Як називається вулиця на якій ти живеш, по якій ходиш на роботу, навчання? Ти знаєш чому вона називається саме так?
Пропонуємо Вам невеличкий екскурс по назвам вулиць центрального району міста Запоріжжя – Вознесенівському після перейменування.
Орджонікідзевский район на Вознесенівський район
Орджонікідзевский район отримав назву Вознесенівський – на честь православного свята Вознесіння Господа Ісуса Христа.
Проспект Леніна на проспект Соборний
Назва проспекту “Соборний” – історична, так центральна вулиця Олександрівська (дореволюційна назва Запоріжжя) називалась Соборною в зв’язку з тим, що тут знаходив ся собор Російської православної церкви.
В різні роки сучасний проспект Соборний носив назви : Поштовий, Стовбовий, Велика Головна, Верхня, Поліцейська, Соборна, Карла Лібкнехта, 8-я Продольна, Адольфа Гітлера.
4 січня 1952 року центральній магістралі міста було присвоєно ім’я В.І.Леніна.
19 лютого 2016 року проспект був перейменований в Соборний.
Сквер імені 50-річчя СРСР на сквер Валентина Яланського
Валентин Яланський займав посаду голови виконкому Запорізької міської ради у 1974-1987 роках.
У період його керівництва містом реконструйовано Дніпрогес, високими темпами почало розвиватись житлове будівництво. У Запоріжжі з’явились нові житлові масиви: Хортицький, Бородинський, Осипенківський, Південний. Споруджується кілька культурно-мистецьких комплексів: цирк, Палац піонерів, Палац спорту «Юність», обласна універсальна наукова бібліотека імені О. М. Горького, дитячий інтернат на Великому Лузі, готель «Україна», меморіал «Скорботна мати», 9-та та 5-та міські лікарні, універмаг «Правобережний».
Вулиця Калінінградська на вулицю Івана Бабака
Іван Бабак народився 26.07.1919 р. В селі Олексіївка Катеринославської губернії ( Нікопольський район Дніпропетровської області) в сім`ї селянина. Закінчив Запорізький педагогічний інститут і одночасно аероклуб. Працював вчителем хімії та біології. В квітні 1942 р. Бабак закінчив Сталінградську військову авіаційну школу та уже в травні прибув на Кримський фронт.
В бою над озером Молочне четвірка Бабака за хвилину збила чотири Ме-109. Це був його п’ятий виліт за день. Під час бойового вильоту загорівся мотор в літаку Бабака і він був змушений вистрибнути з парашутом. Упав на позиції ворожих артилеристів і в напівсвідомому стані, обгорілий, потрапив в полон. Бабака відправили в табір для військовополонених. Лікували його там наші люди, чим могли. В полоні Іван Бабак пробув до кінця війни. Завдяки довгим зусиллям Олександра Покришкіна, він був знайдений в одному із таборів для інтегрованих, де колишні військовополонені проходили перевірку, визволений та відправлений в полк.
За час війні Бабак провів близько 300 бойових вилетів, особисто збив 33 та в групі 4 літака. В 1949 г. гвардії капітан Бабак звільнився в запас і вернувся до вчительської діяльності: був директором одної із шкіл, викладав хімію. Пропрацював багато років, і ніхто не знав, що їх викладач хімії, скромний та небалакучий Іван Ілліч Бабак – один з найкращих асів Великої Вітчизняної війни, який особисто збив 37 ворожих літаків.
Вулиця Правди на вулицю Леоніда Жаботинського
Леонід Жаботинський народився 28 січня 1938 року в Сумській області на Україні. У 1954 році отримав звання майстер спорту зі штовхання ядра і бронзу на чемпіонаті України, але любов до важкої атлетики пересилила легку.
У 1957 році Леонід взяв участь у чемпіонаті України з важкої атлетики і отримав бронзу, піднявши 415 кілограмів у триборстві.
У 1961 році став другим у СРСР і набрав 500 кілограмів у триборстві.
У 1963 році Жаботинський встановив рекорд світу у ривку підняв 165 кілограмів.
На Олімпіади-1964 в Токіо завоював перше золото. Його рекорди знову були збільшені – він підняв 517,5 кілограмів у триборстві та 167,5 кілограмів у ривку.
На Олімпіади-1968 в Мехіко знову отримав золото, тільки на цей раз відставання було вражаючим – 17, 5 кг.
У 1969 році на чемпіонаті світу у Варшаві відійшов від змагань через болі в спині. Лікарі виявили у нього камінь в поперековому відділі і заборонили виступати 4 роки.
У 1973 році після тривалого періоду відновлення Жаботинський повернувся в стрій і відразу виграв Кубок СРСР, одночасно підкоривши новий рекорд – 183,5 кілограмів у ривку.
У 1974 році пройшло його останнє змагання – на чемпіонаті Збройних сил він знову став першим і встановив новий рекорд в 185, 5 кг в ривку. Потім у нього виявили травму меніска, і він завершив кар’єру, але став тренером.
Помер14 січня 2016 року, похований в Запоріжжі.
Цікаві факти Леоніда Жаботинського:
- Арнольд Шварценеггер не раз говорив, що Жаботинський був його надихаючим кумиром і навіть запрошував його до США
- Засновник клубу важкої атлетики Спартак у Запоріжжі та фонду з підтримки атлетів
- Написав 2 книги і безліч навчальних посібників
- Був одружений, мав 2 синів
- Був кандидатом педагогічних наук
Вулиця Клари Цеткін на вулицю Єлизавети Щедрович
Скрипаль-віртуоз і композитор родом з Олександрівська. Мистецьку освіту здобула в Санкт-Петербурзькій і Празькій консерваторіях.
Впродовж 1903–1908 активно концертувала в Петербурзі, Наддніпрянщині, Празі, Пільзні, Відні, Чернівцях, Львові. Талант скрипальки був високо оцінений музичними критиками.
Від 1908 року – викладач у Музичному інституті імені Миколи Лисенка у Львові.
Вулиця Панфіловців на вулицю Михайла Гончаренка
Народився 19 лютого 1991 р. у м. Запоріжжя.
Вчився у Кушугумскій гімназії “Інтелект”, та Класичному приватному університеті. Проходив строкову службу в Президентському полку. Мобілізований в квітні 2014-го, номер обслуги, 93-я бригада.
23 липня 2014-го біля села Лозового терористи із засідки обстріляли колону військових. Михайло знаходився в першій машині колони, отримав важке поранення. Його довезли до лікарні, але там він помер.
25 липня відспіваний в Запоріжжі. Похований в Балабиному Запорізької області.
Вулиця Кузьміна на вулицю Григорія Несмашного
Григорій Несмашний народився 7 квітня 1914 року в місті Олександрівськ. Закінчив Київське піхотне училище, в 1939 році – Оренбурзьке військове авіаційне училище льотчиків. Під час Великої Вітчизняної війни Несмашний здійснив 114 бойових вилетів на бомбардування стратегічних об’єктів ворога в його глибокому тилу.
31 грудня 1942 р. йому присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
В 1966 році в званні полковника Несмашний був звільнений в запас. Вернувся в Запоріжжя. Помер 4 січня 1990 року.