Борис Романович Гмиря
05.08.1903 – 01.08.1969
Борис Романович Гмиря народився в невеликому містечку Лебедин Сумської області.
Працював вантажником, матросом в Чорноморському торговельному флоті. У 1935 році закінчив інженерно-будівельний інститут в Харкові.
Але він вирішив навчатися у Харківській консерваторії. І вразив комісію відразу всім – і вокальними даними, і абсолютною музичною безграмотністю.
З 1936 року, ще будучи студентом, почав виступати на сцені Харківського оперного 
театру. У 1939 році він з відзнакою закінчив Харківську консерваторію. І відразу був прийнятий до Київського театру опери і балету. Тоді ж став лауреатом Всесоюзного конкурсу вокалістів.
З 1939 по 1957 рік Борис Гмиря – соліст Київського театру опери і балету ім. Т. Г. Шевченка. В його репертуарі 44 оперні партії.
У 1941 році він отримав звання заслуженого артиста УРСР.
Через хворобу співак не зміг вчасно виїхати в евакуацію і залишився на окупованій німцями території. Працював в Полтавській опері і інших театрах. У 1943-1944 роках він був вимушений працювати в Кам’янець-Подільському: спочатку – створеному німцями Полтавському музично-драматичному театрі, а після приходу Червоної армії – в міському музично-драматичному театрі.
Йому дивом вдалося уникнути репресій, яких зазнали всі, кому довелося працювати на окупованій нацистами території.
Після визволення України Борис Гмиря знову став солістом Київської опери і в 1951 році на декаді українського мистецтва, за вказівкою Сталіна, йому присвоїли звання народного артиста СРСР.
У 1952 році Борис Гмиря був удостоєний Сталінської премії, а в 1960 році отримав орден Леніна.
Гмиря був хорошим актором на оперній сцені, але найяскравіше його талант розкривався при дуетах з піаністом Левом Остріним.
У нього був бас широкого діапазону, м’якого оксамитового тембру і хороша дикція. Серед оперного репертуару партії: Руслан ( «Руслан і Людмила»), Іван Сусанін ( «Іван Сусанін»), Борис Годунов ( «Борис Годунов»), Томський ( «Пікова дама»), Сальєрі ( «Моцарт і Сальєрі»), Собакін ( «Царська наречена»), Коллен ( «Богема»), Рокко ( «Фіделіо»), Мефістофель і ін., брав участь в аудіозаписах опер.
Слава знайшла Гмирю за життя, але його геніальність повністю оцінили лише через багато років, коли в серії «Великі співаки двадцятого століття» вийшли два диски, на яких записані арії з опер, народні пісні, вокальний цикл А. Рубінштейна, «Пісні і танці смерті » Мусоргського, естрадні пісні, романси російських, українських і зарубіжних композиторів і вокальний цикл Ф. Шуберта « Зимовий шлях ». Всього одинадцять годин звучання.
Гмиря дуже любив свою Батьківщину – Україну і прославив на весь світ українські пісні і романси.
Перший шлюб Бориса Гмирі був вдалим, але його дружина, Ганна Іванівна, захворіла, а вмираючи, познайомила його з іншою жінкою, обраною, за її поняттями, для коханого і люблячого чоловіка – Вірою Августівною, яка згодом стала доктором медичних наук, старшим науковим 
співробітником Інституту фізіології імені А. Богомольця НАН України. Другий шлюб теж був щасливим.
Кінець кар’єри Гмирі був пов’язаний з політичною інтригою. Його, улюбленця Ленінграда, Д.Д.Шостакович запросив виконати вокальну партію в Тринадцятій симфонії. Зберігся лист Шостаковича, в якому він просив Гмирю заспівати партію баса в симфонії «Бабин Яр» на 
слова Є. Євтушенка.
У листі є такі рядки:
«Мені дуже хочеться, щоб «Бабин Яр» пролунав, і пролунав в найкращому виконанні. Тому я звертаюся до Вас. Якщо Ви згодні познайомитися з цим твором, то я Вам надішлю клавір, а ще краще, сам приїду до Вас і сам пограю. Я б приїхав до Києва і потривожив Вас всього на 20 хвилин (15 хвилин триває «Бабин Яр», і п’яти хвилин цілком вистачить на переговори »).
У цих рядках з листа показана приголомшлива скромність геніального композитора і ступінь його поваги до Гмирі …
Втрутилися партійні органи, і співак побоявся дати згоду на участь в концерті, мало не зірвавши виконання симфонії. При цьому Гмиря дуже поважав Шостаковича. Вчинена з страху зрада викликала у артиста важку нервову депресію і прискорила його хворобу. Про це розповіла Віра Августівна, дружина Бориса Романовича.
Співак прожив велике життя і помер 1 серпня 1969 року. Похований він в Києві на Байковому кладовищі.
Віра Августівна внесла неоціненний вклад у ще прижиттєве формування архіву Гмирі, що включав майже 600 записів оперних і камерних творів, багатьох переданих концертів, рукописів статей, зошитів-щоденників і листів.
Про видатного співака нагадують аудіозаписи, всього було випущено їх величезна кількість: 7 мільярдів примірників. У 1980-х роках ХХ ст. фірма «Мелодія» спільно з французькою фірмою випустила серію платівок під рубрикою «Зі скарбниці світового виконавського мистецтва», в якій Україну представляв лише один Борис Гмиря.
Список літератури:
Гмиря, Б. Статті, листи, спогади / Борис Гмиря. – К.: Музична Україна, 1975. – 432 с.