Є в нашій історії сторінки вражаючої мужності, неймовірних перемог, неперевершених досягнень.
А є сторінки пекучого болю і відчаю.
Голодомор 1932-1933рр. – одна з них.
19 листопада, напередодні Дня пам’яті жертв Голодомору і політичних репресій, бібліотекарі провели годину пам’яті для шестикласників ЗОШ №37.
Деякі з них чули про ті трагічні роки від своїх прабабусь, інші просто чули це слово, не знаючи, що воно означає.
Шокуючі факти про голодомор, посилені кадрами кінохроніки, зачепили свідомість кожного з підлітків.
Потім ми пішли до пам’ятника жертвам Голодомору, аби покласти квіти, запалити лампадку і вшанувати хвилиною мовчання жертв геноциду.
Чи варто говорити з дітьми про такі страшні події?
Думаємо, варто, бо знання нашої історії формує українську світоглядну позицію.
Після заходу діти пройшлися бібліотекою. Вони зацікавлено ходили між стелажами, відшукуючи знайомих авторів і назви.
– А у вас є Кінг?
– Звичайно, є.
– Ого, так багато і такі товстелезні книги! (Далі читання в голос).
– А Гаррі Потер?
– Усі книги.
– О, а я дивився це кіно.
– А я читав…
Школярам було дійсно цікаво в бібліотеці.
Ми бачили живу реакцію на все, що відбувалося. І впевнені, що наша розповідь відклалася в їх пам’яті і знайшла відгук в їх серцях. Тож день пройшов не марно.