Вільям Теккерей
18.07.1811 – 24.12.1863
“Світ – це дзеркало, і воно повертає кожному його власне зображення”.
(Вільям Теккерей)
Вільям Мейкпис Теккерей народився в колоніальній Британській Індії, в Калькутті. Він був єдиною дитиною в сім’ї Річмонда Теккерея і Енн Бехер. У 1815 році батько хлопчика помер від лихоманки, і через рік мати відправила сина до Англії. Розлуку хлопчик переживав болісно. Мати переїхала в Англію через три роки, вийшовши заміж повторно. Незабаром хлопчика віддали на навчання в закриту школу Чартерхаус в Лондоні. Тут хлопчик подружився з Джоном Лічем, майбутнім карикатуристом.
З матір’ю
Через хворобу Вільям вступив до Трініті-коледж Кембриджа тільки у лютому 1829 року, де провчився всього один рік. Теккерей з дитинства славився серед товаришів своїми дотепними пародіями. Його поема «Тімбукту», надрукована в універсітетському журналі «The Snob», свідчила про безсумнівний сатиричний талант автора-початківця. Залишивши Кембридж, в 1830-му році він відправився в Париж і Веймар, де познайомився з Іоганном Вольфгангом фон Гете. Тут же Вільям навчався малюванню у англійського художника Річарда Бонінгтона, завдяки чому згодом мав можливість ілюструвати власні романи, передаючи характерні риси своїх героїв в карикатурному вигляді.
Досягнувши 21 року, Вільям отримав спадок від батька, який дуже швидко розтратив завдяки грі в карти, збитковим проджектам і краху індійських банків.
Під псевдонімом Теофіль Вагстаф Теккерей публікує книгу «Флора і Зефір» (1836), що являла собою серію карикатур на солістів балету Марію Тальоні і її партнера Альбера, які гастролювали в лондонському Королівському театрі в 1833 році.
Перший значущий твір письменника «Катерина», навіяний біографією англійського злодія і шахрая початку XVIII століття Джека Шеппарда, було опубліковано в журналі «The Fraser’s Magazine» під псевдонімом Айкі Соломонс, есквайр, молодший. Своїм твором Теккерей залишився незадоволений і більше не намагався його публікувати.
20 липня 1836 року Вільям Теккерей одружився з Ізабеллою Гетін Шоу. У сім’ї народилися троє дітей: Енн Ізабелла (1837-1919), Джейн (1839, померла у віці 8 місяців) і Гаррієт Меріен (1840-1875). Післяпологова депресія дружини привела до того, що в листопаді 1840-го її психічний стан значно погіршився, їй знадобився професійний догляд. 5 наступних років жінка провела в психіатричних клініках Парижа, потім за нею спостерігали доглядальниці.
У тому ж «The Fraser’s Magazine» виходить другий роман «Кар’єра Баррі Ліндона» (1844), пізніше перевиданий під назвою «Записки Баррі Ліндона, есквайра, писані ним самим». У центрі оповідання – дворянин-аферист з Ірландії, який намагається розбагатіти і увійти до кола вищого світу англійської аристократії.
Фільм «Баррі Ліндон», екранізований Стенлі Кубриком в 1975 році, став одним з кращих фільмів режисера: він удостоївся чотирьох нагород премії «Оскар».
У «The New Monthly Magazine» під псевдонімом Майкла Тітмарша Теккерей публікує «Книгу паризьких замальовок», а в 1843 році – «Книгу ірландських замальовок».
В сатиричному журналі “Панч” з’являються його «Записки сноба» (1848) і «Балади про полісменів Ікс».
Роман «Ярмарок марнославства» (1847-1848), який приніс Теккерею світову славу, занурює читача в епоху наполеонівських воєн. Сам автор назвав свій твір «романом без героя», проте в центрі оповідання знаходяться вихованки пансіону міс Пінкертон: Емілія Седлі і Ребека Шарп. Емілія – дівчина із забезпеченої сім’ї, чиста помислами і миловидна, але не наділена особливим розумом, а її подруга – безрідна дочка художника і танцівниці, яка готова йти по головах заради місця під сонцем. Теккерей представляє суспільство як ярмарок, на якому все купується і продається: цінності, любов, повага. Герої твору переживають тільки за своє життя і блага: чини, титули, матеріальне благополуччя для них важливіші, ніж загроза руйнування звичного державного ладу. Автор своїм романом примушує суспільство розкрити очі на власне невігластво і зарозумілість.
Роман екранізований понад 20 разів: німі і звукові фільми, радіопостановки, телесеріали.
За «Ярмарком марнославства» вийшли романи «Пенденніс» (1848-50), «Історія Генрі Есмонда» (1852) і «Ньюкоми» (1855).
Головний герой роману «Пенденніс» (1850) (інша назва «Історія Пенденніса, його удач і нещасть, його друзів і його найлютішого ворога»), Артур Пенденніс, сільський хлопець, відправляється в Лондон, щоб знайти місце в житті і суспільстві. На думку критиків, персонажі цього твору успадкували характери героїв «Ярмарку марнославства».
Роман «Історія Генрі Есмонда» (1852) письменник вважав своїм найкращим твором. На думку ж англійської письменниці Джордж Еліот, це – «найнезручніша книга, яку ви можете собі уявити»: протягом роману Генрі Есмонд домагається симпатії юної дівчини, а завершується твір одруженням на її матері.
У 1859 році історія отримала продовження в романі «Вірджинці».
На початку 1850-х років здоров’я Вільяма Теккерея погіршилося, він почав зловживати їжею і питвом, уславившись титулом «найбільшого літературного ненажери».
23 грудня 1863 року письменник переніс інсульт. Наступного ранку, 24 грудня, Теккерея знайшли мертвим.
Смерть 52-річного англійця стала несподіванкою. Похорон в Кенсінгтонських садах відвідали понад 7 тисяч осіб. Тіло письменника покоїться на Кенсальскому зеленому кладовищі, а в Вестмінстерському абатстві встановлено меморіальний бюст Теккерея, виліплений французьким скульптором Карло Марокетті.
Енн Ізабелла
Найвідомішою дочкою Вільяма стала Енн Ізабелла – яскрава представниця пізньої вікторіанської літератури, її спогади про батька – джерело цінної інформації. Молодша дочка письменника, Гаррієт, вийшла заміж за англійського історика сера Леслі Стівена.
Письменник Вільям Теккерей, відомий сучасникам завдяки сатиричному роману «Ярмарок марнославства», за 52 роки життя створив десятки романів і повістей, які викривають суспільство і владу. Він запам’ятався світу як «гостроязичний» художник слова. Письменник поглиблює реалізм і досягає епічності, даючи в своїх романах історію цілих сімей, виводячи персонажів за межі типовості, властивої однієї лише Англії.
У «Записках сноба» і «Із записок Жовтоплюша», що представляють собою дотепні карикатури на вище англійське суспільство, проявляється весь блиск сатиричного таланту Вільяма Теккерея.
Список літератури:
Теккерей, У. М. Собрание сочинений в 12-ти томах / Уильям Мейкпис Теккерей. – М.: Худож. лит., 1974.
Теккерей, У. М. Виргинцы: роман / Уильям Мейкпис Теккерей. – М.: Правда, 1991.
Теккерей, У. М. Ярмарка тщеславия: роман без героя / Уильям Мейкпис Теккерей. – М.: Худож. лит., 1983. – 734 с.: ил. – (Б-ка классики. Зарубеж. лит.)
Теккерей, У. М. Ярмарка тщеславия: роман без героя: [в 2-х т.] / Уильям Мейкпис Теккерей. – М.: Книга, 1986.
Теккерей, У. М. Ярмарка тщеславия: роман без героя: [в 2-х т.] / Уильям Мейкпис Теккерей. – М.: Правда, 1982.
Теккерей, У. М. Ярмарка тщеславия: роман без героя: [в 2-х т.] / Уильям Мейкпис Теккерей. – М.: Худож. лит., 1968. – 814 с. – (БВЛ. Сер. 2.Т.112)
Теккерей, В. М. Ярмарок суєти: роман без героя / Вільям Мейкпис Теккерей. – К.: Вища школа, 1983. – 621 с.
Теккерей, В. М. Ярмарок суєти: роман без героя / Вільям Мейкпис Теккерей. – Харків: Фоліо, 2003. – 397 с.
Уильям Мейкпис Теккерей: Творчество. Воспоминания. Библиографические разыскания: [сборник]. – М.: Кн.палата, 1989. – 487 с.: ил.