Алан Александр Мілн
18.01.1882 – 31.12.1956
Англійський письменник, шотландець за походженням, Алан Александр Мілн провів своє дитинство в Лондоні. Він навчався в невеликій приватній школі, власником якої був його батько, Джон Мілн. Одним з його вчителів в 1889-1890 рр. був Герберт Уеллс. Потім він вступив до Вестмінстерської школи . Мілн ріс в сім’ї, де дітей заохочували до творчості, з юних років складав кумедні вірші, виявляв здібності до точних наук і поступив в Трініті-коледж в Кембриджі на математичне відділення, де з 1900 по 1903 р. вивчав математику. Будучи студентом, він писав замітки в студентську газету «Grant». Зазвичай він писав разом зі своїм братом Кеннетом, і вони підписували замітки ім’ям АКМ.
Будучи переконаним пацифістом, Мілн був призваний до лав Королівської армії і служив у Франції, брав участь у Першій світовій війні як офіцер британської армії, він працював на MI7 – пропагандистський підрозділ британської розвідки. Пізніше він написав книгу «Світ з честю», в якій засуджував війну.
Мілн багато років присвятив роботі в редакції англійського гумористичного журналу Punch і став асистентом редактора. У 1913 р. він одружився на Дафні де Селінкурт, хрещениці редактора журналу Оуена Сімена (який, як стверджують, був психологічним прототипом Іа, і в 1920 р. народився його єдиний син Крістофер Робін. На той час Мілн встиг побувати на війні, написати кілька кумедних п’єс, одна з яких – «Містер Пім пройшов» – мала успіх.
Саме завдяки народженню сина Крістофера Робіна і з’явилися історії про “ведмедя з тирсою в голові”. Героями цих історій стали іграшки хлопчика і він сам. Всього Алан Александр Мілн написав дві книги про пригоди Вінні-Пуха – «Вінні-Пух», що вийшла в 1926 р., і «Будинок на Пуховому узліссі», яка побачила світ у 1928 р. Обидві книги автор присвятив своїй дружині і матері свого сина Дафні де Селенкурт.
Кожна з книг складається з 10 глав, кожна з яких, в свою чергу, являє собою окрему закінчену історію. Крім того, Вінні-Пух фігурує і в двох книгах дитячих віршів Мілна, випущених в 1924 і 1927 рр.
Офіційна дата народження Вінні-Пуха – 21 серпня 1921р., тобто день, коли Крістоферу Робіну Мілну виповнився рік. У цей день Мілн подарував синові плюшевого ведмедя (який, правда, отримав ім’я Пуха тільки через чотири роки).
Історія імені Вінні-Пуха досить докладно описана в книзі Мілна. Проте, про ведмедицю Вінніпег, що дала усіма улюбленому ведмежаті першу частину імені, слід сказати особливо. Ведмедиця, яка містилася в зоопарку Лондона на початку 1920-х років, до цього була живим символом Канадського армійського ветеринарного корпусу, який базувався в околицях Вінніпега. В армію Вінніпег потрапила ведмежатком, коли 27-річний полковий ветеринар лейтенант Гарі Колборн викупив її за 20 доларів.
У Першу Світову війну разом зі своїм підрозділом Вінніпег опинилася в Лондоні, проте на поле бою її, звичайно, ніхто не відправив – звіра залишили в Лондонському зоопарку. Ведмедиця так полюбилася англійської дітлахам, що Вінніпег залишили в Лондоні і після війни. У 1924 р. Алан Александр Мілн вперше привів свого сина Крістофера Робіна подивитися на Вінніпег. Ведмедиця так сподобалася хлопчикові, що в той же день його плюшевий ведмідь отримав ім’я Вінні.
Казки про Вінні-Пуха та його друзів Мілн розповідав синові на ніч. Героями цих історій стали іграшки хлопчика і він сам. Мілн ніколи не читав власних оповідань про Вінні-Пуха своєму синові, Крістоферу Робіну, вважаючи за краще виховувати його на творах письменника Вудхауза, улюбленого самим Аланом, і Крістофер вперше прочитав вірші і розповіді про ведмедика Пуха тільки через 60 років після їх першої появи.
Книги Алана Александра Мілна виросли з усних історій, які письменник розповідав
синові. При цьому більшість персонажів і місць дії в історіях про Вінні-Пуха – справжні.
Всім відомий Стоакровий, або Чудовий, ліс насправді був 500-акровим лісом Ешдаун поблизу купленої в 1925 р. родиною Мілнів ферми Кочфорд в графстві Східний Сассекс. У книзі про Вінні-Пуха можна прочитати цілком реалістичний опис лісу, в якому дійсно любив грати реальний Крістофер Робін Мілн.
П’ятачок насправді був іграшкою Крістофера Робіна, подарованої йому сусідами, а ослик Іа-Іа, як і сам Вінні, був подарований батьками. Ця іграшка була позбавлена хвоста самим Крістофером Робіном в процесі ігор, що і послужило приводом для Мілна-старшого зробити ослика самим похмурим і похнюпливим героєм.
Кенга з Ру і Тигра, які в оповіданнях про Вінні-Пуха з’являються дещо пізніше, були куплені батьками Крістоферу Робіну вже спеціально, щоб урізноманітнити історії.
Єдиними, кого у Крістофера Робіна не було, були Сова і Кролик, саме тому вони в історіях постають як реальні звірі, а не іграшки.
Перші, вони і стали класичними для англійців, ілюстрації до книг про Вінні-Пуха створив художник Ернест Шепард, колишній колега Мілна по журналу «Панч» і його армійський товариш по службі в роки Першої Світової війни.
Цікаво, що Крістофера Робіна Шепард малював з реального сина Мілна, а ось прообразом Вінні-Пуха став плюшевий ведмідь сина художника.
Шепарда, як і Мілна-старшого, незабаром спіткало розчарування – шалена популярність ведмедика затьмарила всі його інші роботи.
Іграшки Крістофера Робіна, що стали прототипами героїв книги (крім Крихітки Ру, який не
зберігся), з 1947р. знаходяться в США (віддані туди Мілном-батьком на виставку, а після його смерті придбані видавництвом «Даттон»), до 1969 р. зберігалися у видавництві, а в даний час виставлені в Нью-Йоркській публічній бібліотеці. Багато британців вважають, що ця найважливіша частина культурної спадщини країни повинна повернутися на батьківщину. Питання про реституцію іграшок піднімалося навіть в британському Парламенті (1998 р.).
Популярність Вінні-Пуха в світі не знає кордонів: в Польщі, як мінімум в трьох містах, вулиці названі його ім’ям, а образ плюшевого ведмедика відображений на марках, як мінімум, 18 країн світу. У 1958 р. книга про Вінні-Пуха була переведена на латинську мову, а в 1982 р. композитор Ольга Петрова на основі сюжету Мілна написала оперу про Вінні-Пуха.
У 1981 році 61-річний Крістофер Робін Мілн відкрив пам’ятник своїй подрузі, ведмедиці Вінніпег, в Лондонському зоопарку.
Алан Александр Мілн до появи книг про Вінні-Пуха співпрацював з англійським гумористичним журналом “Панч”, і вважався досить відомим драматургом, який писав серйозні п’єси для дорослих. Однак після Вінні-Пуха Мілна стали сприймати виключно як дитячого письменника, що сам автор вважав образливим і несправедливим. Однак нічого вдіяти з цим Мілн-старший не зміг – сьогодні з його творчої спадщини відомий тільки Вінні-Пух.
Критики розглядали інші роботи Мілна в контексті його дитячих книг. Коли письменник повернувся до романів в 1930-1940-х роках, читачі ігнорували його, а критики використовували відсилання до дитячих книг, щоб якомога болючіше його вколоти. Сам Мілн скаржився, що критики, які починають рецензію із згадки про Вінні Пуха, при цьому неминуче лають нові роботи, ставлення до яких у них склалося ще до прочитання. До кінця життя тираж дитячих книг Мілна склав 7 мільйонів копій, а його книги для дорослих не перевидавалися.
У 1952 році письменник переніс невдалу операцію на мозку і останні 4 роки життя був інвалідом. Помер Мілн в Хартфілді 31 січня 1956 року.
Список літератури:
Милн, А. Винни-Пух и Все-Все-Все: любимые сказки / А.Милн. – Донецк: ИД Эврика, 2010. – 192 с.
Мілн, А. Вінні-Пух: повна збірка казок і віршів /А.Мілн. – К.: КМ-Букс, 2020. – 416 с.
Милн, А.А. Винни-Пух: на англ.яз./ А.А.Милн. – М.: Радуга, 1988.- 448 с.
не плохо но много