Б’янка Піцорно
народилася 12.08.1942
Сучасна італійська письменниця Б’янка Піцорно, яка відома читачам своїми книгами для дітей та молоді, народилася в Сассарі. Вона вважається одним із найвідоміших письменників Італії в цій галузі.
Після закінчення факультету класики в Університеті Кальярі, захистивши дисертацію з доісторичної археології, вона навчалася в Мілані – у Вищій школі комунікацій, де спеціалізувалася на кіно та телебаченні. Піцорно розпочала свою кар’єру як продюсер телевізійних програм. Також вона працювала археологом в Національному археологічному та етнографічному музеї ім. Г. А. Санни, а ще – заміняла вчителя латини і грецької мови в класичній середній школі в Сассарі.
Університет Кальярі
Сім років, з 1970 по 1977, Б’янка Піцорно працювала на телебаченні над культурними програмами – в «RAI» у Мілані. Однією зі своїх найвідоміших програм Піцорно вважає «Il Dirodorlando». Пізніше вона працювала над дитячим телесеріалом «L’albero azzurro» («Синє дерево»).
Після цього вона повністю присвятила себе письменству.
За її першою книгою, опублікованою в 1970 році, було безліч інших, майже завжди призначених для дітей, яким легко ідентифікувати себе з персонажами, яких автор завжди намагається зобразити з сильним етичним аспектом. Її романи торкаються багатьох соціальних і політичних проблем, залишаючись при цьому творчими, стильними та забавними.
Б’янка Піцорно стала автором книг для дівчаток у віці 28 років і на сьогоднішній день написала понад 40 романів та книжок з картинками для дітей та підлітків. Вона також відома як автор п’єс для театру, телесценарист, ілюстратор та перекладач; також вона є редактор та автор текстів та пісень. Близько третини її книг перекладено, часто кількома мовами, включаючи французьку, німецьку, іспанську, грецьку, польську, угорську, корейську та японську. Вона перекладала італійською мовою твори таких авторів, як Дж. Р. Р. Толкін, Сільвія Плат, Девід Гроссман, Туве Янссон і Соледад Крус Герра.
У багатьох її роботах очевидний інтерес до історії та класики. Багато хто з них – історичні романи, хоча її улюблений період – це власне дитинство, кінець 1940-х – початок 1950-х років. Вона вважає цей період власним дитинством Італії, «періодом нових починань… матеріальних поневірянь у поєднанні із захоплюючими планами на майбутнє», і вона вважає, що зв’язок між «немовлятами» країни та розвитком її персонажів є однією з причин, чому її книги дуже популярні.
Піцорно пише в першу чергу для дівчаток і про них. «Дім на дереві» («La Casa Sull’Albero»), «Слухай моє серце» («Ascolta Il Mio Cuore»), «Французька няня» («La Bambinaia Francese»), «Надзвичайна історія Лавінії Полісени-дель-Порселло» («L’Incredible Storia di Lavinia») – одні з її найуспішніших книг для дітей.
У її дитячих оповіданнях сучасна реальність поєднується з елементами чаклунства. Б’янка Піцорно використовує фентезійні та казкові декорації невстановленої історичної епохи.
Книга про Полісену-дель-Порселло, наприклад, починається з того, що молода дівчина виявляє, що вона не дочка пари, яка її виховала. Вона повертається до притулку, з якого її усиновили, щоб знайти ключі до розгадки особи своїх біологічних батьків. Тут вона знаходить «немовля» на порозі, але малюк виявляється поросям. Полісена вирушає на пошуки своїх батьків зі свинею на буксирі, створюючи гумористичну комбінацію казки та епічного квесту.
Ліва феміністка Піцорно переконана: «як жінка я знаю лише внутрішнє життя дівчаток». Її жіночі персонажі – круті, живі дівчата, які часто – справжні шибениці, що покладаються на свій розум, а не на свою жіночу чарівність, щоб вирішити проблеми, з якими вони стикаються. Вони залучені у пригодницьких історіях та оповіданнях про квести, які найчастіше пов’язані з історіями, що зображають персонажів чоловічої статі.
Б’янка Піцорно відповідає на критику, що складні алюзії на класичні літературні твори в багатьох текстах доступні лише добре освіченим читачам із середнього класу, посилаючись на Толкіна та його ідею про те, що молодим читачам слід пропонувати читати важкі для них твори, книги, які «на один розмір більший».
Б’янку Піцорно називають живим класиком італійської літератури. Книга “Послухай моє серце” з ілюстраціями Квентіна Блейка вийшла 1991 року і відразу ж завоювала читацьке кохання. В автобіографічному романі письменниця розповідає про один шкільний рік на початку 1950-х. Абсурдні епізоди, що показують самодурство дорослих і беззахисність дітей перед їх несправедливістю, перемежовуються зі кумедними витворами головної героїні, історіями про черепаху, хронікою боротьби з Підлабузницями і Лицемірками і дівочою балаканею. Завдяки легкій мові автора – живій і простій, динамічному сюжету і різноманітності смішних моментів книга безсумнівно сподобається будь-якій дитині. Спостерігаючи за діями 
маленьких персонажів, юні читачі, напевно, впізнають себе. Особливо близькою душам дітей є тема несправедливого ставлення дорослих до їхніх однокласників, які є представниками різних верств суспільства.
Знову зустрітися зі старими знайомими – Елізою, Пріскою та Розальбою, героїнями твору “Послухай моє серце” – дає можливість книга “Діана, Купідон і Командор”. Дія її відбувається через два роки після того, як трьом подружкам доводиться боротися за справедливість. Діана, її аристократична мати і маленька сестра, які жили до цього в багатстві та достатку, несподівано позбавляються всього, аж до даху над головою, і змушені просити допомоги у діда по батькові — ненависного Командора — розбагатілого простолюдина з нестерпним характером. На новому місці Діані доведеться зіткнутися з витівками Купідона — хитрого ангела з луком та стрілами, намальованого на стелі її нової кімнати.
У найкращих традиціях класичного роману, повного оригінальних посилань до творів культури та мистецтва XIX століття, написано роман «Французька няня», який витончено вплетений у канву твору «Джейн Ейр».
Париж, 1830-ті роки. Дев’ятирічна Софі живе у злиднях із важко хворою мамою. Абияк вони перебиваються шиттям білизни на замовлення. Якось, щоб допомогти матері, Софі береться віднести пошиті сорочки в багатий район Парижа. Так вона потрапляє у будинок знаменитої балерини Селін Варанс. Ставши вихованкою балерини, Софі знайомиться з її оточенням: старим аристократом і революціонером Громадянином Маркізом та хлопчиком-рабом Туссеном, привезеним із колоній. А ще Софі стає нянею та ангелом-охоронцем маленької дочки Селін, героїнею пригод, за якими юні читачі стежитимуть, затамувавши подих.
Добра і смішна казка для малюків «Джулія Гав та Фелікс Мяу» розповідає про зворушливу історію кохання хлопчика та дівчинки…
Жила-була принцеса, яку звали Джулія. А прізвище її було Гав. На гербі її роду був зображений гавкаючий собака. На прогулянку Джулія виїжджала у красивій відкритій кареті, запряженій чотирма псами: пуделем, таксою, бульдогом та дворняжкою.
У сусідній країні правив принц, якого звали Фелікс. А прізвище його було Мяу. На гербі його роду був зображений кіт, що нявкає. На прогулянку Фелікс виїжджав на візку із золота та кришталю, запряженого чотирма котами: білим, чорним, у сіру смужку та в рудих плямах.
Вірнопіддані принцеси Джулії Гав ненавиділи котів і навіть у страшному сні уявити собі не могли, що якось Джулія та Фелікс зустрінуться та покохають один одного…
“Торнатрас” – дивовижна історія про дівчинку Коломбу, чиє ім’я в перекладі з італійської мови означає “голубка”. Після смерті батька щасливе і спокійне життя Коломби летить шкереберть, а потім і зовсім стає схожим на захоплюючий телесеріал. Переїхавши в інше місто, вона знайомиться із чудовою Блохою, дикими монстрами та зловісним «ПРЕСТНІДОМ», вступає в боротьбу за близьких і друзів, дізнається, що таке торнатрас і чому її звуть Голубка, робить незвичайні відкриття про себе та своїх рідних. Коломба та її друзі вступають у нерівну сутичку з ворогами, щоб відстояти свій будинок та право на існування.
«Я вважаю надто недоречним судити про письменника за віком його читачів. Також абсурдно говорити, що я спадкоємець Родарі, ми дуже різні за стилем та структурою написання творів. Можливо, нас поєднують завдяки успіху у продажах», — наголошує письменниця, посол ЮНІСЕФ у 2000-х роках, яка вважає своєю найважливішою нагородою почесний ступінь у галузі освіти, здобутий у Болонському університеті у 1996 році.
Ще у 1995 році письменниця розпочала співпрацю з бібліотекою Рубена Мартінеса Вільєни в Гавані на Кубі, за яку в 1998 році була удостоєна премії кубинських письменників і художників La rosa Blanca. Посол доброї волі ЮНІСЕФ, Піцорно відіграла важливу роль у створенні бібліотечного проекту з Кубою, завдяки якому з’вилась можливість адаптувати твори, перекладені з італійської мови, доступними для дітей. Багато цих книг потім поширюються по всьому іспаномовному Карибському басейні. У протилежному напрямі Піцорно також просуває переклади кубинської літератури для італійських дітей.
Після того, як у 2000 році Піцорно опублікувала свою дитячу книгу «Торнатрас», вона звернулась до більш дорослої аудиторії. Б’янка написала есе про кубинських жінок: «Я намагаюся створити історію про моє покоління жінок, які пережили переломний момент 1968 року».
У 2012 році Б’янка Піцорно стала фіналісткою престижної міжнародної премії Гансу Християна Андерсена, що присуджується IBBY (Міжнародною радою з книг для молоді) та є найбільш визнаною нагородою у дитячій літературі.
Письменниця має ступінь у галузі класичного письма, також – ступінь магістра кіно та телебачення в Університеті соціальних комунікацій Мілана.
З 2004 року Б’янка Піцорно присвячує своє письменство виключно книгам для дорослих.
Найбільша цінність для Б’янки Піцорно – сім’я, людські стосунки. Якось, пропустивши вечірку на честь свого дня народження, письменниця пояснює: «Нічого незвичайного. Я на Сардинії, в Альгеро, зі своєю сім’єю та донькою мого племінника, яку звуть так само, як і мене, і їй виповнюється три роки. Б’янка Піккола — наш єдиний нащадок», — каже вона і додає: «Я щаслива бути старою».