Вільгельм Грімм: до 235-річчя від дня народження німецького філолога, збирача й видавця казок

Вільгельм Грімм

24.02.1786 – 16.12.1859

Коли мова заходить про знаменитих казкарів – братів Грімм – як правило, всі згадують Якоба і Вільгельма. Але насправді, в родині адвоката Надвірного суду міста Ханау, Філіпа Вільгельма Грімма, і його дружини Доротеї – було дев’ять дітей, вісім з яких – хлопчики. Деякі з них померли в дитинстві, а один з братів, Людвіг Еміль Грімм, згодом став відомим гравером.

З раннього  дитинства Якоб і Вільгельм були пов’язані щонайтіснішими узами дружби, яка не припинялася до гробової дошки. Обидва вони ніби доповнювали один одного: старший Якоб мав міцне здоров’я, а Вільгельм з народження постійно хворів.

Отримавши посаду начальника округу, батько працював днями і ночами, в результаті перевтоми звичайна простуда переросла в пневмонію. У 1796 році він помер, а овдовіла мати залишилася з 6-ма дітьми. Тільки завдяки щедрості тітки з боку матері, брати Грімм змогли закінчити навчання, до якого дуже рано проявили блискучі здібності. Спочатку вони вчилися в Кассельскому ліцеї, потім вступили до Марбурзького університета, щоб вивчати юриспруденцію, за прикладом батька.

В університеті брати познайомилися з професором Фрідріхом фон Савіньї. Постійне спілкування з ним братів спочатку на лекціях, а згодом і  вдома, у бібліотеці професора, переросло у багаторічну дружбу. Савіньї відкрив для братів  німецьку поезію. Після ознайомлення їх з старонімецькою рукописною літературою по оригіналах вони вирішили присвятити себе літературному поприщу остаточно і назавжди.

Якоб їде в Париж, щоб допомогти професору Савіньї збирати матеріали для наукової роботи.

“Дорогий Вільгельме, ніколи не слід нам розлучатися, і якщо складеться так, що одному з нас доведеться відправитися в далеку дорогу, то іншому слід негайно звільнитися зі служби і відправитися слідом. Ми настільки звикли бути поруч, що навіть усамітнення може навести на мене смертну тугу “, – писав в 1803 році старший брат Якоб.

Все життя брати, народжені з різницею в рік, провели разом.

У 1808 році померла їхня мати, і всі турботи про сім’ю Грімм впали на плечі Якоба. Повернувшись із Франції, Якоб довго шукав роботу з гідною оплатою праці і в результаті влаштувався в Кассельский замок  керуючим особистої королівської бібліотеки. Вільгельм вступив туди ж молодшим бібліотекарем і в 1831 році був зведений в екстраординарні, а в 1835 році – в ординарні професори.

Брати почали досліджувати давньогерманську літературу. Їм вдалося зібрати, переробити і записати десятки народних легенд, які передавались з уст в уста сотні років. По сусідству з братами жив заможний аптекар – пан Вільд з дружиною і дітьми. Фрау Вільд знала незліченну кількість історій, які з задоволенням розповідала Вільгельму. Іноді до них приєднувалися і її дочки – Гретхен і Дортхен. Пройде немало років, і Дортхен стане дружиною Вільгельма.

У 1812 році в житті Якоба і Вільгельма трапився перший успіх – вони видали збірку «Дитячі і сімейні казки», до якої увійшло 100 творів. Письменники відразу ж почали готувати матеріал для другої книги. До неї увійшло чимало казок, почутих не тільки братами Грімм, а й їх друзями. Як і раніше, письменники залишали за собою право давати казкам власну мовну редакцію. Їх друга книга побачила світ в 1815 році.

Самі брати не мріяли стати знаменитими казкарями, збором фольклору вони займалися в наукових цілях. Самі по собі історії їх цікавили лише остільки-оскільки – в казках брати Грімм шукали відповідь на питання про походження німецької мови. Братів вважають одними із засновників науки германістики, а старший Якоб  – автор знаменитого закону про перше пересування приголосних, що підтверджував приналежність германських мов до індоєвропейської мовної сім’ї.

Ще одним винаходом братів став поділ поезії на природну і штучну. Природна, на їхню думку, створена народом, штучна – людиною. При цьому, остання завжди стоїть на щабель нижче першої. Перейнявшись ідеями брата, Вільгельм згодом стверджував, що народна поезія – гола і носить в собі образ Бога.

На свої твори  брати Грімм дивилися, як на спільну власність, і честь авторства ділили навпіл, усюди підписуючись: «брати Грімм». Тільки з 1818 року їх наукова діяльність розпадається надвоє: Якоб Грімм виключно віддається філологічним дослідженням німецьких діалектів. Вільгельма ж більш приваблювало вивчення окремих пам’яток старонімецької літератури, наприклад, німецьких героїчних саг. Він відновлював зіпсовані тексти рукописів, і тим самим поклав початок науці – порівняльної історії літератури, що займається дослідженням розвитку і зростання одного і того ж поетичного матеріалу у різних народів. Вільгельм Грімм був надзвичайно обдарований здатністю тонкого розпізнавання і розслідування тих видозмін, які відбуваються в одному і тому ж поетичному мотиві при його мандрах від народу до народу. Саме він став автором коментаря до збірки «Казок», який згодом з’явився у вигляді окремого тому. У цьому коментарі до «Казок» Вільгельм Грімм дає багатий матеріал для порівняння німецьких казкових сюжетів з казковою літературою Франції, Італії, Іспанії, Англії, скандинавською, слов’янською і навіть з казковим запасом східних літератур. Таким чином, Вільгельм Грімм, все життя працюючи поруч з своїм братом і другом, великим філологом, придбав цілком заслужену популярність талановитого дослідника в галузі історії літератури.

А свої казки брати вважали повчальними і ображалися, якщо їх називали надто жорстокими. Претензії критиків стають цілком зрозумілі, якщо згадати, наприклад, сюжети, де маленьких Гензель і Гретель рідний батько заводить в ліс і залишає там на вірну смерть, а замазуру Попелюшку зла мачуха змушує перебирати крупу і садити троянди в той час, поки її зведені сестри веселяться на балах в красивих сукнях.
Сьогодні їх збірку  німецьких казок «Дитячі і сімейні казки» (Kinder- und Hausmärchen) визнано ЮНЕСКО світовою культурною спадщиною і після Біблії в перекладі Мартіна Лютера вважають однією з головних книг, коли-небудь написаних німецькою мовою.

У 1819 році брати видали том «Німецької граматики». Ця робота стала сенсацією в науковому співтоваристві, писалася близько 20 років – саме вона і стала основою для всіх наступних досліджень германських мов.

Дортхен, яка була молодша за Вільгельма на 10 років, підтримувала його в усіх починаннях, ставши в першу чергу для нього другом. У 1825 році пара одружилася. До їх величезного горя, їх первісток помер в ранньому дитинстві. В січні 1828 року у подружжя народився другий син – Герман. Пізніше він вибрав професію мистецтвознавця.

А ось Якоб Грімм так і залишився холостяком, своє життя чоловік присвятив роботі і родині брата.

Головною працею братів можна назвати «Німецький словник». Працювати над ним вони почали в 1838 році. Це була важка і довга робота. Через 100 років Томас Манн назвав «Словник» «героїчною справою», «філологічним монументом». Всупереч назві, по суті це був порівняльно-історичний словник германських мов. Так як письменники не встигли закінчити роботу над словником, їх справа була продовжена наступними поколіннями філологів. Таким чином, завершити роботу вдалося до 1960 року – через 120 років після її початку.

Останні роки життя брати провели в Берліні. 16 грудня 1859 року Вільгельм Грімм помер від паралічу легенів, спровокованого фурункулом на спині. Якоб до кінця життя працював над словником, продовжуючи допомагати вдові Вільгельма і племінникам.

Він пережив брата лише на два роки, в черговий раз стримавши дану один одному обіцянку не розлучатися надовго.

Казкарів, знаменитих на весь світ, поховали на кладовищі Святого Матфія в Берліні.

Варто зауважити, що Німеччина не завжди пишалася спадщиною братів Грімм. Після Другої світової війни в Західній Німеччині плоди їхньої творчості впали в немилість. У післявоєнній країні існувала думка, що їх казки прищепили німецьким дітям неусвідомлену тягу до жорстокості. Дійшло до того, що в американській зоні окупації книги були вилучені з усіх бібліотек, а в британській – діяла заборона на друк нових екземплярів.

Від демонізації в 70-х роках спадщину братів Грімм позбавив американський психотерапевт австрійського походження Бруно Беттельгейм, який вивчив казки братів Грімм з точки зору психоаналізу і авторитетно заявив, що вони допомагають дітям орієнтуватися в світі, де є не тільки добро, але й зло, а також налаштовувати власний морально-етичний компас. На щастя, претензії до братів Грімм були зняті.

Список літератури:

Грімм, Брати. Казки / Б. Грімм; В. Гауф. – К.: Сім кольорів, 2017. – 48 с.

Грімм, Брати. Рапунцель: улюблені казки / Б. Грімм. – К.: Балтія-Друк, 2016. – 48 с.

Гримм, Б. Сказки / Б. Гримм. – М.: Правда, 1987. – 478 с.

Грімм, Брати. Три щасливці: улюблені казки / Б. Грімм. – К.: Балтія-Друк, 2016. – 48 с.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *