Джанні Родарі
23.10.1920 – 14.04.1980
«Як це здорово знати, що книга … друкується не для того, щоб лежати десь в пилу на вітрині або в шафі, а для того, щоб її з відмінним апетитом проковтнули, з’їли, переварили сотні тисяч дітлахів».
Д.Родарі
Джанні Родарі народився в містечку Оменья (область П’ємонт в Північній Італії) і був першою дитиною в родині булочника Джузеппе Родарі та продавщиці Маддалени Аріоккі. У нього був молодший брат Чезаре, а від попереднього шлюбу батька – старший єдинокровний брат Маріо. Коли хлопчикові було всього дев’ять років, його улюблений батько, який завжди жалів бездомних кішок, собак і взагалі будь-яких живих істот, врятував під час проливного дощу маленьке кошеня, яке мало не потонуло у величезній калюжі. Кошеня був врятоване, а ось добрий булочник прохолов під холодним дощем, захворів на запалення легенів і помер. Джанні Родарі завжди пам’ятав про свого батька і перейняв від нього прагнення до справедливості, працьовитість і добру світлу душу.
Мати, продавши бізнес, поїхала з дітьми в свою рідну комуну Гавірате. Тут жінка стала підробляти в будинках багатих людей, а хлопчики пішли до школи. Джанні перейняв від батька слабке здоров’я, ріс хворобливим хлопчиком і більше любив проводити час не на вулиці в іграх, а за читанням книг, малюванням і уроками музики.
У період, коли сім’ї було дуже важко, Джанні був відданий в духовну семінарію Святого Петра в Севезо, де дітей бідняків годували й одягали. Через три роки мати перевела його в місцеву магістратуру, яку він закінчив у 1937 році. Під час навчання юнак брав уроки гри на скрипці і, до незадоволення Маддалени, з парою друзів сформував музичне тріо. В цьому ж році Джанні Родарі влаштувався на роботу, щоб приносити в сім’ю гроші. Він став викладати в початковій школі, а одночасно відвідував лекції з філології в Міланському університеті і з величезним інтересом самостійно вивчав філософію і суспільствознавство, освоюючи праці Ніцше, 
Шопенгауера, Леніна і Троцького. На своїх уроках в школі Родарі намагався спростити навчання для дітей і для цього придумував повчальні і кумедні історії. Під його керівництвом учні зводили будиночки з кубиків з буквами і спільно зі своїм учителем придумували казки. Родарі міг пояснювати складні теми так, що їх розуміли навіть слабкі учні. При цьому сам себе називав учителем нікчемним, зате не нудним. Можливо, що Родарі, який дуже любив дітей, став би вчителем зі світовим ім’ям, але Друга світова війна зламала безліч доль.
Через слабке здоров’я Родарі не взяли воювати. Він вступає в молодіжну фашистську організацію «Італійська лікторська молодь», а потім і в партію Муссоліні. Однако після втрати на фронті двох кращих друзів і ув’язнення брата Чезаре до концтабору, Родарі в корені міняє політичні погляди і стає учасником руху Опору, а в 1944 році вступає до Італійської комуністичної партії.
У 1948 році він влаштувався репортером в газету «L’Unita», де і з’явилися перші публікації Родарі для дітей. Журналісту сподобалася пропозиція редактора – вести в газеті дитячу рубрику, і він з жаром узявся за справу: писав вірші, оповідання та казки. Незабаром чоловік зрозумів, що ця творчість захоплює його куди більше редакторської роботи, і погодився на пропозицію друзів переїхати в Рим і очолити дитячий журнал «Піонер».
«… Взявшись за перо, я уявив собі очі моїх учнів, які з захопленням чекають від мене казки або веселої історії. Так я почав писати для малят ».
Перша збірка творів Родарі «Книжка веселих віршів», куди увійшли такі вірші, як «Чим пахнуть ремесла?», «Куди поділися феї», «Блакитний трамвай» виходить в 1951 році.
Коли письменнику виповнилося 33 роки, він одружується на Марії Терезії Ферретті, яка незабаром стане матір’ю їх єдиної дитини – дочки Паоли.
Найзнаменитіший твір майстра, «Пригоди Чиполліно», про пригоди доброго й хороброго хлопчика-цибулинки, який бореться проти зла і несправедливості, в формі алегорії являє сучасний соціальний сюжет (тут і класова боротьба, і тяготи режиму, і соціальна незахищеність). Родарі пише про це яскраво, смачно, під «літературним» соусом з фруктів і овочів.
Нова казка Родарі «Джельсоміно в країні брехунів» (1958) оповідає про хлопчика з чарівним голосом, який, потрапивши в зачаровану країну ошуканців, звільняє мешканців від влади брехливого короля і повертає їм правду. Два роки по тому опубліковано збірку «Вірші в небі і на землі».
Короткі кумедні історії, героями яких Родарі робить звичайних італійських дітлахів, виходять в циклі «Казки по телефону» (1962). Через два роки виходить ще одна чудова казка Джанні Родарі «Подорожі Блакитної стріли» про пригоди іграшок з магазину Феї, які самі шукають собі власників зі списку бідних дітей, чиї батьки не можуть дозволити собі купити святковий подарунок.
У цій казці, як ніде, відчутні нотки грусті. Письменник задається питанням, чому ж дітям доводиться страждати в цьому недосконалому світі: герої казки Роберто і Франческо змушені працювати нарівні з дорослими, а маленька дівчинка замерзає з лялькою в руках.
Турбота і любов письменника до дітей проявляються в книзі «Які бувають помилки». Джанні Родарі робить акцент на тому, що дітям необхідно отримувати гарну освіту: в казці граматичні помилки оживають і стають головними дійовими особами.
Окремим виданням незабаром виходить казка «Торт у небі» (1966), в якій, до величезного захоплення дітвори, в небі над Італією з’являється гігантський торт замість атомної бомби.
Витончено написані, легкі для сприйняття, захоплюючі казки Родарі справедливо називають «іграшками з слів». Добрі і мудрі твори іскряться фантазією і в той же час відображають реальне життя, за що вони ще більше цікаві читачеві.
Паралельно з письменницькою діяльністю Джанні Родарі все життя працює як журналіст. У 1957 році він здав іспити, щоб підтвердити це професійне звання. Родарі працював в журналі для юнацтва «Авангард» і в газеті «Паезе сера» літературним співробітником до кінця життя.
Визнання до письменника приходить в 1967 році. Джанні Родарі визнаний кращим письменником Італії. Його книги видаються мільйонними тиражами, переводяться на десятки мов світу.
У 1970-му Джанні Родарі отримує Міжнародну золоту медаль імені Ганса Християна Андерсена – найвищу нагороду в дитячій літературі.
У 70-і роки з-під пера письменника виходить цикл творів «Як подорожував Джованніно на прізвисько Нероба», «Граматика фантазії» (1973), «Жив був двічі барон Ламберто».
В кінці 70-х років у Джанні Родарі погіршилося здоров’я: письменник страждав поганим кровообігом через захворювання судин ніг. Лікарі наполягли на операції, але чоловік не переніс її і помер на операційному столі 14 квітня 1980 року в Римі.