Йоганн Вольфганг фон Гете
28.08.1749 – 22.03.1832
Йоганн Вольфганг фон Гете народився в німецькому торговому місті Франкфурт-на-Майні на вулиці Гросер-Хіршграбен. Нині в його будинку знаходиться музей «Будинок Гете».
Батько майбутнього письменника, Каспар Гете, був юристом і імперським радником, а мати, Катаріна Елізабет Гете, була дочкою верховного міського судді. Сімнадцятирічна Катаріна була молодша за чоловіка на 21 год. Уже через рік вона народила первістка.
Йоганн Вольфганг і його молодша сестра Корнелія, які пронесли свою світлу дружбу через все життя, отримали всебічну освіту: вони вивчали німецьку, французьку, латину, грецьку, ідиш, іврит, англійську, італійську мови, природничі науки, отримали знання про релігію, вчилися малюванню.
У навчальну програму також входили гра на фортепіано та віолончелі, верхова їзда, фехтування і танці. Батько Йоганна був розумною людиною з сильним характером, але з обмеженим кругозором і зі строгим характером. На книжкових полицях Фрідріха накопичувалося близько двох тисяч книг. Мати письменника – Катаріна – була веселою і усміхненою жінкою. Маленький Йоганн любив її більше, ніж батька, проте з Фрідріхом у хлопчика також склалася дружба, незважаючи на часті сварки і запальний характер батька. Катаріна також любила читати і захоплювалася театром. Маленький Йоганн дуже любив казки, які йому читала на ніч мама: вона сама складала їх. На Різдво 1753 року Йоганн Вольфганг отримав від бабусі в подарунок ляльковий театр. Маленький Гете придумував мініатюрні сценки. З десятирічного віку Йоганн починає писати вірші і іменує себе поетом.
У період Семирічної війни (1756-1763) в 1759-1761 роках в їхньому будинку квартирувала трупа графа Франсуа Торана, який познайомив хлопчика з французькою драматичною літературою.
Восени 1765 року Гете починає вчитись в Лейпцігському університеті на юридичному факультеті. Однак Йоганн з небажанням відвідує заняття по праву, віддаючи перевагу філософії, природознавству і літературі. Гете любив слухати лекції німецького поета і філософа Християна Геллерта, а також в студентські роки на уроках малювання знайомиться з Іоганном Винкельманом, якого вважає своїм наставником. Пізніше в своєму листі з Франкфурта Гете зізнавався свому старому вчителю, що дізнався від нього більше, ніж за весь час навчання в університеті.
Молодий Гете віддається різним розвагам з друзями: відвідує театральні вистави, влаштовує дружні вечори, виїжджає до околиць міста. В Лейпцигу Гете закохується в дочку шинкаря Кетхен Шенкопф, заради якої складає веселі вірші в жанрі рококо і складає збірник з 19 анакреонтических віршів, проілюстрований його другом Ернстом Вольфгангом Берішем. У 1769 році з-під пера юного Гете виходить друга збірка під назвою «Нові пісні».
Через загострення туберкульозу Гете в серпні 1768 року повертається додому до Франкфурта, не закінчивши навчання, чим викликає гнів батька.
Захворювання звернуло думки юного Гете до містики і релігії. Саме в цей період відбувається перше глибоке усвідомлення особистості Фауста. Тоді ж з’являється його перша комедія «Співучасники».
У квітні 1770 року Гете повертається до навчання в Страсбурзький університет. У Страсбурзі Гете знаходить себе як поет. Він зав’язує відносини з молодими письменниками, згодом – видатними діячами літературного руху «Буря і натиск», цікавиться народною поезією.
У Страсбурзі Гете закохується у Фредеріку Бріон, їй молодий поет присвячує ліричні вірші: «Степова трояндочка», «Травнева пісня» і т.д. Однак через деякий час Фридеріка отримує листа від Гете, в якому він пише, що його почуття до неї збайдужіли. Історія кохання Гете і Фридеріки Бріон лягла в основу оперети Франца Легара «Фридеріка»(1928).
У 1773 році Гете пише п’єсу про швабського лицаря «Гец фон Берлихинген з залізною рукою», яка приносить популярність юному письменнику.
У травні 1772 року Гете за наполяганням батька відправився в місто Вецлар для проходження юридичної практики. У старовинному місті молода людина пристрасно закохується в наречену свого знайомого – Шарлотту Буфф, яку він зустрів на танцювальному вечорі. Поета полонила краса чарівної дівчини. Але Шарлотта не відповіла на почуття Гете, і той покинув місто. Через 18 місяців письменник за 4 тижні оформив свій досвід в літературний твір «Страждання 
юного Вертера». Роман в листах розповідає про юнака, який через нерозділене кохання покінчив життя самогубством. Така сюжетна розв’язка була навіяна Гете його другом Карлом Вільгельмом Іерузалемом, який в 1772 році застрелився у своїй квартирі через почуття до заміжньої жінки. Роман мав великий успіх, прославив свого автора на всю Європу. Однак по Німеччині пройшла хвиля самогубств на грунті нерозділеного кохання: юні німці сприйняли твір Гете занадто близько до серця. Тому в деяких містах книгу Йоганна навіть забороняли.
Інтерес до містичного чорнокнижника Фауста не оминув і Гете, який любив вивчати окультну науку і алхімію. Над поемою «Фауст» Йоганн Гете працював більшу частину свого життя, починаючи з 20-річного віку. Цей твір, геніальний за структурою і змістом, також відображає літературні погляди поета, які змінювалися протягом письменницьких років.
Вперше уривок з «Фауста» публікується в 1808 році, а ціла книга, що складається з фрагментів, виходить у світ в 1832 році.
Ще одним популярним містичним твором Йоганна Гете є балада «Лісовий цар», написана в 1782 році. Сюжет оповідає про надприродну істоту, що умертвила дитину: Гете проводить аналогію з хворобою хлопчика.
23 червня 1780 року Гете вступив до веймарскої масонської ложі «Амалія». На думку деяких дослідників причиною цього є його знайомство з філософом і публіцистом Йоганном Гердером.
В середині 1780-х Гете відчуває творчий і емоційний занепад. Практично таємно від усіх Гете виїжджає до Італії інкогніто під ім’ям Йоганна Філіпа Меллера.
У Римі Гете познайомився з художником Йоханом Тишбейном, який написав найвідоміший портрет письменника, а також з іншими німецькими і італійськими представниками творчої еліти.
В Італії Гете відчуває «творчий підйом» і завершує «Торквато Тассо», «Іффігенію», “Егмонта”. Грунтуючись на своїх щоденниках він описав в 1813-1817 роках свою «Італійську подорож».
Відразу після повернення до своїх обов’язків в Веймарі Гете, натхненний італійськими враженнями, починає любовний роман з 23-річною Крістіаной Вульпіус.
Крістіана не була красунею, як перша любов письменника Шарлотта, однак полонила Гете простотою і щирістю. Зустрілися вони випадково на вулиці, 
де дівчина передала майбутньому обранцю листа. Бідна селянка так зачарувала Йоганна Вольфганга, що той негайно запропонував молодій дівчині оселитися в його маєтку. Мати не схвалювала вибору сина. Крістіані не дозволяється вихід у вищий світ, і вона залишається в тіні, подарувавши Гете п’ятьох дітей. Відносини між Йоганном і Крістіаною були оформлені лише через 18 років.
У вільний час Гете розводив фіалки і колекціонував мінерали. Протягом свого життя Гете серйозно займався природничими питаннями, видав ряд робіт: з порівняльної морфології рослин і тварин, з фізики (оптики і акустики), мінералогії, геології і метеорології. У 1806 році Гете як мінералог був обраний почесним членом Московського товариства дослідників природи.
У 1831 році Гете завершив другу частину «Фауста» і заповідав опублікувати її після його смерті.
Навесні 1832 року Гете серйозно застудився під час прогулянки у відкритій кареті, і хвороба різко погіршила здоров’я 82-річного письменника. 22 березня великий поет помер через зупинку серця.
Список літератури:
Гете, И.В. Избранные произведения: в 2-х т./ И.В. Гете. – М.: Правда, 1985.
Гете, И.В. Избранное в 2-х частях/ И.В. Гете. – М.: Просвещение, 1985. – 224 с.
Гете, И.В. Об искусстве / И.В. Гете. – М.: Искусство, 1975. – 623 с.
Гете, И.В. Рейнеке-лис/ И.В. Гете. – М.: Худож. лит., 1984. – 192 с.
Гете, И.В. Страдания юного Вертера. Фауст/ И.В. Гете. – М.: Эксмо, 2006. – 655 с.
Гете, И.В. Театральное призвание Вильгельма Мейестера/ И.В. Гете. – Л.: Наука, 1984. – 296 с.
Гете, Й.В. Фауст: трагедія/ Й.В. Гете. – К.: КЕТС, 2012. – 400 с.
Гете, И.В. Фауст/ И.В. Гете. – М.: Худож. лит., 1969. – 506 с.
Гете, И.В. Фауст: трагедия/ И.В. Гете. – М.: Аст, 2005. – 416 с.
Гете, Й.В. Фауст. Лірика/ Й.В. Гете. – К.: Веселка, 2001. – 478 с.
Гете, И.В. Фауст: трагедія. Лирика / И.В. Гете. – К.: Худож. лит., 1986. – 766 с.:ил. – (Б-ка классики).
Гете, И.В. Фауст: трагедія/ И.В. Гете. – К.: Дніпро, 1983. – 299 с. – (Школьная биб-ка).