Енід Мері Блайтон
11.08.1897 – 28.11.1968
«Найкращий спосіб впоратися з перешкодами — використовувати їх як сходинки. Смійтеся з них, наступайте на них, і нехай вони приведуть вас до чогось кращого».
(Енід Мері Блайтон)
Англійська дитяча письменниця Енід Блайтон народилася в Іст-Далвічі, Південний Лондон, і була старшою з трьох дітей у сім’ї Томаса Кері Блайтона, продавця столових приладів та жіночого одягу, та його дружини Терези Мері. Молодші брати Енід, Хенлі та Кері, народилися після того, як сім’я переїхала до двоквартирного будинку в Бекенхемі, потім до села у графстві Кент. Через кілька місяців після народження Енід мало не померла від кашлюку, але її вилікував батько, якого вона обожнювала. Томас Блайтон пробудив інтерес Енід до природи; у своїй автобіографії вона написала, що він «любив квіти, птахів та диких тварин і знав про них більше, ніж будь-хто, кого я коли-небудь зустрічала». Він також передав їй свій інтерес до садівництва, мистецтва, музики, літератури та театру, і вони удвох часто виїжджали на прогулянки на природу.
Коли батько пішов із сім’ї, невдовзі після 13-річчя Енід, це стало для неї потрясінням. З матір’ю у Енід стосунки не склалися.
Під час навчання дівчинка стала шкільною чемпіонкою з тенісу та капітаном з лакросу. Вона не захоплювалася всіма академічними предметами, але вже 1911 року взяла участь у конкурсі дитячої поезії.
Завдяки батькові Енід непогано грала на фортепіано, але обираючи між музикою та літературою, обрала шлях письменниці.
Після закінчення школи в 1915 році, вона продовжила навчання в середній школі Іпсвіча, перебуваючи там ще й як учитель. А у вересні 1916-го записалася на курс підготовки вчителів Національної спілки Фребеля в школі, практично припинивши всі контакти зі своєю сім’єю.
Рукописи Блайтон неодноразово відкидалися видавцями, що тільки зміцнило її рішучість досягти успіху. Вона заявила: «Частково саме боротьба так сильно допомагає вам, надає рішучість, характер, впевненість у собі — все те, що допомагає у будь-якій справі».
У березні 1916 року її перші вірші були опубліковані в журналі Nash’s Magazine. Отримавши сертифікат викладача, в 1920 році вона переїхала в Саутернхей, як гувернантка чотирьох синів архітектора Горація Томпсона і його дружини Гертруди, з якими Блайтон провела чотири щасливі роки. Через нестачу місцевих шкіл до неї незабаром приєдналися сусідські діти, і біля будинку утворилася невелика школа.
У 1920 році Блайтон переїхала до Чессінгтона і почала писати у вільний час. Наступного року вона виграла конкурс письменників Saturday Westminster Review зі своїм есе «Про популярний оман, що для чистих все чисто». Видавці почали виявляти інтерес до її оповідань та віршів.
Перша книга Блайтон, “Дитячий шепіт” (1922), 24-сторінковий збірник віршів, була ілюстрована її шкільною подругою Філліс Чейз. У тому ж році її перший прозовий твір «Перонель та його горщик з клеєм» було прийнято до публікації у «Світі вчителів». Ще більше зміцнивши її успіх, в 1923 її вірші з’явилися разом з віршами Редьярда Кіплінга, Уолтера де ла Мара і Г. К. Честертона в спеціальному випуску «Світу вчителів». Освітні тексти Блайтон вплинули у 1920-х і 30-х роках на педагогічну літературу.
У липні 1923 року Блайтон опублікувала “Справжні феї” – збірку з тридцяти трьох віршів.
Наступного року вона опублікувала “Книгу фей Енід Блайтон” і в 1926 –му – “Книгу домовиків”. У 1927 році з’явилося кілька збірок п’єс, у тому числі «Книга маленьких п’єс» та «Реч у п’єсі».
28 серпня 1924 року Блайтон виходить заміж за майора Х’ю Александра Поллока, який був редактором книжкового відділу у видавничій фірмі Джорджа Ньюнеса, яка стала постійним видавцем Блайтон. Саме він попросив її написати книгу про тварин, внаслідок чого з’явилася книга «Зоопарк», завершена за місяць до їхнього весілля. У шлюбі народилися дві дочки: Джилліан та Імоджен.
У 1930-х роках Блайтон пише оповідання, пов’язані з різними міфами, у тому числі міфами Стародавньої Греції та Риму: “Лицарі круглого столу”, “Казки Стародавньої Греції” та “Казки про Робін Гуда” були опубліковані в 1930 році. У «Казках Стародавньої Греції» Блайтон переказала 16 відомих давньогрецьких міфів, а 1934 року вийшли «Пригоди Одіссея», «Казки древніх греків і персів» і «Казки римлян».
Перша з двадцяти восьми книг Блайтон серії «Стара солома» – «Чайник, що розмовляє, та інші казки» була опублікована в 1934 році, в тому ж році, що і «Братець Кролик переказав», також її перше серійне оповідання та перша повнометражна книга «Пригоди крісла бажань» , за якими пішли «Зачарований ліс» (1937), перша книга із серії «Далеке дерево» (1939), на створення якої вплинула любов до скандинавської міфології. Як і в серії «Крісло бажань», у цих фентезійних книгах діти зазвичай переносяться у чарівний світ, де вони зустрічають фей, гоблінів, ельфів, піксі та інших міфологічних істот.
Перший повнометражний пригодницький роман Блайтон «Таємний острів» (1938) започаткував серію «Секрет». За ними пішли серії «Цирк», «Амелія Джейн», «Неслухняна Амелія Джейн!», заснована на пригодах великої ляльки ручної роботи.
У 1940-х роках Блайтон стала плідним автором, її успіх був посилений її «маркетингом, рекламою та брендингом, які набагато випереджали свій час». У 1940 році Блайтон опублікувала дві книги – “Три хлопчики і цирк” і “Діти Кіділіна” – під псевдонімом Мері Поллок, які незабаром були перевидані під її власним ім’ям. Пізніше, в 1940 році, Блайтон опублікувала першу зі своїх збірок оповідань про школу-інтернат і перший роман із серії «Найнеслухняніша дівчинка», «Найбільш неслухняна дівчинка в школі», в якій розповідалося про подвиги бешкетної школярки Елізабет Аллен у вигаданій школі Уайтліф. Наступного року з’явився перший із шести її
романів із циклу «Св. Клер», «Близнюки у св. Клер», в якому фігурують сестри-близнюки Патриція та Ізабель О’Салліван.У книгах Блайтон чітко окреслено добрих і поганих персонажів, а захоплюючі сюжети ілюструють традиційні моральні уроки. Її словниковий запас і стиль прози прості і дуже доступні для читачів-початківців. Блайтон зазнала деякої критики за її стереотипні персонажі та спрощену точку зору, але її чудова популярність серед молодих читачів не зменшилася, і нові видання її книг продовжують з’являтися.
У 1942 році Блайтон випустила першу книгу з серії “Мері Маус” – “Мері Маус і ляльковий будиночок” про мишу, вигнану зі своєї мишачої нори, яка стає покоївкою в ляльковому будинку. У період з 1942 по 1964 рік було випущено 23 книги із цієї серії. Тільки 1942 року було продано 10 000 примірників. У тому ж році Блайтон опублікувала перший роман із серії «Відома п’ятірка» – «П’ятеро на острові скарбів». Її популярність призвела до того,
що відтоді до 1963 року було випущено двадцять одна книга, а персонажі Джуліана, Діка, Анни, Джорджини та пса Тіммі стали номінальними у Великій Британії. Блайтон створила образ Джорджини, шибениці, яку вона описала як «коротковолосу, веснянкувату, міцну і кирпату» і «сміливу, запальну і вірну».
Пристрасть чоловіка Поллока до алкоголю змусила Блайтон подати на розлучення. Вона знову виходить заміж 20 жовтня 1943 року – за лондонського хірурга Кеннета Даррелла Уотерса, з яким познайомилася ще в 1941 році.
Блайтон цікавилася біблійними оповіданнями та переказувала історії Старого та Нового Завіту. «Погранична земля» (1942) – це християнська притча за мотивами роману Джона Баньяна «Подорож пілігриму» (1698) із сучасними дітьми як головним героями. У 1943 році вона опублікувала «Дитяче життя Христа», збірку з 59 оповідань, «Казки з Біблії» (1944) та «Хлопчик із хлібами та рибками» (1948).
Перша книга Блайтон із серії «П’ять розгадок» – «Таємниця згорілого котеджу» (1943), як і друга книга із серії «Далеко», «Чарівне далеке дерево», яка у 2003 році посіла 66-е місце у рейтингу Бі-бі -Сі. Для молодших читачів виходить «Джон Джоллі біля моря» (1943). Книги на морську тематику включають «Секрет скелястого замку» та «Контрабандист Бен». Публікуються вісім книг із серії «Пригоди», починаючи з 1944 року; та різні романи із серії «Знаменита п’ятірка».
У 1946 році Блайтон випустила першу серію з шести книг “Мелорі Тауерс”, присвячену школярці Даррелл Ріверс, – “Перший семестр у Мелорі Тауерс”, яка стала надзвичайно популярною, особливо серед дівчаток.
Книга “Нодді” про маленького дерев’яного хлопчика з Країни іграшок вперше з’явилася в “Санді Грефік” 5 червня 1949 року, а в листопаді того ж року “Нодді їде в Країну іграшок” була опублікована перша з як мінімум двох десятків книг серії. Книги Нодді стали однією з найуспішніших і найвідоміших серій і користувалися величезною популярністю в 1950-х роках. Протягом десятиліття було випущено широкий спектр підсерій творів, присвячених Нодді.
Блайтон опублікувала ще кілька книг з персонажем Шалуна-тер’єра, дотримуючись роману «Пригоди Шалуна», який вона випустила в 1943 році під псевдонімом Мері Поллок. Вона представила читачам також персонаж Бома, стильного іграшкового барабанщика, одягненого в яскраво-червоне пальто та шолом, у липні 1956 року, з чого розпочалася чергова серія книг.
У книгах Блайтон чітко окреслені добрі і погані персонажі, а захоплюючі сюжети ілюструють традиційні моральні уроки. Її словниковий запас і стиль прози прості і дуже доступні для читачів-початківців. Блайтон зазнала деякої критики за її стереотипні персонажі та спрощену точку зору, але її чудова популярність серед молодих читачів не зменшилася, і нові видання її книг продовжують з’являтися.
Протягом кількох місяців після смерті чоловіка у 1967 році у Енід Блайтон стала прогресувати хвороба Альцгеймера. Вона померла уві сні від цього захворювання в будинку для людей похилого віку Greenways у Хемпстеді, Північний Лондон, 28 листопада 1968 року у віці 71 року.
Книги Енід Блайтон були світовими бестселерами:
з 1930-х років продано понад 600 мільйонів екземплярів. Її книги досі користуються величезною популярністю і перекладені 90 мовами. Станом на червень 2019 року Блайтон займала 4-е місце серед авторів, твори яких найбільше перекладаються. За однією з оцінок, Блайтон – п’ятий за популярністю автор перекладної літератури у всьому світі. Книги Енід Блайтон – це пригодницька дитяча література, іноді з елементами фентезі, іноді із залученням магії. Її книги були і досі залишаються надзвичайно популярними у Великій Британії та у багатьох інших країнах світу. Твори письменниці перекладені більш ніж 90 мовами, включаючи такі, як китайська, нідерландська, фінська, французька, німецька, іврит, та багато інших.
Історія життя Блайтон була інсценована в телевізійному фільмі Бі-бі-сі «Енід» із Хеленою Бонем Картер у головній ролі. Вперше він був показаний у Великій Британії на BBC Four у 2009 році.
«Ви намагаєтеся втекти від своїх труднощів, а від труднощів ніколи не втекти, ніколи. З ними треба стикатися та боротися». (Енід Мері Блайтон)