Ярослав Матей Франтишек Гашек
30.04.1883 – 03.01.1923
Гашек народився в Празі в сім’ї вчителя, який пізніше став банківським службовцем. Дитинство його пройшло в нужді. За участь в демонстрації він був виключений з гімназії, деякий час працював, потім навчався в торговій школі.
Ярослав не визнавав авторитетів і умовностей, тому він не затримувався ні в одному місці надовго. Він вів, переважно, богемний спосіб життя.
Літературну діяльність почав з 18-ти років в газетах і гумористичних журналах коротенькими, чеховського типу, розповідями, які він називав “гуморесками”. Уже в цих оповіданнях він нещадно висміює сімейний побут дрібного буржуа, “комерційний” шлюб, парламент, плутану і боязку політику чеської буржуазії і т. п.
З першою дружиною Ярмілою
На формування поглядів і стилю Гашека вплинули його подорожі по Чехії, Угорщині, Галичині, які входили до складу Австро-Угорщини, а також його зустрічі з анархістами, з якими він досить швидко розійшовся, зокрема, і для того, щоб укласти шлюб з дочкою скульптора Ярмілою Майеровою. Їх шлюб не був щасливим. Ярміла не хотіла миритися з постійними відлучками чоловіка, його вічними вечірками з друзями. Її батьки також наполягали на розлученні. 20 квітня 1912 року у пари народився син Ріхард, але в тому ж році вони розійшлися. Однак розлучення не було документально оформленим. Згодом Ярміла, яко довго відчувала в собі негативні емоції до колишнього чоловіка, оголосила синові, що його батько загинув.
Критичне ставлення до офіційної політики проявилося і в створенні пародійної Партії помірного прогресу в рамках закону, програма якої була написана за кухлем пива в трактирі.
Із сином
Перша світова війна перервала літературну діяльність Гашека. Його послали на фронт. Через деякий час Гашек потрапляє в Росію як полонений. Тут він бере активну участь в Жовтневій революції, вступає до комуністичної партії і в найважчі моменти громадянської війни працює в Сибіру (в політвідділі 5-ї армії Східного фронту). Після закінчення громадянської війни Гашек повертається до Праги і з цього часу віддається виключно 
літературній діяльності.
Літературна спадщина Гашека представлена величезною кількістю сатиричних та гумористичних оповідань, точне число яких до сих пір невідомо. Тільки одних псевдонімів у Гашека налічувалося понад сто!
Видавалися його розповіді, здебільшого, в журналах. Окремими збірками вийшло небагато, наприклад: «Турботи пана Тенкрата» (1912), «Супутник іноземців» (1913), «Моя торгівля собаками і інші гуморески» (1915). Між ними – книги «Бравий солдат Швейк та інші дивовижні історії» (1912). Герой, згаданий в назві книги, з’являється в наступний раз в сатиричному творі «Бравий Швейк у полоні» (1917), написаному в Росії.
За деякими відомостями, під час перебування в Росії (в Бугульмі) Ярослав зіграв весілля з місцевою телеграфісткою Гелей Бойковою, проте незабаром після весілля його дружина померла від тифу.
“Пригоди бравого солдата Швейка у світовій війні” відбили в своїх чотирьох томах нікчемність і безглузду жорстокість австрійської державної системи, яка насилу зв’язувала бюрократизмом “клаптикову” монархію в країні, яка нещадно розвалювалася. Війна ще яскравіше оголила соціальні та національні суперечності, ще гостріше виявила крадіжки чиновників, хабарництво, саботаж. До останнього, як засобу боротьби, і 
вдавалися пригноблені народності, які входили до тодішньої Австрійської імперії, особливо чехи.
Головна особа епопеї – бравий солдат Швейк – талановитий саботажник, що став тепер найулюбленішим в Чехословаччині героєм. Покликаний в війська, Швейк прикидається дурнем і виконує накази, які віддаються йому, з такою точністю, що призводить їх до абсурду. Перебільшуючи послух і підпорядкованість, він тим самим стає непридатним інструментом в руках своїх начальників. Якби армії всіх воюючих сторін складалися з таких Швейків, війна 
припинилася б сама собою. Ця забавно і розумно проведена тенденція епопеї робить її значним, а головне, виключно популярним твором, спрямованим проти мілітаризму. У формальному відношенні твір Гашека, написаний соковитою мовою, з домішкою солдатського жаргону і празького арго, побудований на чергуванні подій з солдатського життя головного героя, виклад яких переривається характерними відступами (спогади Швейка про те, що трапилося з ним раніше або приклади з його життєвого досвіду).
На час повернення Гашека в Прагу революційна хвиля пішла на спад. Проти Гашека озброїлася буржуазна преса. Він був змушений виїхати їз Праги в Ліпніце, де продовжував працювати над романом про Швейка.
Ще в 1919 році, мешкаючи в Уфі, він познайомився з працівницею друкарні, якою сам керував, Олександрою Гаврилівною Львовою. Гашек називав її «Шулінька». Їх шлюб був зареєстрований в Красноярську 15 травня 1920 року. Цей шлюб виявився дещо успішніше перших, і Шулінька залишалася з Ярославом до самої його смерті.
Не закінчивши роману (були написані тільки три томи і частина четвертого), Гашек помер. В його смерть довго не вірили, вважаючи цю новину черговим розіграшем.
Вже після смерті письменника Ярміла, перша дружина Гашека, заспокоївшись, писала в статті «Профіль мертвого друга»:
«Гашек був геній, і його твори народжувалися з раптових натхнень. Його творчість була незвичайною, оригінальною і живою. Він йшов власним кам’янистим шляхом і протоптував його, не звертаючи уваги на застережливі окрики … На таку людину потрібно дивитися під іншим кутом зору, ніж на людину пересічну. »
Гашек , який пережив війну, писав свою сатиру в ім’я життя і з любов’ю до життя.
На честь Ярослава Гашека названий астероїд 2734 Гашек.
На честь його найвідомішого персонажа названо астероїд 7896 Швейк.
У багатьох містах світу на честь Ярослава Гашека названі вулиці, а кількість пам’ятників Йозефу Швейку навіть перевищує кількість пам’ятників самому Гашекові. Як не дивно, але в самій Чехії немає жодного пам’ятника Швейкові, а перший пам’ятник письменнику з’явився тільки в жовтні 2005 року.
У світі існує кілька музеїв Ярослава Гашека. У 1966 році перший такий музей з’явився в Бугульмі. Музей в Ліпніце був створений онуком Гашека Ріхардом, який почав збирати колекцію після смерті батька, в 1980-х роках.
Список літератури:
Гашек, Я. Собрание сочинений: в 6-ти т. / Ярослав Гашек. – М.: Худож. лит., 1983.
Гашек, Я. Собрание сочинений: в 4-ти т. / Ярослав Гашек. – М.: Правда, 1985.
Гашек, Я. Твори: в 2-х т. / Ярослав Гашек. – К.: Дніпро, 1983.
Гашек, Я. Похождения бравого солдата Швейка во время мировой войны / Ярослав Гашек. – М.: Огиз, 1994.- 335 с. – (Б-ка «Огонёк»).
Гашек, Я. Пригоди бравого вояка Швейка: в 2-х т. / Ярослав Гашек. – К.: Дніпро, 1990.- 716 с.
Гашек, Я. Примеры из жизни: худож. публицистика / Ярослав Гашек. – М.: Прогресс, 1983.- 262 с.: ил.
Гашек, Я. Рассказы и фельетоны / Ярослав Гашек. – Прага: Лидове накладательстви, 1982. – 248 с.