Хосе Марія Санчес-Сільва: до 110-річчя від дня народження іспанського письменника, журналіста, кінематографіста, лауреата Міжнародної премії імені Х. К. Андерсена (1968)

Хосе Марія Санчес-Сільва

11.11.1911 – 13. 01.2002

“Я не знайшов у житті більш важливого і гідного заняття, ніж освіта, виховання та поетичний розвиток дітей. Я впевнений, що відомий вислів “сherchez la femme” не є більш ключем до розуміння труднощів людського життя. “enfant” – “шукайте дитину”. Поетична мова, народжена любов’ю, прокладе шлях універсальній мові, і тоді кожен, незважаючи на національні та расові перепони, зрозуміє, що необхідно знищити хоча б рукотворне зло, що тяжіє над людством”.

(З промови під час вручення Санчес-Сільва премії Г.Х.Андерсена).

Хосе Марія Санчес-Сільва народився у Мадриді, у «літературній» родині. Батько його був журналістом, мати – поетесою, тож Хосе ріс серед книг і вже в  чотири роки досить швидко читав.

Він дуже любив слухати вечорами мамині казки, і особливо одну з них, де розповідалося про маленького хлопчика, котрий щодня ділився з Немовлям Христом своїм обідом.

Сім’я жила бідно, і Хосе теж доводилося працювати нарівні з дорослими. Він вступив до учнів до перукаря, але був такий малий, що навіть забирався на табуретку, щоб почистити пальто клієнта.

Хлопчику не виповнилося й десяти, коли померла мати.  Його батько, Хосе Марія Санчес Сільва, журналіст, близький до анархізму, писав для газети La Tierra. Батька хлопчик не бачив подовгу, часом Хосе  майже бродяжував. А незабаром батько і зовсім зник безвісти. Дитинство скінчилося.

Після багатьох поневірянь різними сирітськими притулками він потрапив нарешті до Мадридської школи Брауна і отримав призначення до бібліотеки. Хосе Марія заповнював картки, видавав книжки, зате й сам міг досхочу читати. Освоїв тут машинопис та стенографію і після закінчення школи влаштувався у ратушу секретарем.

На той час він уже почав пробувати сили в літературі і незабаром виграв конкурс на здобуття стипендії, щоб навчатися журналістиці. Як журналіст навчався у школі El Debate. У 1933 і 1934 роках він подорожував Францією, Кубою, Мексикою та США.

У 1934 році Санчес Сільва опублікував свою першу книгу «Чоловік у шарфі». Під час Громадянської війни він залишався в республіканській зоні, в Мадриді, співпрацюючи з підпільними організаціями доти, коли франкістські війська не увійшли до міста. У 1937 році він приєднався до FET (традиціоналістська іспанська фаланга, єдина партія Франко). Після Громадянської війни , з 1939-го року він почав працювати журналістом у газеті Arriba, де став заступником редактора, а також співпрацював з газетою Pueblo. Пізніше Санчес-Сільва редагував журнал «Сі» і отримав премію імені Франсіско де Салеса.

Згодом були й інші престижні літературні та журналістські премії. Він писав казки та оповідання, п’єси, сценарії для кінофільмів.У 1943 році він отримав Національну премію з літератури, яку розділив із Семюелем Росом, а в 1945 році — Національну премію з журналістики. У 1946 році він знов подорожував Італією.

Хосе Марія Санчес-Сільва був одружився з Кармен Дельгадо Гарсія-Моралес, з якою мав шестеро дітей: чотирьох дочок і двох хлопчиків.

Після серії оповідань, які залишилися непоміченими, в 1952 році він опублікував книгу, яка принесла йому світову популярність, – «Марселіно, Хліб і Вино», одну з найкращих книг XX століття, сюжет якої склався, мабуть, за тією самою казкою, яку розповідала йому мама років тридцять тому.

«Моя історія — вона коротенька зовсім. Батьків у мене не було, і ченці мене підібрали, коли я маленький був, і вигодували молоком старої кози та кашками, які варив мені брат Кашка, і мені п’ять із половиною років… і мами не маю. А які вони, мами?»

Так сталося, що й друзів у Марселіно немає. Просто тому, що поряд немає інших дітей. Зате ченці, які прихистили маленького підкидька, дозволяють йому майже все, — хіба що на горище по старих рипучих сходах залазити не можна. Чи все ж таки можна, якщо ніхто не бачить, а зазирнути туди, ну дуже хочеться?.. Так Марселіно й зробив, і несподівано зустрів там Друга на все життя — і на землі, і у вічності. Хлопчик-сирота встановлює особливі дружні стосунки з образом Христа, якому він допомагає кілька разів хлібом та вином (звідси й назва твору). Найбільше бажання маленького сироти – зустріти свою матір, диво, яким Христос може віддячити Марселіно  за його доброту і щедрість.

Зворушлива історія обійшла весь світ завдяки численним перекладам різними мовами, а Марселіно вже став невід’ємною точкою відліку в іспанській дитячій літературі.

Ця книга рідкісної літературної якості, перевидана у різних країнах більше ста разів, отримала в 1968 році Золоту медаль Ханса Крістіана Андерсена, найвищу нагороду в галузі дитячої літератури. Повість про Марселіно неодноразово екранізувалася, проте найвдалішим виявився перший фільм, знятий у 1955 році режисером Ладіслао Вайда за сценарієм автора та відзначений нагородами Канського та Берлінського кінофестивалів.

Цей фільм став одним із найбільших успіхів іспанського кіно на міжнародному рівні.

Письменник отримує Національну премію в галузі літератури у 1957 році.

Після публікації його першої дитячої книжки про Марселіно, він почав писати оповідання більш символічні, універсального звучання. Чотири книжки Санчес-Сільва присвятив темі сім’ї. Почав з образу матері в “Марселіно”, другою частиною стали “Historias menores” (“Маленькі оповідання”), третьою – “Aventura en el cielo” (“Пригоди в раю”). Образ батька описаний у четвертій частині – “Adan y el Se?or Dios” (“Адам і Бог”). В Іспанії легенда про Марселіно також відома, як “Піноккіо” в Італії або “Пітер Пен” в Англії. У трьох останніх книгах батьки Марселіно перебувають у раю. Письменнику  вдалося описати смерть у втішній і заспокійливій манері.

Трилогія «Маленький віслюк без пари» — про тварин. У ній Санчес-Сільва намагається пояснити дітям, що тварини не отримують жодних нагород, окрім доброго відношення та кохання. Тему тварин продовжено у творах «Великий малюк» та «Друге літо Ледіс». Для Санчеc-Сільва чари, що роблять життя цікавим, непередбачуваним і веселим, укладені в самій реальності. Ця ідея є основою наступної трилогії. Хлопчик, герой першої книги — «Прощавай, Жосефіна», має уявного друга — кита. Дорослий хлопчик розлучається з дитинством і Жосефіною — китом. Друга книга — «Життя у дзеркалі» — розповідає історію дівчинки, яка прожила три сни у задзеркаллі.

За рідкісними винятками, головними темами Санчес-Сільва залишаються сім’я, стосунки між людьми, тварини; він використовує щось на кшталт «магічного реалізму», щоб сказати юним читачам головне про свою роботу, поезію, веселощі та правду. Його найважливіші книги – про людські стосунки, головна серед них – «Луїсо». Це роман про небезпечне життя дитини у сім’ї торгових моряків.

Згодом були опубліковані й інші його роботи: “Прімавера де папель” (1953), “Історії з моєї вулиці” (1954), “Байка про віслюка Нон” (1956) і “Роман Трес і піко” (1958), “Аделаїда”», «Чіхуахуа, що вкусив Ернана Кортеса», «Речі мишей і кроликів», «Інша музика», книга про подорожі «Жлоб у Лондоні» (1952) та ін.

На початку сімдесятих років Санчес-Сільва знайомить читачів з новим персонажем, з яким, не залишаючи дитячого жанру, він спробував внести певну сучасність у свої роботи («Леді та ФБР», «Леді в преріях», «Леді на орбіті», «Ладіс» , «Ладіс йде на захід»).

Три чудові винятки у творах Санчес-Сільва – “Cuentos de navidad”, “Різдвяні оповідання” для дітей, гумористична книжка для підлітків “Alrededor de las doce” (“Близько дванадцяти”) та казка “Colasin y Colas?n”, данина поваги Х. К.Андерсену, яким він захоплювався.

За свою журналістську діяльність Хосе Марія Санчес-Сільва був відзначений нагородами «Національна журналістика» або «Маріано де Кавіа».

Хосе Марія Санчес-Сільва був також автором біографічних нарисів: «Хуан де Арко» (1944) і, перш за все, похвальне зображення диктатора: «Франко … та людина» (1964), в якому Санчес-Сільва сфокусував біографічний об’єктив на його сім’ї та повсякденному житті. Пізніше він написав про Франко, як про військовослужбовця («Intimate Франко»).

У 1965 році Санчес-Сільва разом із Рафаелем Гарсіа Серрано  продюсував документальний фільм «Morir en España» режисера Маріано Озореса.

У 1997 році виходить белетризована біографія про дитинство та юність Ісуса Христа.

Помер Хосе Марія Санчес-Сільва у 2002 році у рідному Мадриді. Йому було дев’яносто. Він пройшов довгий шлях – шлях дуже популярного, а згодом і знаменитого письменника, талановитого та щирого. Писав книги про добро і зло, про милосердя, про життя і смерть, про кохання та людські взаємини, про необхідність дбайливого ставлення один до одного.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.