Бенджамін Спок
02.05.1903 – 15.03.1998
«Поважайте дітей, адже вони люди і теж гідні поваги.»
Б.Спок
Майбутній лікар народився в місті Нью-Хейвен (Коннектикут) в сім’ї успішного адвоката нідерландського походження Іва Спока і домогосподарки Мілдред Луїзи Спок. У сім’ї 
було шестеро дітей . Батько був не особливо товариським, а мати виховувала дітей в строгості – за будь-яку провину вона могла відправити в кут і ніколи не шкодувала. Сам Спок писав: “У дитинстві я боявся батьків. Та й не тільки в дитинстві, але і в юності. Навчившись боятися їх, я боявся всіх: вчителів, поліцейських, собак”.
До закінчення школи Бенджамен беззаперечно підкорявся матері. Самостійне життя почалося для нього тільки після того, як він 
вступив на навчання в Йельську медичну школу. Тут він не тільки виріс до шести з гаком футів, а й став олімпійським чемпіоном у складі Єльського гребного екіпажу на Іграх 1924 року в Парижі.
У 1927-му студент-медик, який подавав неабиякі надії, перевівся до медичного коледжу Колумбійського університету в Нью-Йорку і в 1928 році одружився зі студенткою Джейн Чейні, разом з якою прожив потім майже півстоліття і виховав двох синів.
Бенджамін працював дитячим лікарем в поліклініці, після чого відкрив приватну педіатричну практику, якою займався 11 років.
В результаті роботи Спок прийшов до висновку, що більшість батьківських скарг на 
здоров’я дитини пов’язано не з медичними проблемами, а скоріше, з психологічними, що підштовхнуло його до вивчення дитячої психології, під впливом ідей 3ігмунда Фрейда він пройшов курс дидактичного аналізу.
Ідеї лікаря базувалися на тому, що рішення дитячих проблем слід починати з батьківських труднощів.
14 липня 1946 року книга Бенджаміна Спока «Дитина та догляд за нею» сколихнула громадськість. Тираж книги не повинен був перевищити 10 тисяч примірників, але тільки за перший рік було продано 750 тисяч екземплярів, а пізніше книга була переведена на 42 мови.
Один з примірників щасливий автор тут же вручив матері і зітхнув з полегшенням, коли вона, ознайомившись з працею сина, процідила: “Що ж, Бені, тут є цілком розумні поради”. Похвала матері була для Бенджамена вищою нагородою і великою рідкістю – в родині Споків схвалення батьків заслуговували роками.
До Спока виховання дітей, дотримуючись американської педагогіки, мало чим відрізнялося від армійських статутів: американські батьки годували дітей строго п’ять разів на день з інтервалом у чотири години, їм категорично заборонялося зайвий раз цілувати 
дитину.
Спок запропонував радикальну зміну орієнтирів: «Ви знаєте набагато більше, ніж вам здається». Головною його заповіддю стала якраз відсутність усіляких заповідей: ніякого універсального рецепта виховання не існує, тому потрібно довіряти собі і власній інтуїції, а не посібникам педагогів. “Любіть вашу дитину такою, якою вона є, і забудьте про якості, яких у неї немає … Результат виховання залежить не від ступеня строгості або м’якості, а від ваших почуттів по відношенню до дитини і від тих життєвих принципів, які ви йому щепите “– ця порада молодого американського педіатра стала його життєвим кредо і основою педагогічної теорії.
Доктора Спока запросили працювати спочатку як консультанта з дитячої психіатрії, потім до Міннесотського університету, де він став ад’юнкт-професором, близько 4 років він був керівником відділення дитячої психіатрії в Пітсбурзькому університеті.
Після початку війни у В’єтнамі, дитячий лікар відразу приєднався до антивоєнного руху, що для респектабельного медика означало перетворитися в ізгоя. Незважаючи на це, він свідомо робить такий вибір, мотивуючи свій вчинок так: «Немає сенсу ростити дітей, щоб потім дозволити їм заживо згоріти». У 1968 році, в розпал антивоєнних виступів, Спок був визнаний винним в «злочинному потуранні ухиленню від служби в збройних силах». Йому погрожували 2 роки в’язниці, але апеляційний суд скасував вирок.
В останні десятиліття свого життя за тим, як його слово відгукнулося на практиці життя, доктор спостерігав з явним розчаруванням, а часом і з жахом: Спок виявив, що через його книги батьки впали в крайність, зрозуміли його постулати занадто буквально, в результаті чого дітям надавали повну свободу.
До 40 мільйонів дітей, народжених в 1950-1960-і роки, виховувалися «по Споку». Пізніше лікаря звинувачували в тому, що саме він винен у створенні покоління довговолосих хіпі, які виросли в атмосфері вседозволеності. Покоління, що виросло на його заповітах, почало сексуальну революцію, яка призвела до 
краху раніше непорушної американської сім’ї. Рівність статей вилилася в справжню війну між чоловіками і жінками за просування по службі, результатом чого стало повне забуття дітей батьками, постійно зайнятих на роботі.
Уже в другому, переробленому виданні своєї книги (1957) Спок зробив упор на батьківський авторитет у вихованні, а в третьому – акцентував увагу на дисципліні і 
розумних рамках поведінки, які для дитини повинні встановити батьки.
Головний парадокс в житті доктора Спока полягав у тому, що в своїх книгах він запропонував мільйонам батьків спосіб виховання дітей, прямо протилежний тому, дотримуючись якого, виховували його самого. Але від травматичного досвіду власного дитинства йому, схоже, так і не вдалося звільнитися. У колі своєї родини він поставав зовсім не таким, яким його уявляли мільйони шанувальників.
“Я ніколи не цілував своїх синів”, – зізнався якось Спок. Особливо сильно страждав
З першою дружиною Джейн Чейні
молодший син Джон, який, за власним визнанням, відчував себе покинутим.
Життя великого сімейства було далеко не безхмарним. У 1983 році для всіх Споків стався страшний удар: у віці 22 років покінчив життя самогубством Пітер – онук Бенджаміна Спока, син Майкла.
З другою дружиною Мері Морган
Згодом дало тріщину і сімейне життя доктора Спока. Дружина ревнувала чоловіка до його всесвітньої слави і активної громадської діяльності та почала зловживати спиртним і таблетками. Остаточно “ідеальна американська сім’я” розпалася в 1976 році. У тому ж році 73-річний доктор вдруге одружився на жінці, яка була молодша за нього на 40 років.
Проте, варто зауважити, що сам доктор Спок ніколи і не претендував на роль морального еталону, людини, яка “знає, як треба”. Оцінюючи на початку 70-х своє доросле життя, він визнав, що, незважаючи на постійні пошуки і переоцінку цінностей, виявився прив’язаний до свого дитинства сильніше, ніж йому 
здавалося.
І все ж “Дитина і догляд за нею” до сих пір вважається однією з найбільш популярних книг в світі. Випущена видавництвом Pocket Books відразу ж масовим тиражем (у м’якій обкладинці за ціною 25 центів) вона миттєво стала бестселером. Щорічно з прилавків “йшло” до мільйона примірників – тобто приблизно по екземпляру на середньостатистичну нову сім’ю в США. Сьогодні, коли тираж книги, перекладеної на 40 з гаком мов, перевалив за 50 мільйонів, а тому помітний рекламний ярлик, що прилип до неї, – “біблія для батьків” – вже не здається перебільшенням. Що стосується грошей, то багатства своєму авторові видання не принесло: за два з половиною тижні до його смерті у подружжя Спока не вистачило $ 10 тисяч на оплату його лікарняних рахунків.
Спок помер 15 березня 1998 року в віці 94 років. В історії він залишився як відомий всьому світу лікар-педіатр, громадський діяч, пацифіст і активний учасник антивоєнного руху в США, автор 13 книг, олімпійський чемпіон з академічного веслування, а також особа, що балотувалася на пост президента США в 1972 році.
Але найважливіше, в чому доктор Спок колись був піонером для нас: виховання дитини – це, перш за все, увага до неї і тісний контакт з нею. Все інше – після. Ніякі суворі заходи, ніяка золота дисципліна не принесуть нічого доброго, якщо дитині не з ким поговорити про свої фантазії.
Список літератури:
Спок, Б. Разговор с матерью: книга о воспитании / Бенджамин Спок. – М.: Политиздат, 1990. – 588 с.: ил.
Спок, Б. Ребенок и уход за ним / Бенджамин Спок. – К.: Наук. Думка, 1992. – 588 с.: ил.