди про Христа” Сельми Лагерлеф. Автор чесно зізнається, що книга написана, багато в чому, під впливом тих історій, які розповідала маленькій Сельмі її бабуся. Історії ці довгі роки ходили в народі, обростаючи все новими подробицями і варіантами, поки не потрапили до фрекен Лагерлеф, яка піддала їх літературній обробці і, нарешті, представила на суд інтелігентної публіки.
Історії, розказані Сельмою Лагерлеф, так чи інакше співвідносяться з Євангелієм. Автор пропонує читачам поглянути очима дитини на історію двотисячолітньої давності. Без сумніву, ці оповідання будуть цікаві не тільки дітям, а й дорослим.
З несподіваного боку відкривається для читачів творчість Миколи Сергійовича Лєскова в його оповіданнях «Христос в гостях у мужика», «Нерозмінний рубль», «Під Різдво скривдили». У всіх цих творах є спільні риси: захоплюючий сюжет, загальні ідеї милосердя, прощення і здійснення добрих справ. Приклади героїв з цих творів дивують, викликають захоплення і бажання змінитись до кращого. А в оповіданні Лєскова «Звір» ми знову стикаємося з ідеєю перетворення людини: проповідь священика, наближення свята Різдва Христового розтопили серце суворого пана, змінили в корені його ставлення до життя і до своїх близьких.
Класичним прикладом історії з несподіваною розв’язкою стало оповідання «Дари волхвів» американського пісьменника О. Генрі. Твір пройнятий м’яким гумором і співчуттям до простих людей. Це оповідання про жертовну любов, яка для щастя ближнього віддасть останнє, а найчастіше, і найдорожче. «Дари волхвів» – оповідання про трепетні почуття, яке не може не дивувати і не захоплювати. У фіналі свого оповідання автор іронічно зауважує: «А я тут розповів вам нічим не примітну історію про двох нехитрих дітей з восьмідолларової квартирки, які самим немудрим чином пожертвували одне для одного своїми найбільшими скарбами».
Святий Ніколаас – так називають святого Миколая Чудотворця, або Санта-Клауса, у Голландії. На допомогу святого дуже розраховують в переддень Різдва двоє дітлахів, брат і сестра – Ханс і Гретель, про яких ми дізнаємося з сентиментальної історії «Срібні ковзани» американської письменниці Мері Елізабет Мейпс Додж. У книзі зібрані історичні та етнографічні відомості про країну, які органічно вплетені в нитку драматичного оповідання.
Але і тут не обійшлося без дива! В результаті безкорисливої допомоги лікаря, який не відмовив дітлахам, відбулася безліч чудових подій …
Різдвяні твори завжди присвячені милосердю, співчуттю, любові. Їх головна мета – пробудити в людині те найкраще, що в ньому, без сумніву, є.