Анрі де Тулуз-Лотрек
24.11.1864 – 09.09.1901
Анрі народився в аристократичній родині. Перші роки життя художника пройшли в сімейному маєтку в місті Альбі.
Альбі
Батько, граф Альфонс Шарль де Тулуз-Лотрек-Монфа і мати, графиня Адель Тап’є де Селейран, розлучилися незабаром після смерті молодшого сина Рішара в 1868 р.. Після розлучення батьків Анрі жив в маєтку Шато-дю-Боск і в маєтку Селейранов недалеко від Нарбонна, де навчався верховій їзді, латині і грецькій мові. Після завершення Франко-прусської війни в 1871 р. Тулуз-Лотрек переселяється до Парижу – міста, яке змінить його життя, стане натхненням і сильно вплине на творчість художника. 
Завдяки ексцентричності свого батька, який любив розваги, Анрі з ранніх років познайомився з щорічним ярмарком і цирком. Враження, здобуті від подібного проведення часу, згодом стали основними в творчості художника.
Аристократичне походження Анрі, вірніше, бажання батьків будь-що-будь зберегти “благородство крові” призвело до великої трагедії. Бабусі Лотрека були рідними сестрами, батьки – двоюрідними …
Двічі переживши перелом шийки стегна, Анрі просто перестав рости. Будучи абсолютно здоровою людиною, Тулуз-Лотрек залишався маленьким, його зріст ніколи не перевищував 152 см.
Анрі де Тулуз-Лотрек протягом усього життя був близький з матір’ю, яка стала головною людиною в його житті, особливо після трагічних випадків, що підірвали здоров’я художника. Мати всіма силами намагалася вилікувати свого Анрі, але переломи були лише одним із проявів генетичного захворювання …
Фізичний дефект перекреслив мрії про військову кар’єру, заняття політикою. Анрі де Тулуз-Лотрек також він не міг бути присутнім на балах і виїжджати на полювання.
Крім того, ймовірність того, що Тулуз-Лотрек знайде собі гідну пару і зможе продовжити рід, сильно зменшилася.
Відповідно до уявлень суспільства про аристократію, Анрі де Тулуз-Лотрек повинен був перетворитися на відлюдника і звести до мінімуму спілкування з оточуючим світом. Але граф Анрі не змирився з труднощами.
Батьки Анрі були освіченими людьми і непогано малювали. У родинному будинку Лотреків знаходилося багато всякого різного живопису, малюнків і начерків, а малювання було улюбленою розвагою у часи дозвілля.
У друзях у Альфонса Лотрека також значився художник Рене Пренсто, у якого батько і син частенько брали уроки. Саме Рене Пренсто першим помітив талант Анрі де Тулуз-Лотрека і навчив його майстерності швидкого начерку, малюванню натури в русі.
Малюванням хлопчик захопився під час хвороби, коли через переломи не міг ходити. Кістки зрослися, але захоплення ставало дедалі важливішим для юного аристократа. Сам художник говорив: «дивно, будь мої ноги трохи довше, я ніколи не став би малювати». Тоді він писав в основному своє оточення: тварин, природу і рідних.
Навчання не було систематичним і глибоким. Анрі переходив від одного вчителя до іншого до тих пір, поки не відчув себе впевнено в живопису. Його надихала творчість імпресіоністів і постімпресіоністів, особливо, творчість Поля Сезанна, Едгара Дега і японські гравюри.
Тулуз-Лотрек говорив, що, якби не травми, він би з задоволенням став хірургом або спортсменом. В його студії була стояла машина для веслування, на якій Анрі де Тулуз-Лотрек любив вправлятися. Однак єдиним доступним видом спорту було плавання.
Свій маленький зріст художник компенсував приголомшливим почуттям гумору: Тулуз-Лотрек був приємним співрозмовником, а кажучи про свій недуг, часто вдавався до самоіронії.
Мулен-Руж
Невдачі в коханні сильно впливали на характер Тулуз-Лотрека. Всі його романи закінчувалися повним фіаско. І тільки серед жінок легкої поведінки на Пляс Пігаль він знаходив розуміння і співчуття. Повії обожнювали Анрі, тому що художник був добрий, ніжний, дотепний, ввічливий та бачив в повіях не стільки повій, скільки просто жінок.
Поступово улюбленим місцем Анрі став Монмартр, який в кінці XIX століття був районом досить неоднозначним. Серед циркових артистів, художників, завсідників численних кафе, повій і сутенерів, Анрі відчув себе вільніше, впевненіше, гармонійніше. Тут ніхто не звертав увагу на його фізичну недосконалість, з ним спілкувалися на рівних, а його аристократичне походження нікого не цікавило.
Митець жив на повну котушку, намагаючись блиском Монмартра, малюванням і алкоголем заглушити розчарування в собі і душевний біль через свій фізичний дефект. Тулуз-Лотрек прославився як відомий поціновувач алкоголю, він популяризував коктейлі. Лотрекові 
приписують винахід коктейлю «Землетрус», в якому коньяк навпіл змішується з абсентом, хоча така суміш була відома і до Лотрека.
Тулуз-Лотрек одним з перших всерйоз зайнявся літографіей. Активна творча діяльність в малюванні афіш та рекламних плакатів, написання картин, створення гравюр і графічних робіт поглинули його повністю. Натхненниками Лотрека стали мешканці Монмартра. Часто малював повій і життя монмартрських кабаре, вів відповідний спосіб життя.
Картини Лотрека, правда, не особливо користувалися популярністю, до тих пір, поки Жозеф Оллер не вирішив відкрити “Мулен Руж”. Справжня слава Лотрека, як художника, почалася саме з плакату цього кабаре.
Іветта Гільбер
Стиль Анрі, з його лаконічністю, яскравістю і тонким психологізмом, як не можна більш підходив для графічного плакату. Після афіш Лотрека в Мулен Руж повалили натовпи народу, а самого художника знало не менша кількість людей, ніж приму кабаре – Ла Гулю. Можна сказати, що своїм успіхом «Мулен Руж» зобов’язаний не в останню чергу саме Лотрекові. Анрі навіть виділили окремий столик в цьому кабаре, куди не могли сідати інші відвідувачі.
Моделями його були танцівниці «Мулен Руж» Луїза Вебер (Ла Гулю) і Жанна Авріль, клоунесса Ша-У-Као, поет і театральний діяч Арістід Брюан, танцюрист Валентин Безкостний, співачка Іветта Гільбер.
Марселла Лендер
За своє творче життя, а воно становило менше 20 років, Тулуз-Лотрек створив 737 картин, 275 акварелей, 363 гравюри і плаката, 5084 малюнків, кілька керамік і вітражів.
Критика вельми прохолодно ставилася до творчості майстра. Його новаторські прийоми, незвичайний, небачений до цього колорит і сильний вплив японського мистецтва, які можна побачити в будь-якій з більш, ніж тисячі робіт автора, здавалися європейським мистецтвознавцям “порожньою витівкою і бажанням отримати дешевий ефект новизни”. Незважаючи на велику кількість замовлень, Тулуз-Лотрек лише після смерті отримав визнання офіційного мистецтва, а його роботи послужили відправною точкою для живопису “арт нуво”.
Хоча художник постійно знаходився в оточенні приятелів, товаришів по чарці і повій, в глибині душі він залишався самотнім і щосили прагнув витіснити похмурі думки алкоголем.
У лютому 1899 р. після чергового нападу білої гарячки Лотрека відправили на два місяці в психіатричну клініку. Здоров’я Анрі вже було підірвано – він заразився на сифіліс від рудоволосої Троянди, постійної відвідувачки «Елізе-Монмартр».
Після лікування Лотрек відправився на атлантичне узбережжя і в квітні 1901 р. повернувся до Парижа – змарнілий і зовсім ослаблений.
Нездоровий спосіб життя продовжував підточувати Лотрека. Через два місяці організм став не витримувати, і він знову покинув Париж. Інсульт, що трапився в серпні, паралізував половину тіла. Анрі здався і попросив матір забрати його до себе в замок неподалік від Бордо. У цьому замку, на руках у матері, він помер 9 вересня. Анрі де Тулуз-Лотреку було 36 років.
Список литературы:
Великие художники. Том 44. Анри Тулуз-Лотрек. –К.: Видавничій дім «Комсомольська правда», 2011. – 48 с.:ил. – (Сер. «Великі художники»).
Грутрой, Г. Анри де Тулуз-Лотрек / Герард Грутрой. – М.: «Белфаксиздатгрупп», русская версия, 1997. – 128 с.: ил.
Перрюшо, А. Жизнь Тулуз-Лотрека / А. Перрюшо. — М.: Радуга, 1990. — 284 с.