Макс Крузе
19.11.1921 – 04.09.2015
Автор незліченних дитячих книг та п’єс –Макс Крузе – народився у Бад-Кёзен-ан-дер-Заалі у 1921 році.
Макс Крузе став сьомою дитиною відомих батьків. Його батько Макс Крузе-старший був відомим скульптором і театральним художником. З молодою актрисою Катаріною Симон (Кете Крузе) він познайомився у 1902 році, коли знову став вільним після двох невдалих шлюбів.
Хлопчик, названий на честь свого батька, народився у 1921 році, коли відомому скульптору було вже 67 років. Молодший син, за його особистими спогадами, практично не бачив батька у ранньому дитинстві, яке провів у Бад-Кезені. Там його знаменита мати керувала виробництвом ляльок ручної роботи на власній мануфактурі та виховувала сімох дітей. Макс навчався в Оденвальдшулі.
Через слабке здоров’я хлопчик практично не відвідував школу, компенсуючи пропуски уроків навчанням вдома. Коли Макс був підлітком, скульпторові Крузе було вже під 80 років, і старший Макс більше був схожий на діда, ніж на батька молодшого Макса. Незважаючи на те, що братів і сестер у Макса було багато, він часто був наданий самому собі, і це йому подобалося. Він любив їздити на своєму ослику на кличку «Родзинка», блукати по будинку, саду та околицях.
Атестат зрілості він отримав у Веймарі. Будучи звільненим від армії, Макс вступив до Йенського університету імені Фрідріха Шиллера, де вивчав філософію та економіку, поки університет не закрили під час війни, в якій загинули його двоє старших братів.
Після війни у 1950 році, побоюючись експропріації, Кете, яка на той час вже стала відомим виробником ляльок, перевела виробництво зі східного сектора Німеччини на захід. Вона відновила роботу своєї фабрики в Бад-Пірмонті, а потім переїхала до Донауверта, де спадкоємці Кете продовжують її справу і досі. Макс активно допомагав Кете Крузе перебазувати її лялькову мануфактуру, а в 1958 році він передав компанію своїй сестрі та повністю присвятив себе письменницькій майстерності.
Макс Крузе мріяв про творчість письменника, починаючи працювати у Мюнхені упорядником рекламних текстів. “Процес запису для мене як дихання”, – говорив Макс.
У 1952 році вийшла друком дитяча книжка «Лев на волі» («Der Löwe ist los»), що відкрила серію оповідань Крузе про лева, що втік із зоопарку. Історії про події, що відбуваються в маленькому містечку Somewhere, завоювали серця маленьких читачів. Дитяча книжка розповідає про те, як щотижня до зоопарку приїжджає ветеринар Док та оглядає лева. Однак цього разу він знову забуває замкнути левову клітку. Це і стало початком захоплюючих і приємних пригод Кіма, Піпса та їхніх друзів із левом – у містечку Somewhere, на маячному острові біля дядька Гукауса, з папугами та в Султанії.
Письменник згадував: «Мої син і дочка любили та насолоджувалися моїми книгами. Але це було понад сорок років тому, так що це «вчорашні новини».
Особливу популярність письменнику принесли веселі повісті та розповіді про динозаврика Урмеля, перша книжка про якого вийшла у 1969 році, через рік після трагічної загибелі Штефана, шістнадцятирічного сина письменника. В одному з інтерв’ю Макс Крузе поділився: «1968 року син потрапив в аварію зі смертельним наслідком – йому було шістнадцять років. Мій найбільший біль.»
Макса Крузе називають «татом Урмеля», а критики припускають, що письменником рухало бажання подумки спілкуватися з тими, хто вже пішов із реального життя.
Добрі розповіді в картинках, з добрим кінцем – те, що потрібно дитині дошкільного віку, якій особливо цікава “динозаврова” тема.
Чудово ілюстрована версія цих історій народилася завдяки художнику Гюнтеру Якобсу, ілюстратору дитячих книг. Його кумедні і зворушливі персонажі, безумовно, полюбилися маленьким читачам та їхнім батькам. Книгу відрізняє велика кількість малюнків до сюжетних ліній казки: малюнки великі та яскраві, динамічні, що особливо подобається дітям. Дошкільнята залюбки читають ці прості тексти. Їх легко читати на ніч, у дорозі, у будь-якій ситуації. Книги сповнюють позитивним поглядом на світ. Персонажі книги — пінгвін, свинка, птах китоголов, морський лев, а також хлопчик Тім і професор Тіботонг, який навчив тварин говорити, потрапляють разом із Урмелем у кумедні ситуації.
Разом із героями можна навчитися бути добрим та уважним, дізнатися про явища природи, побувати на Місяці, навчитися заводити друзів та робити приємні подарунки.
Коли письменника запитали про причини популярності Урмеля, він відповів: «Немає сумнівів у тому, що фільми, зняті Augsburger Puppenkiste, є головною причиною успіху. Але, можливо, Урмель виділяється серед інших моїх книг, знятих Puppenkiste, тому що це в основному свого роду сімейна історія. Діти можуть впізнавати себе в людині зі своїми братами та сестрами, друзями та членами сім’ї.»
Серію книг відкриває казкова повість «Урмель із криги». З цієї історії маленький читач дізнається, хто такий Урмель, як він народився, а також про те, що трапилося з ним та його незвичайними друзями: до берегів тропічного острова Тітіро прибило хвилею велетенську крижину. Звірята, мешканці острова, вгледіли, що в середину крижини вмерзло загадкове яйце, і під наглядом професора Тібатонга взялися його висиджувати. І ось настає довгождана мить: яйце тріскається, і на світ з’являється… якесь пожмакане, незрозуміле, але таке симпатичне і миле створіння з бегемотячим носом і крихітними крильцями на спині. Сенсація! Професор Тібатонг не тямиться від щастя – адже це Урмель, невідомий науці доісторичний звір! З тих пір починаються карколомні пригоди, адже цей Урмель – великий непослух!
Багато з його книг екранізовані та перекладені кількома мовами. Розповіді про динозаврика лягли в основу циклу мультфільмів, аудіокниг, радіоп’єс та лялькових вистав. Історію Урмеля, що вилупився з яйця льодовикового періоду, розглядають як передбачання книги Майкла Крайтона «Парк Юрського періоду», вперше опублікованої 1990 року.
У 2011 році з нагоди святкування 90-річчя Макса Крузе багато хто брав у нього інтерв’ю. Відповідаючи на питання, він називав себе живим свідком еволюції від кінного воза до ракетоплавання. Свого доісторичного динозаврика письменник у одній із книжок відправляє на Місяць.
«Як правило, пишуть лише доброзичливі читачі та захоплені діти – іноді роками, доки вони не одружуються, не закінчують навчання. Критика частіше виходить із преси», – розповідав письменник, згадуючи, що отримував багато листів від незадоволених вчителів із критикою пригод динозаврика Урмеля на тлі захопленого ставлення до цього персонажа з боку дитячої аудиторії.
У збірці дитячих віршів «Клякса пішла на прогулянку» («Ein Klecks ging mal spazieren») Макс Крузе запропонував юним читачам перевірити чари, запропонувавши їм використовувати заклинання: «Візьми качине пір’я, кульбабу і одну ложку риб’ячого жиру, скажи «хунке» мопс» і перемішай все в густу кашу. Змасти кінчик носа і встань у світлі місяця. Якщо ти не здіймишся в ночі, значить ти зробив щось неправильно!».
Серед підлітків користується неабиякою популярністю книга «Срібний єдиноріг: історія бажань» – чарівна історія про маленьку принцесу, яка рятує замок від згубного смутку після смерті королеви. Тільки маленька принцеса може привести могутній чарівниці срібного єдинорога, який допоможе повернути людям радість. І не страшно, що спочатку всяка надія здається марною, коли крихітний єдиноріг входить до парку замку. Принцеса вирушає в авантюрну подорож разом із міфічним чудовиськом та своїм другом, сином мірошника, і дізнається відповіді на важливі питання життя…
Серія книг відомого німецького дитячого письменника Макса Крузе про динозаврика Урмеля та інші його книги дуже популярні серед європейських читачів і входять до обов’язкового списку сімейної домашньої бібліотеки.
Крім дитячої літератури та тритомної автобіографії Крузе опублікував у 2008 році філософську книгу «Відповіді з майбутнього» («Antworten aus der Zukunft»). Письменник входив до науково-консультативної ради Фонду Джордано Бруно і був членом ПЕН-клубу Німеччини.
Макс Крузе був одружений тричі. У першому шлюбі з Мехтильдою Хайльнер народилося двоє дітей — син Штефан (1952), який так рано пішов із життя, і дочка Сільвія (1954). У третьому шлюбі його дружиною була китаянка Шаофанг.
Останні роки письменник і художник Макс Крузе з дружиною жили самотньо в передгір’ях Альп на південь від Мюнхена.
Відданий своїй роботі, Макс Крузе постійно брав участь у культурному житті міста Пензберг. З 2005 року муніципалітет міста за літературу для дітей та молоді став присуджувати премію “Пенцберзький Урмель”. Яким би скромним він не був, Макс Крузе був радий, що нагорода була пов’язана з його роботою. Він завжди казав, що найголовніше, що діти люблять читати. Кілька разів у місті проводився фестиваль читання “Дні Макса Крузе” (“Max Courses Days”). Крузе, нагороджений Федеральним хрестом за службу у 1993 році, отримав міську нагороду в галузі культури у 1999 році.
Помер письменник на 93-му році життя в Пенцберзі. Директор міського музею Гізела Гейгер, яка відкривала велику виставку Макса Крузе у день його 90-річчя у листопаді 2011 року, зауважила: «Він був частиною цього міста».