Архип Юхимович
Тесленко
02.03.1882 – 28.06.1911
Архип Тесленко народився в селі Харківці Лохвицького повіту на Полтавщині в селянській родині підписаря. Батько, Юхим Якимович, був інвалідом і не міг виконувати важкої селянської роботи; знав трохи грамоти, напам’ять часословець і переказував щосвята людям. Мати, Явдоха Сидорівна Строй, – жінка лагідна, добра, наділена природним розумом і вмінням цікаво, образно розповідати; знала безліч казок, приповідок, пісень. Довго наймитувала в поміщицьких економіях. Успадкувавши невеличкий шматок землі, клуню і садок, оселилася в с. Харківцях – найкращому в повіті селі.
Малий Тесленко виявив неабиякий хист до науки і до красного письменства під час навчання у Харківецькій церковно-приходській школі. Під впливом маминих пісень і казок він складає байки про однокласників. Архип продовжує навчання в місцевій церковно-вчительській школі, готуючи себе до педагогічної діяльності, постійно займається самоосвітою.
Читає багато, переважно, релігійну літературу. Коли не все в ній було йому зрозуміло, звертався до своїх наставників. Та замість відповіді чорносотенець-законоучитель виключає хлопця зі школи (1898) за «вільнодумство» і «безбожність».
З 1897-го почалося трудове життя юнака; спочатку на поденщині у сільських багатіїв, а потім «писарчуком» у волосному управлінні в Лохвиці. Майже чотири роки Архип Тесленко прожив у Лохвиці, працюючи у нотаріальній конторі.
Архип Тесленко почав писати поезії російською мовою 1902-го, потім продовжив українською.
Згодом А. Тесленко захоплюється театром, пробує свої сили в драматургії. Під упливом «Вечорів на хуторі біля Диканьки» М. Гоголя Тесленко пише етнографічно-побутовий нарис «Ночь на Ивана Купала в с. Харьковцах» і лірико-публіцистичний роздум «На досветках» (1902). Тесленко організовує аматорський гурток у Харківцях. На п
очатку липня 1903 року він просить дозволу в комісії з організації народних
розваг при Народному домі на постановку вистави «Невольник» М. Кропивницького. Кошти від вистави пішли на користь погорільців із Харківців. Вистава відбулася 17 серпня і мала великий успіх, значною мірою блискучій грі А. Тесленка у головній ролі сліпого Степана.
Перші оповідання, написані 1904 року, були надруковані 1906-го року в журналі «Нова Громада» і газетах «Громадська думка» та «Рада». Пізніше Тесленко друкував оповідання
і дописи з селянського життя також у газеті «Село» та часописі «Світло».
Під впливом драматургії І. Карпенка-Карого, М. Кропивницького Тесленко пише для Харківецького аматорського театру п’єсу «Горобина ніч» (втрачену згодом) і «Не стоїть жить». Останню він посилає на суд М. Кропивницькому. Кропивницький, як свідчить лист-відповідь, відзначивши талант Тесленка, вказав на прорахунки п’єси початкуючого драматурга. У 1905-му році Архип Тесленко вступив до революційної організ
ації «Селянська спілка». Цього ж року за участь у селянських заворушеннях був заарештований, наступного (1906-го) заарештований удруге і засланий спочатку на Вологодщину, а потім у Вятську губернію. Перехворів тифом у Бутирці, слабого й
немічного погнали пішки етапом до Вятської губернії, куди він прибув 25 грудня 1908 року , а на наступний день того ж року закінчувався строк його заслання.
Низк
а оповідань Тесленка — «За пашпортом», «Хуторяночка», «Радощі», «Наука», «Школяр» (усі 1906) — присвячена зображенню нужденного і безправного життя українського селянства за царату. Тематично близькі до названих автобіографічні оповідання «Немає м
атусі», «Поганяй до ями!» (1910), «Що б з мене було» (1911); теж на власному досвіді написані тюремні оповідання «На чужині», «В тюрмі» (1910). Одним з найкращих творів Тесленка є повість «Страчене життя» (1910), в якій на тлі життя бідної селянської родини показана доля дівчини-вчительки, доведеної умовами жорстокої дійсності до самогубства.
Протягом осені 1909 та весни 1910 років письменник публікує статті, в яких рішуче заперечує антинародні дії царизму, до кінця залишаючись вірним демократичним ідеалам. З вересня по травень 1910 року у київських газетах публікувались дописи А. Тесленка (під псевдонімом «Селянин»): «Демократи», «На селі», «Тюрма», «Грабіж», «Малюнок 
селянського життя», «Комета», «Скрутне становище» і три кореспонденції під одним заголовком «С. Харківці, Лохвицького повіту (на Полтавщині)». І в публіцистиці Тесленко залишається художником.
На початку січня 1910 року померла мати письменника – єдина опора і порадниця знемагаючому від туберкульозу письменника. Тепер Тесленкові потрібно було щодня думати, як жити. З листів письменника до М. Грінченко постає гнітюча картина фізичних і моральних страждань в останні місяці життя.
Смертельно хворий Тесленко живе з калікою-батьком у холодній хаті не тільки без ліків, а інколи й без шматка хліба. На прохання Грінченків записує весільний обряд («Харківецьке весілля»), місцеві ліричні пісні, колядки, щедрівки, новорічні «посівальні» побажання, петрівчані пісні. На жаль, ці записи десь загубилися.
Знесилений, розбитий морально і фізично, він переносить свій настрій і на художні твори: «Поганяй до ями!», «Немає матусі», «Прощай, життя!», «В тюрмі», «На чужині», «В пазурях у людини», опублікованих у київських періодичних виданнях, переважно в «Раді». Та здоров’я його підірване, організм виснажений до останньої межі. 28 червня 1911 року на 29-му році життя Архип Тесленко помер від туберкульозу. Похований у с. Харківцях.
Архип Тесленко – один з найбільш оригінальних письменників початку XX ст., який у 
Критика своєчасно помітила визначний талант Архипа Тесленка і живу мову його розповіді, в якій відчуваються традиції української класики (зокрема Марка Вовчка) з елементами імпресіонізму; тюремні й деякі інші оповідання Тесленка мовою і манерою розповіді близькі до ранніх оповідань Володимира Винниченка.
Твори
Тесленка перевидавалися багато разів. Найповніші видання: «З книги життя» (1912, 1918, 1925), «Повне зібрання творів» (1928), «Твори» (1956) та ін.
Життю і творчості Архипа Тесленка присвячені повість Семена Сумного «Молодість Тесленка», роман Степана Процюка «Чорне яблуко».
Список літератури
Тесленко, А.Ю. Прозові твори. Драматичні твори. Вірші. Листи /А.Ю.Тесленко. – К.: Наук. Думка, 1988. – 480 с.
Тесленко, А.Ю. Страчене життя: Оповідання. Повість /А.Ю.Тесленко. – К.: Дніпро, 1981. – 239 с.
Тесленко, А.Ю. Школяр: прозові твори /А.Ю.Тесленко. – К.: Веселка, 1989. – 287 с.