Джеральд Даррелл
07.01.1925 – 30.01.1995
– британський зоолог, засновник Джерсійського тресту збереження диких тварин, письменник-анімаліст, молодший брат Лоренса Даррелла.
Джеральд Даррелл народився в індійському місті Джамшедпур. У Джеррі були 2 старших брата, Леслі і Ларрі, а також сестра Маргарет. Ще одна сестра померла до народження Джеральда, в дитинстві.
Батько Джеррі був британським інженером, і робота забезпечувала родині достаток і положення. Мати хлопчика стверджувала, що «zoo» (зоопарк) став одним з перших його слів, адже вже в дворічному віці Джжеррі захворів на «зооманію».
У 1928 році після смерті батька сім’я переїхала до Великої Британії.
Вчитися майбутній письменник пробував і в Індії, і в Британії, але шкільний формат освіти був не для нього. Вчителі вважали Джеррі поганим і дурнуватим, а хлопчик з усіх сил намагався ухилитися від відвідування занять. Єдиною людиною, яка щиро його любила і завжди намагалася підтримувати, була мама. 
Переїзд на грецький острів Корфу п’ять років потому, який затіяв старший брат Ларрі, був справжнім порятунком і для всієї родини, і особисто для Джеральда Даррелла.
На острові, далеко від манірних британських традицій і холодного клімату, зоологічний інтерес хлопчика закріпився остаточно.
Серед численних репетиторів, що займалися освітою хлопчика, виділявся грецький лікар і вчений Теодор Стефанідес, що став не лише наставником, а й близьким другом Джеральда.
Від натураліста Теодора Стефанідеса Джеральд отримав перші пізнання із зоології. Стефанідес не раз з’являвся на сторінках найвідомішої книги Джеральда Даррелла — роману «Моя сім’я та інші звірі». Йому присвячена й книга «Натураліст-аматор» (1968). Ці книги не завжди містять точні факти про життя Даррелла на грецькому острові, але прагнення Джеррі перетворити будинок в звіринець ні в якій мірі не перебільшено.
У 1939 році Джеральд з родиною повернувся назад у Велику Британію. Хронічне захворювання носових пазух врятувало Даррелла від участі у Другій Світовій Війні. Також збереглася така розмова: «Ти хочеш воювати, синку?», – чесно запитав його офіцер. «Ні, сер». «Ти боягуз?». «Так, сер». Офіцер зітхнув і відправив невдалого призовника геть, згадавши, правда, що для того, щоб назвати себе боягузом, потрібна таки мужність.
Джеральд влаштувався на роботу в один з лондонських зоомагазинів. Але справжнім 
початком кар’єри Даррелла-дослідника стала робота в зоопарку Уіпснейд в Бедфордширі, за його власним висловом «хлопчиком на позвірушках» (насправді «студент-доглядач»). Саме тут він отримав першу професійну підготовку і почав збирати «досьє», що містило відомості про рідкісних і зникаючих видів тварин, ще за 20 років до появи Міжнародної Червоної Книги.
У 1947 році Джеральд Даррелл організував дві експедиції — в Камерун і Гаяну. Прибутку ці експедиції не принесли, і старший брат Лоренс порадив йому взятися за перо, тому що 
«англійці обожнюють книги про тварин».
Перше оповідання Джеральда — «Полювання на волохату жабу» — мало несподіваний успіх, автора навіть запросили виступити по радіо.
Джеральд Даррелл був гедоністом: крім тварин, він любив випивку, смачну їжу і красивих жінок. Першою дружиною письменника стала Джекі Уолфенден, дочка господаря манчестерського готелю, в якому зупинився Джеральд. Батьки дівчини був проти шлюбу, і в 1951 році закоханим, щоб одружитися, довелося втекти.
Перша книга Даррелла — «Перевантажений ковчег» (1952) була присвячена подорожі в Камерун і викликала схвальні відгуки як читачів, так і критиків. Гонорар за «Перевантажений ковчег» і другу книгу Джеральд Даррела — «Три квитки до Пригоди» (1953) дозволив йому організувати в 1954 році експедицію до Південної Америки, враження про цю поїздку Даррелл описав у 
наступній книзі — «Під завісою п’яного лісу» (1955). Тоді ж на запрошення Лоуренса Джеральд Даррелл відпочивав на Корфу— так з’явилася знаменита «грецька» трилогія: «Моя сім’я та інші звірі» (1955), «Птахи, звірі і родичі» (1969) та «Сад богів» (1978). Перша книга трилогії користувалася шаленим успіхом. Тільки у Великій Британії вона перевидавалась 30 разів, у США — 20 разів.
У 1959 році Даррелл створив на острові Джерсі зоопарк, а в 1963 році на базі зоопарку був 
організований Джерсійський трест збереження диких тварин – Durrell Wildlife Park . Основна ідея Даррелла полягала в розведенні рідкісних тварин в умовах зоопарку і подальшому розселенні їх в місця природного існування. У 21-му столітті ця ідея стала загальноприйнятою науковою концепцією. Якщо б не Джерсійський трест, багато видів тварин збереглися б тільки у вигляді опудал у музеях. Завдяки Фонду, від повного зникнення були врятовані рожевий голуб, маврикійський боривітер, мавпи — левовий тамарин золотий та мармозетка, австралійська жаба корроборі, промениста черепаха з Мадагаскару і багато інших видів.
Перший шлюб Джекі і Джеральда тривав 28 років, проте в результаті жінка втомилася від алкоголізму чоловіка і того, що так і не стала для нього важливіше зоопарку.
Наступного разу письменник одружився в 1979 році з натуралісткою Лі Вілсон. Між подружжям була значна різниця у віці: на момент весілля Джеральду було 54 роки, а Лі – 30. Незважаючи на це, шлюб виявився щасливим і тривав до смерті Даррелла.
Незважаючи на те, що Даррелл в книгах був найчастіше гранично відвертий, його повісті й оповідання про тварин мали успіх в якості дитячої літератури. Але книгу «Балакучий згорток» – в невластивому для себе жанрі фентезі -Джеральд написав спеціально для дітей. Повість згодом екранізували – за її мотивами зняли мультфільм.
В експедиціях робилося багато фото, але ще одним їх спрямуванням стала зйомка кінофільмів про природу. Успіх дебютного чотирьохсерійного телефільму «Гончаки Бафуту», що вийшов в 1958 році, поклав початок співпраці Джеральда з BBC, а згодом фільми допомагали залучати кошти для природоохоронних фондів. Через тридцять років вийшов тринадцятисерійний фільм «Даррелл в Росії».
Всього Джеральд Даррелл написав понад 30 книг (майже всі вони перекладені на десятки мов) і зняв 35 фільмів.
На жаль, Джеральд Даррелл дуже багато пив. Причому перші згадки про вживання вина відносяться до перебування в Греції в віці 10 років. Змусити Джеральда перестати пити не могли навіть госпіталізації: численні відвідувачі знаходили спосіб пронести письменнику спиртне. Згубна пристрасть до алкоголю укупі з африканською малярією і погубили письменника: він помер від зараження крові після невдалої операції на печінці на 71-му році життя.
Список літератури:
Даррелл, Дж. Гончие Бафута / Джеральд Даррелл. – М.: Мир, 1982. – 288 с.: ил.
Даррелл, Дж. Звери в моей жизни/ Джеральд Даррелл. – М.: Мир, 1983. – 175 с.: ил.
Даррелл, Дж. Моя семья и другие звери. Птицы, звери и родственники / Джеральд Даррелл. – М.: АСТ; Астрель, 2003. – 533 с.: ил. – (Зеленая серия).
Даррелл, Дж. Моя семья и другие звери. Птицы, звери и родственники / Джеральд Даррелл. – М.: Мир, 1986. – 478 с.: ил.
Даррелл, Дж. Моя семья и звери / Джеральд Даррелл. – К.: Внешторгиздат, 1991. – 251 с.
Даррелл, Дж. Мясной рулет: встречи с животными / Джеральд Даррелл. – М.: Мысль, 1989. – 236 с.: ил. – (Библ. сер.).
Даррелл, Дж. Перегруженный ковчег. Гончие Бафута. Три билета до Эдвенчер. Путь кенгуренка / Джеральд Даррелл. – М.: Мысль, 1987. – 590 с.: ил.
Даррелл, Дж. Перегруженный ковчег. Гончие Бафута / Джеральд Даррелл. – Саратов: Курсив, 1994. – 344 с.
Даррелл, Дж. Под пологом пьяного леса. Земля шорохов. Три билета до Эдвенчер. Поместье-зверинец / Джеральд Даррелл. – М.: Правда, 1990. – 588 с.: ил.
Даррелл, Дж. Поймайте мне колобуса. Золотые крыланы и розовые голуби / Джеральд Даррелл. – М.: Мир, 1985. – 311 с.: ил.
Даррелл, Дж. Сад богов / Джеральд Даррелл. – М.: Мир, 1984. – 311 с.: ил.
Даррелл, Дж. Три билета до Эдвенчер. Путь кенгуренка / Джеральд Даррелл. – М.: Мысль, 1980. – 359 с.: ил. – (Рассказы о природе).