Якоб Грімм: до 235-річчя від дня народження німецького письменника-казкаря, вченого, філолога

Якоб Людвиг Карл Грімм

04.01.1785— 20.09.1863

– німецький філолог і міфолог, брат Вільгельма Грімма.

За походженням брати Грімм належали до так званого середнього класу.

Народилися вони в родині відомого адвоката Філіпа Грімма в Ганау. З самої ранньої юності їх пов’язувала міцна дружба, яка не переривався протягом усього їхнього життя. У 1796 році батько їх помер,  і лише завдяки щедрості своєї тітки з боку матері, брати Грімм змогли закінчити навчання, до якого дуже рано проявили блискучі здібності.

 Якоб Грімм спочатку навчався в Кассельскому ліцеї, потім вступив до Марбурзького університету. І хоча він з твердим наміром – за прикладом батька – вирішив вивчати юридичні науки, досить скоро зрозумів, що більше його цікавить філологія. У 1804 році, незабаром після закінчення університету, Якоб Грімм поїхав до Парижу, захоплений ідеєю збирання народних пісень, легенд і казок. Він став особистим бібліотекарем брата Наполеона Бонапарта, Жерома Бонапарта, тодішнього короля Вестфалії, в 1808 році. Король був дуже задоволений роботою молодого бібліотекаря, надавши Якобу повну свободу займатися науковою діяльністю. У 1812 році брати Грімм опублікували перший том своїх знаменитих «Дитячих і сімейних казок», три роки по тому з’явився другий том; в ці два томи увійшло 200 народних казок і 10 так званих «дитячих легенд». Через два роки після публікації «Казок» брати Грімм випустили збірник «Німецькі перекази» в двох томах.

Після закінчення війни з Францією, в 1815 році, Якоб Грімм був посланий разом з представником Кассельского курфюрства на Віденський конгрес. Але перспективи стати дипломатом були для нього перешкодою до занять наукою. У 1816 році він залишає службу, відхиляє запропоновану йому професуру разом з великими окладами в Бонні і вважає за краще всьому скромне місце бібліотекаря в Касселі, де його брат вже з 1814 року працював секретарем. Аж до 1820 року брати займалися різними філологічними дослідженнями.

У 1830 році Якоб Грімм був запрошений до Геттінгену як професор німецької літератури і старший бібліотекар при Геттінскому університеті. Вільгельм вступив туди ж молодшим бібліотекарем і в 1831 році був зведений в екстраординарні, а в 1835 році – в ординарні професори. Якоб з братом стають членами гуртка гейдельбергских романтиків, до складу якого входили перші світила сучасної їм німецької науки. Члени гуртка ставили за мету відродження громадського і наукового інтересу до народної культури Німеччини та її фольклору.

Опубліковані братами Грімм книги з історії та граматики німецької мови стали стимулом до оформлення германістики та лінгвістики в самостійну наукову дисципліну. «Німецька міфологія» (1835) і понині вважається класичною працею з порівняльної міфології (Брати Грімм – основоположники так званої «міфологічної школи» в фольклористиці; до цієї школи належали, зокрема, Фрідріх Шеллінг і брати Шлегель).

Але новий король Ернст-Август, прийшовши до влади, негайно звільнив  і вислав зГанновера тих професорів, які висловили своє невдоволення його реформами. За них заступилася громадська думка Німеччини, а два великих книговидавця (Реймер і Гірцель) звернулися до них з пропозицією скласти німецький словник на самій широкій науковій основі.

У 1840 році прусський кронпринц Фрідріх-Вільгельм запросив їх до Берліна, де вони були обрані в члени Берлінської Академії Наук і в якості академіків отримали право на викладання в Берлінському університеті. Останні роки життя вони присвятили, головним чином, читанню лекцій і наукових досліджень, зробивши в 1852 році неймовірну за своїм обсягом та складністю працю по складанню словника німецької мови. На одні лише підготовчі роботи пішло 14 років, і в 1852 році вийшов перший том (брати довели складання словника до слова Frucht). Основний тягар цієї роботи виніс на собі Якоб Грімм, який відрізнявся більш міцним здоров’ям і феноменальною працездатністю. Словник виходив друком невеликими випусками, які потім об’єднувалися в величезні томи. Словникові статті в ньому включають в собі найрізноманітнішу, якщо не сказати – вичерпну інформацію про слова. До сих пір «Словник німецької мови» братів Грімм вважається унікальним виданням, що не має собі рівних в історії світової лексикографії. Він багато разів перевидавався і перероблявся з урахуванням змін, що відбуваються в мові. Його остання редакція вийшла, як уже було сказано, в 1961 році і мала обсяг в 32 томи, що включали в собі 350 тисяч слів. «Німецький словник», всупереч назві, це фактично порівняльно-історичний словник усіх германських мов. Роботу з його створення продовжували різні групи вчених. Завершений він був лише в 1970-і роки.

В історію мовознавства Якоб Грімм увійшов насамперед як автор чотиритомної «Німецької граматики». Перший том її присвячений морфології і фонетиці, другий – переважно морфології, третій – словотвору і четвертий – синтаксису. В основі даного дослідження лежить порівняння на історичній основі всіх германських мов, що охоплює величезний матеріал, починаючи з перших писемних пам’яток.

Порівняльно-історичний метод розкриття витоків національної культури і національного духу, розроблений Якобом Гріммом, дозволив включити в німецьку філологію лінгвістику, історію німецьких племен і народів, їх етнографію, побут, звичаї, джерелознавство та історіографію, розвідку та видання всіляких пам’ятників вітчизняної словесності. Брати включили сюди також німецьку та порівняльну міфологію, різноманітні області фольклору. Вони розшукали, видали, перевели і прокоментували багато пам’ятників германських, романських, скандинавських і кельтських старожитностей ( «Пісня про Хільдебрандт», «Німецькі перекази», «Перекази про ірландських ельфів», «Давньодатскі героїчні пісні» і багато іншого).

 І так безперервно – одну працю за іншою, аж до самої їх смерті. Можливо, щось в їх наукових дослідженнях здасться тепер спірним і не вільним від певної тенденційності. Але, за словами Вільгельма Шерера, «той імпульс, який виходив від них, і ті нові цілі, які вони вказали, тепер стали невід’ємними від процесу розвитку науки, і кожен новий його паросток несе в собі його частку».

Вільгельм помер в Касселі 16 грудня 1859 року, а Якоб – в Берліні 20 вересня 1863 року.

Діяльність братів Грімм – Вільгельма і Якоба – була величезною і різнобічною, вона охоплювала багато, здавалося б, чужих одну одній областей – скандинавську міфологію та історію права, збирання творів німецького фольклору та складання історичного словника німецької мови, і багато, багато іншого. Життя Якоба Грімма являє собою безперервну натхненну працю і одержимий науковий пошук, результати якого дають нам підстави називати його «батьком німецької філології».

Список літератури:

Грімм, В.  Казки / Якоб Грімм, Вільгельм Грімм; Вільгельм Гауф. – К.: Сім кольорів, 2017. – 48 с.

Грімм, В.  Рапунцель: улюблені казки / Якоб Грімм, Вільгельм Грімм. – К.: Балтія-Друк, 2016. – 48 с.

Гримм, В. Сказки / Вильгельм Гримм, Якоб Гримм. – М.: Правда, 1987. – 478 с.

Грімм, В.  Три щасливці: улюблені казки / Якоб Грімм, Вільгельм Грімм. – К.: Балтія-Друк, 2016. – 48 с.